Фатальні миті...

Щось дуже часто й системно почали з’являтися на телеекранах розмовляючі голови, що закликають укласти мир з агресором на будь-яких умовах. «На будь-яких умовах» означає капітуляцію, окупацію й поступову (більш-менш швидку) ліквідацію української держави. І те, що деякі вожді, які стоять за цією добре організованою псевдопацифістською кампанією, не розуміють, до чого все прийде, їх аніскільки не виправдовує. А дехто все чудово усвідомлює й демонтує Україну з повним розумінням здійснюваного.

Ось тут у телеефірі «Еспресо-TV» і «Радіо Свобода» виник відомий мотогонщик пан Мочанов і почав малювати страшні картини Апокаліпсису-Армагеддону, третьої світової війни й знищення нашої країни, якщо не погодимося на мирний план Путіна-Порошенка щодо Донбасу, тобто на вибори під автоматами донбасівських колаборантів Кремля, на фактичне визнання «ДНР»/»ЛНР», на особливий статус цих путінських «бантустанів» у складі України, коли вони матимуть і далі свої армії під керівництвом російських офіцерів (і чи легше нам буде, якщо ці формування назвуть «народною міліцією»?), свої коровані ФСБ РФ спецслужби, свою поліцію, свої суди й прокуратури. Тобто це будуть незалежні від України, але повністю залежні від Кремля псевдодержави, що формально вважаються частиною України. Більшість українців такого «миру» (який виявиться гіршим за війну!) не хочуть. А на Банковій щось у цьому сенсі робиться. Зокрема, говорять, що за підготовку цієї капітуляції відповідає Руслан Князевич. Якщо Банкова піде на подібну самогубну авантюру, то не лише не вирішить проблему на сході, а й штовхне Україну до громадянської війни. Влада не зможе тоді позбавитися ярлика зрадників і капітулянтів, і ніякі олігархічні ЗМІ не допоможуть відмитися. Сьогодні мільйони українців терплять цю владу, яку зневажають, оскільки розуміють — війна, не можна внутрішніми потрясіннями погіршувати стратегічне становище України. Але в разі капітуляції всі ці стимули й стримуючі мотиви зникнуть, і третій Майдан стане неминучим. Навряд чи допоможе яка-небудь «преторіанська гвардія», бо, як показали події на Майдані в січні-лютому 2014 року, коли українців дуже «дістають», вони вже ніяких жертв не бояться, ні своїх, ні чужих. Тому змова з Путіним усупереч волі українського народу може закінчитися погано для її ініціаторів. Цей «договорняк» за рахунок України може мати дуже страшні наслідки. Змусивши Банкову визнати «ДНР»/»ЛНР», Путін розпочне другу частину плану: спираючись на свої озброєні протекторати, дестабілізувати й розвалити решту України.

Ну, й навіщо нам такий «мир» під окупацією, під ярмом Кремля?

УКРАЇНЦІ МАЮТЬ ПОКАЯТИСЯ?

З аналогічними Мочанову ідеями на «5-му каналі» і NEWSONE виникла героїня Савченко. Щоправда, пішла далі, ніж чарівник штурвалу й романтик далеких шляхів. За Савченко, українці мають покаятися перед «ДНР»/»ЛНР» і, визнавши свою «провину», помиритися з ними. Шкода, що героїня не конкретизувала свою нетривіальну й багату за змістом думку: покаятися перед тими, хто розтинав животи українським патріотам і топив їх у річках, хто розстрілював наших полонених солдатів, хто влаштовував їм знущальні ходи в Донецьку, каятися перед Плотницьким, Захарченком, Гіві, Моторолою або одразу перед Путіним? До речі, сама героїня не хоче покаятися перед РФ за те, що воювала в батальйоні «Айдар» і мала «злочинне нахабство» захищати Україну?

Нардеп від «Опозиційного блоку», шеф NEWSONE Євген Мураєв, що був з нею у студії, висунув ідею надання всім регіонам України «особливого статусу». Савченко не заперечила. Але ж реалізація пропозиції Мураєва означає навіть не федералізацію, а конфедералізацію країни з її швидким розпадом. Нардеп Антон Геращенко назвав свою колегу по парламенту «троянським конем Путіна». Хто його знає, чи не зіграв Путін з нами й Савченко свою гру? Савченко пройшла стрімкий шлях від народного обожнювання до закидання її курячими яйцями в Одесі. Вона стає дедалі небажанішою особою в патріотичному середовищі, перетворюючись водночас на кумира всіляких «ватників».

Цілий тиждень обговорювали в медіа згадані вище заяви Савченко, і ось вона видала нові — не менш скандальні думки й навіть оголосила голодування.

Поступове роздратування проти Савченко переноситиметься на всю партію «Батьківщина» й особисто на Юлію Тимошенко, якій теж пригадають її позицію ренегатства щодо Криму 2014 року.

ЧАС ЗРОБИТИ ВИСНОВКИ

Досі в нашому медіа-просторі продовжують обговорювати абсурдне, рівною мірою антиукраїнське й антипольське рішення Сейму у Варшаві. На жаль, емоційні спалахи замість продуманої політики багато раз коштували польському народові жахливих катастроф і страждань. Здавалося б, час уже зробити висновки з власної історії.

Восени 1938 року польські лідери під тиском імперсько-шовіністичної похоті разом з Гітлером розірвали на клапті Чехословаччину, свого єдиного природного союзника. Тешинська область, яку вони відібрали у чехів, виявилася для офіційної Варшави важливішою. 1 вересня 1939 року настала розплата: шестирічна нацистська окупація й майже 6 мільйонів загиблих поляків. Якби Польща виступила тоді єдиним фронтом з Чехословаччиною, яку справедливо називали «збройовою майстернею Європи», вони мали б усі шанси вистояти проти Німеччини. Але в той час поляки були в одному «човні» з Гітлером.

Кілька років тому шановний Іван Діяк подарував мені свою книжку «Волинсько-холмська трагедія». Там є цікава фотографія, де відображено поминальні заходи в Берліні 1935 року з нагоди смерті Юзефа Пілсудського. Біля символічної труни маршала Польщі, вкритої національним прапором з П’ястовським орлом, в траурному караулі з сумним обличчям сидить Адольф Гітлер. Є ще одне фото, де живий Пілсудський дружньо спілкується з доктором Йозефом Геббельсом. 1934-го Пілсудський і Гітлер домовилися спільно воювати проти СРСР, причому Пілсудський не забув попрохати для Польщі всю територію України...

1939 року після капітуляції Польщі й взяття Кракова Гітлер наказав військовій комендатурі виставляти щодня почесну варту біля труни Пілсудського. І його ідейні послідовники ще звинувачуватимуть ОУН у співпраці з Німеччиною?

УДАР У СПИНУ УКРАЇНІ

Нині польський Сейм своїм рішенням завдав удару в спину своєму єдиному союзникові — Україні. Бо зараз реально Польщу (як і всю Європу) захищає Україна. Поки українські солдати воюють і гинуть на Донбасі, поляки можуть почуватися у відносній безпеці. Але якщо ми не встоїмо, буде непереливки й Польщі. У Варшаві дуже великі надії покладають на НАТО. Але кандидат у президенти США Дональд Трамп уже публічно заявив, що боротиметься за скасування 5-го пункту договору про створення Північноатлантичного альянсу. А 5-й пункт вимагає визнавати напад на будь-якого члена НАТО нападом на весь цей військово-політичний блок... Рано польські політики почали плювати в український колодязь. Своїм вчинком Сейм дуже ослабив Україну й дуже підсилив Кремль.

Що ж нам робити в цій ситуації? Петро Порошенко встав на коліна перед польськими жертвами. Але вся річ у тому, що польська влада не встане на коліна перед українськими жертвами. І це показник абсолютної асиметрії наших відносин з поляками.

Для того, щоб напоумити наших польських сусідів, яких охопило чергове геополітичне безумство, українському парламенту слід прийняти аналогічну постанову із засудженням польського геноциду українців західних земель, злочинних дій Армії Крайової, селянських батальйонів та інших польських формувань. Лише це там зрозуміють, усе інше, всі апеляції до моралі, християнських цінностей, мудрості там відкинули.

Звісно, нинішня наша гнила влада, яка за визначенням не здатна й не прагне захищати національні інтереси, честь і гідність українського народу, все проковтне й розмаже плювок по фізіономії, переконавши деяких поляків в адекватності їхніх уявлень про українців.

Але українське суспільство цієї польської зради в той момент, коли Україна стікає кров’ю, не забуде й не пробачить. Сьогодні поляки опинилися в одному «човні» з Путіним, подобається їм це чи ні. Але об’єктивно це так.

Щиро бажаю полякам не розплатитися за ці політичні ігри так, як вони розплатилися у вересні 1939-го, оскільки (за визнанням екс-міністра закордонних справ Польщі Сікорського) спочатку Кремль запропонував Польщі розділити з ним Україну, а завтра він же запропонує німцям розділити Польщу. Чи поляки вірять у «високе благородство» кремлівських начальників? Польський Сейм розкрив «ящик Пандори», наслідки можуть виявитися найнесподіванішими і найжахливішими.

Але ніяк не можу зрозуміти, чому історія нічого не вчить наших західних сусідів і чому вони з таким жаданням постійно настають на свої польські граблі? Фатум якийсь... Національне прокляття?