«Європейська зорієнтованість і національні риси»

Експозиція у Львівському національному музеї складається з ретроспективи творчої праці живописця за майже півстоліття. Про це на урочистому відкритті виставки розповів директор Національного музею Ігор Кожан. На виставці — пейзажі, портрети та автопортрети, натюрморти, сюжетно-тематичні композиції Грегорійчука. Більшість полотен — про Львів та Гуцульщину. Представлено також доробок митця з мандрів і гротескні роботи, які Петро Никифорович особливо любив малювати. «Художник залишив по собі велику спадщину. Треба мати великий Божий дар, щоб так зуміти. Петро Грегорійчук мав — про це говорять його роботи», — зазначив І.Кожан.

Гурзуф. У центрi 1959 р.

На широкому діапазоні мистецьких зацікавлень та оперуванні великим арсеналом виражальних засобів наголосив історик мистецтва, професор Львівської академії мистецтв Роман Яців: «За сукупністю того, що Петро Грегорійчук зробив у мистецтві, можна переконатися, що українське малярство в обставинах тоталітаризму зберігало свою проєвропейську зорієнтованість і національні особливості».

Львiв. Вулиця Руська 1970 р.

Нагадаємо, що видатний український живописець та майстер станкової графіки, автор монументального розпису і декоративних панно Петро Грегорійчук (1914 — 1990)  розпочав свій динамічний творчий шлях 1940 року. Художник, який прагнув універсалізму, творив у різних жанрах — психологічного портрету, пейзажу, натюрморту, багато праці вкладав у жанрово-тематичні картини, охоче працював над історичною тематикою, захоплено експериментував із формою і кольором в абстрактній композиції.

Львiв. Оперний театр 1961 р.

Працював плідно та одержимо понад п’ять десятків років, отримавши визнання як один із типових представників львівської живописної школи, що визначалася певними пошуками та особливостями колористичної палітри, орієнтувалася на західноєвропейські традиції нового часу.

Сiльське весiлля 1944 р.

Кульмінаційною картиною сорокових років мистецтвознавці вважають «Сільське весілля» (1945), в якій показані традиції рідного художникові Покуття. 1950 року Грегорійчук виїжджає в Юрмалу, де створює низку настроєвих пейзажів і ескізів, які акумулюються в картині «Латвійські рибалки». 1950-ті роки для митця— це гра кольором і захоплення теренами південного Криму, а особливо — Гурзуфа та Ялти. Упродовж 1960-х митець із особливим зацікавленням і любов’ю малював свою сім’ю, гірські пейзажі Космача, гуцулів. У 1970-х на появу нових творів Грегорійчука надихали подорожі Карпатами. 1980-ті у творчості — це милування любим серцю Львовом.

Спущенi вiтрила 1950 р.

Починаючи з 1943 року, Грегорійчук провадив активну виставкову діяльність в Україні і за її межами, і це — 58 художніх виставок.  1985-го художник подарував близько ста картин Львівській картинній галереї, понад сто — Національному музею ім. Шептицького.

Стрийський парк 1964 р.

Виставку картин до 100-річчя Петра Грегорійчука можна оглянути у Національному музеї ім. Андрея Шептицького (проспект Свободи, 20) до 29 листопада.