Криза. Якою буде розв’язка?

Політична криза через відставку міністра економіки Айвараса Абромавичуса посилюється. Після певних дій з боку Президента «прем’єрська» команда зробила свої кроки.

У четвер ввечері Кабмін зібрався на екстрене засідання, на якому чотири міністри (Олексій Павленко, Юрій Стець, Олександр Квіташвілі та Андрій Пивоварський) повідомили про готовність відкликати свої заяви про звільнення. Єдиний міністр, який не відкликав своєї заяви про відставку – Айварас Абромавичус. За його словами, в нинішньому уряді не створені умови для роботи технократів. В п’ятницю ж, під час години запитань до уряду в парламенті, прем’єр Арсеній Яценюк вимагав від депутатів, які його критикують, винести на голосування парламенту постанову про недовіру уряду. Як і коли проголосує парламент і чи буде взагалі голосувати – поки питання відкрите, хоча звіт Кабміну про виконану 2015 року роботу у ВР вже зареєстрований. Як бачимо, триває тактична боротьба груп впливу – поки без розв’язки.

«З АБРОМАВИЧУСОМ СААКАШВІЛІ ПЕРЕГРАВ САМОГО СЕБЕ. НАМАГАЮЧИСЬ ПОХИТНУТИ ПОЗИЦІЇ ЯЦЕНЮКА, ВІН ЇХ ПОСИЛИВ»

Андрій ЗОЛОТАРЬОВ, політолог:

- Враховуючи виток інформації після зустрічі Абромавичуса та Саакашвілі, а також те, що ще три тижні тому литовець нікуди не збирався йти, у мене складається враження, що з Абромавичусом Саакашвілі переграв самого себе. Намагаючись похитнути позиції Яценюка, він їх посилив. Яценюк втримався також завдяки позиції західних держав, які фактично втрутилися в політичну кризу.

Але все це імітація єдності. Скоріше, все закінчиться тим, що будуть заповнені вакансії – першого віце-прем’єра, віце-прем’єра з питань євроінтеграції або АТО, міністра екології. Ніякого перезавантаження, про яке говорив Президент, не буде. Однак треба брати до уваги, що, якщо Президенту таки вдасться вбудувати в уряд віце-прем’єром Віталія Ковальчука, чого боїться Яценюк, це стане серйозним утримувачем для прем’єра і позбавить його можливості одноосібно керувати Кабміном. Проте побоювання Яценюка, що він працюватиме прем’єром в уряді Ковальчука, на мій погляд, поки не виправдані.  

В цілому ж ми можемо говорити, що нинішню політичну кризу не вирішено, її лише відкладено. Через певний час вона повернеться з подвійною силою. Існували такі варіанти: 1) домовляємося по кадрових питаннях; 2) перезавантаження коаліції, нова угода і новий уряд; 3) вибори; 4) ідеальний шторм, коли знесе всіх. Те, що сьогодні відбулося, не відкидає можливості, що через певний час країна може повернутися до 2, 3-го чи 4го варіантів.   

«ПРЕЗИДЕНТСЬКА» І «ПРЕМ’ЄРСЬКА» КОМАНДИ ВИРІШИЛИ ЗБЕРЕГТИ СТАТУС-КВО»

Максим РОЗУМНИЙ, доктор політичних наук, завідувач відділу політичних стратегій НІСД:

- Насправді нинішня криза продовжувалася протягом тривалого часу, відповідно, рано чи пізно мала настати розв’язка, що, власне, і відбулося після відставки Абромавичуса. Що ми маємо на виході? Рішення, навколо якого тривали торги, тобто збереження уряду Яценюка з невеликими кадровими замінами, -  якщо до відставки Абромавичуса це був основний варіант, коли тиснули на «больові точки» в обох командах, то після відставки стало ясно, що часу і можливостей для цих маневрів вже немає, - тому «президентська» і «прем’єрська» команди вирішили зберегти статус-кво.

Звісно, ситуація із відставкою виходить далеко за межі торгів і долі цього Кабміну, тому що показує критичну точку, коли масштаби політичної корупції стали настільки очевидними, що абсолютно непорівнянні з риторикою і заявами, які лунають від основних політичних акторів. Тому, навіть якщо цей уряд збережеться, то працювати в такому режимі він не зможе. Потрібні будуть або нова риторика, або зміна в політичній поведінці.

Якщо говорити про можливість дострокових парламентських виборів, то після відставки Абромавичуса вони стали менш ймовірними, ніж це було до цього. Зрозуміло, що «Народний Фронт» і «Блок Петра Порошенка», які на сьогоднішній день мають контрольний пакет в парламенті, не зацікавлені у перевиборах. Вони отримали серйозний репутаційний удар, особливо БПП. Інші політичні сили – «Батьківщина», «Самопоміч», звичайно, зацікавлені у виборах, але у них немає достатніх важелів і рішучості, щоб переломити ситуацію і змусити реальну правлячу коаліцію піти на ці вибори.