Захистимо своє вогнище!

До речі, саме в цьому шпиталі в часи І Світової війни служив лікарем-добровольцем юний лікар Михайло Булгаков...

Минулого тижня відкрився дев’ятий сезон традиційних музичних вечорів — журфіксів у Київському літературно-меморіальному музеї Михайла Булгакова. Біля входу гостей зустрічала сестра милосердя в білому халаті й шапочці з червоним хрестом (у її ролі виступила друг музею Тетяна Хорошун), пропонуючи взяти участь у благодійній безпрограшній лотереї. І люди, дізнавшись, куди будуть направлені їхні внески, миттєво реагували, купуючи відразу по кілька квитків!

•  Музична програма журфікса — романси та фортепіанні цикли Модеста Мусоргського — виразно резонувала з сюжетами сьогодення України та століття минулого, коли в будинку № 13 на Андріївському узвозі жила родина Булгакових.

Про співзвучність музики Модеста Мусоргського з творчістю Михайла Булгакова розповіла у вступному слові старший науковий співробітник музею Ірина Сиренко:

«Улюблений прийом обох авторів — гротеск, буфонада, обидва схиляються перед Гоголем та Пушкіним. Так, Мусоргський написав дві опери за Гоголем: «Сорочинская ярмарка» і «Женитьба» (останню автор не закінчив, захопившись роботою над пушкінським «Борисом Годуновым»). Посилання на «Бориса Годунова» ми зустрічаємо й у низці булгаківських творів, наприклад, в «Белой гвардии» демонічний Михайло Семенович Шполянський схожий на Лжедмитрія. Мусоргський вшанував і інфернальну тематику: пригадаємо симфонічну фантазію «Ночь на Лысой горе» або «фаустовський сюжет» — «Песенку Мефистофеля в погребке Ауэрбаха».

Спільна тема двох творців — протиставлення життя та смерті, вічна їх боротьба між собою —  лежить в основі фортепіанного циклу Мусоргського «Песни и танцы смерти». Парадоксальність, закодована в назві, підкреслює несподіванку й безглуздість вторгнення Смерті. А Булгаківський роман «Белая гвардия» — це, по суті, ті самі «Песни и танцы смерти», вже на київській сцені»...

•  Детальна розповідь про час дії роману (період 1918 — початку 1919 рр.) вразила  насиченістю подій та калейдоскопічною швидкістю переворотів: розпуск Центральної Ради, почерговий прихід до влади уряду гетьмана Скоропадського, Директорії на чолі з  Петлюрою, а потім більшовиків.

«Газета «Кіевская мысль» писала в день падіння гетьманщини, в грудні 1918 р.: «Гетманство началось на Украине как оперетка немецко-венского изделия. Кончилась она как тяжелая драма». Дійсно, спочатку події нагадують буфонаду, в яку поступово вплітаються драматичні й трагічні мелодії. Оперетка стає кривавою: «карнавал» перетворюється на справжній шабаш, а в житті людей починає відбуватися «Дьяволиада». Не випадково у важкому пророчому сні Олексія Турбіна з’явиться витканий з жирного київського повітря «вертлявый клетчатый кошмар». Цей «вертлявый клетчатый» опиняється пізніше у свиті Воланда — колишній регент «Фагот-Коровьев-клетчатый». А вперше він з’являється в цьому будинку  як передвісник Воланда.

•  У творі «Белая гвардия» є ще один паралельний шар — містичний. До роману про історичну оперету стоїть епіграф з Апокаліпсису Апостола Йоана: «И судимы были мертве по написаному в книгах сообразно с делами своими». Євангельські теми лейтмотивом пронизують увесь твір. Яскраві містичні моменти — явище «благостного и босого» Христа в молитві Єлени Турбіної й диво воскресіння її вмираючого брата Олексія».

Трагічно-просвітлені послання Модеста Мусоргського доносили до слухачів лауреати міжнародних конкурсів Наталія Максимчук (меццо-сопрано) та Ганна Хмара (фортепіано). Відкрив вечір вокальний цикл «Без солнца», написаний композитором в тяжкий для нього період. Сумні елегійні вірші Арсенія Голенищева-Кутузова — данина молодого поета романтизму — сповнені для композитора глибокого сенсу. «В четырех стенах», «Меня ты в толпе не узнала», «Окончен праздный шумный день», «Скучай», «Элегия», «Над рекой» — в піснях, вдумливо й артистично виконаних співачкою, ширяли присмеркові авангардні мотиви.

•  Фрагменти життя космосу в мініатюрі, поки тривало звучання голосу та рояля: таке відчуття подарували і дуже ніжний романс «По-над Доном» на вірші Олексія Кольцова, і чудовий «Гопак» (вірші Тараса Шевченка в перекладі Льва Мея). Прониклива інтонація вічності дихала в романсі «Горними тихо летела душа небесами» на вірші Олексія Толстого.

А «Колыбельная Еремушки» (вірші Миколи Некрасова) занурила в атмосферу дитинства, і настільки природним виявився перехід до рідкісного для Мусоргського циклу для фортепіано «Няня и я. Из воспоминаний детства» в щирому та емоційному трактуванні Ганни Хмари.

Виконуючи вокальний цикл на вірші Арсенія Голенищева-Кутузова «Песни и танцы смерти», Наталія Максимчук буквально перевтілилася, змінивши не лише вбрання, але й образ, — і зуміла одухотворити чистим та глибоким голосом таїнство скорботи  («Колыбельная», «Серенада», «Трепак», «Полководец»).

А коли вщухли оплески, учасники лотереї отримали свої виграші — книжки, сувеніри й дивовижні пряники, розписані булгаківськими сюжетами. До гостей звернулася директор музею Людмила Губіанурі:

«Сто років тому, під час I Світової війни, вся родина Булгакових на чолі з мамою допомагала фронту, брала участь у благодійних лотереях, а сестри шили і в’язали для солдатів та поранених, служили медсестрами Червоного Хреста в лазаретах. Михайло Булгаков вступає до Червоного Хреста Києва і служить добровольцем-лікарем в тому самому шпиталі на Печерську, де зараз лікуються наші бійці із зони АТО. Як часто в житті повторюються сюжети, і це невтішно, тому що кожна війна — завжди підла і цинічна. Ми підхопили ініціативу інших київських музеїв: дуже потужно працюють в нинішній ситуації Національний художній музей з благодійною програмою «Леви своїх не лишають!» (виручені кошти направляють на допомогу пораненим воїнам і музеям в Луганську та Донецьку, що зазнали пошкоджень), Музей Івана Гончара. У нашому камерному музеї складно зібрати багато людей, але коли ми об’єднуємо свої зусилля, це завжди дає добрий результат».

•  Михайло Булгаков в «Белой гвардии» писав: «Часовые ходили и охраняли, ибо башни, тревоги и оружие человек воздвиг, сам того не зная, для одной лишь цели — охранять человеческий покой и очаг. Из-за него он воюет, и, в сущности говоря, ни из-за чего другого воевать ни в коем случае не следует».

Для тих, хто пішов «охороняти людський спокій і вогнище», співробітники музею доставили до Київського Головного військового шпиталю кошик з подарунками від музею і кошти, зібрані на журфіксі й під час благодійної лотереї, в якій змогли взяти участь також ті, хто прийшов до музею  і наступного дня.