Коли ідуть бої на сході...

У Львові кілька місяців тому розпочався соціально-мистецький проект #ПісніВійни, і це – громадська ініціатива, завдання якої – пошук та запис пісень авторства бійців АТО.

Мета проекту – донесення до найширших верств суспільства теми війни, а також переживання воїнів та їхніх рідних задля консолідації українців. Крім того, проект, на думку його організаторів та втілювачів, сприяє соціалізації і психологічній реабілітації атовців після повернення до мирного життя, що теж украй важливо.

У рамках акції вже записано 6 синглів, і «День» писав авторів та виконавців чи не кожного із них.

Про те, як усе починалося, скільки проект триватиме, також – про особисте пережиття від зустрічей з воїнами – у розмові з ініціатором та координатором  #ПісеньВійни журналістом і промоменеджером Галиною ГУЗЬО.

– Усе почалося у квітні 2016-го, коли співак та композитор Павло Табаков, з яким я працюю як менеджер, написав музику на текст свого товариша із Чернівців Василя Фесюка «Дорога на схід», – розповідає Галина. –Пісня вийшла військовою, тож Павло висловив думку, що в ідеалі її мали б виконувати наші воїни. І ми знайшли п’ятьох співочих захисників України: Максима Перев’язка, Богдана Ковальчина, Тараса Гривула, Андрія Шевчука і Петра Комендата. Усі ці чоловіки на той час уже відвоювали у зоні АТО, тому добре розуміли справжню цінність, наприклад, таких рядків «Ходімо, брате, до порогу, / Ходімо вклонимось батькам. / Коли ідуть бої на сході, / З народом маєм бути там». Так пісня «Дорога на схід» фактично стала першим синглом проекту #ПісніВійни. Під час її запису на студії я ближче познайомилася із нашими співочими воїнами. Дехто із них почав показувати власні військові пісні або пісні бойових побратимів. Тоді я уперше й почула і «Молитву на Різдво», і «Бог біля тебе». Пригадую, як ці пісні з першого ж разу поцілили просто у серце, не могла слухати їх без сліз… Й подумала: а що, якщо такі пісні, які є дуже чесним та правдивим свідченням нашого часу, об’єднати в окремий проект – записати на професійній студії і видати альбомом? Умова – щоб україномовні пісні (або хоча б тексти) були написані тим, хто пройшов війну, хто вклав у музичний твір те, що пережив за останні роки на сході України. А дещо згодом виник задум кожну таку пісню записувати у дуеті воїна із професійним співаком чи співачкою, аби привернути більшу увагу суспільства як до сучасної фронтової пісні загалом, так і до тем, які у ній порушуються, зокрема.

– Запис на професійні студії – справа недешева. Отож, хто надає вам фінансову підтримку?

– Проект – волонтерський. Це громадська ініціатива, до якої фінансово може долучитися кожен охочий. Але запис пісні (на тому рівні, на якому ми це робимо) і випуск альбому – таки  коштують! Оренда студії, запис живих інструментів, аранжування, зведення, поліграфія, самі CD і упаковка… Доводиться звертатися до меценатів. Вони, щоправда, не надто щедрі й не надто активні… На жаль, немає у нашій країні традиції підтримувати культуру і таким чином інвестувати у наше майбутнє… Більш активними добродійниками виявилися українці у США – за чотири місяці, завдяки проробленій інформаційній роботі співачкою АничкоюЧеберенчик, в Америці вдалося зібрати 3000 доларів. Цього вистачить на запис п’яти пісень. Коли зберемо кошти на запис усіх композицій, тоді постане питання, за що профінансувати тираж альбому – 5 тисяч примірників. Сподіваюся, і на це вдасться знайти необхідну суму. Бо ж фінансово долучаються й прості українці. У жовтні, наприклад, ми провели у Львові благодійний аукціон десяти картин молодої художниці Роксолани Йолич, яка пожертвувала полотна у фонд проекту. Вдалося вторгувати за картини понад 40 тисяч гривень. Так одна громадська ініціатива фактично породила наступну – благодійний крок мисткині. Це гарний приклад, як в Україні потрохи будується громадянське суспільство!   

– За якими критеріями добираєте воїнів – вокалістів і авторів?

– Усе починається з пісні. Якщо пісня, написана воїном, торкається серця, щиро і правдиво розповідає про пережите автором на війні, тоді вона потрапляє у базу проекту. Є експерти, така собі фокус-група – це музиканти та військові. Коли та чи інша пісня викликає у мене сумніви, раджуся із ними. Наразі начебто вдається відбирати для альбому найсильніші пісні. Хоча нехай це краще скажуть слухачі – і воїни, і мирні жителі... Я ж коли чую, що пісні із нашого проекту бійці ставлять собі на рингтони у мобілках, а вчителі із шкіл просять фонограми-мінус, щоб діти виконували ці композиції на шкільних святах, переконуюся, що ми – на правильному шляху. А військові розповідають, що уже є й такі випадки, коли #ПісніВійни спонукали хлопців іти в армію, записуватися у наше військо на контрактну службу. Якщо це справді так, то, мабуть, недаремно народився такий проект.    

– До кожного синглу додається особиста історія воїна… Чи це є обов’язковим «правилом гри» проекту?

– Я б не сказала, що це якесь «правило гри». Просто так складається, що проект гуртує довкола себе дуже цікавих Особистостей, Патріотів, Людей. Кожен воїн, пісню якого ми уже записали, – справжній герой, історію якого українці повинні знати. Олександр Рожко, Богдан Ковальчин, Зиновій Медюх, Сергій Тітаренко, Тарас Гривул, Максим Перев’язко… Це люди, які чесно, свідомо та щиро захищали Україну. Багато хто пішов на війну як доброволець. І після повернення із зони АТО продовжує жити активним життям – захищаючи Україну уже в тилу, змінюючи її на краще. Зокрема, і в рамках нашого проекту. #ПісніВійни – це ж та ж зброя, тільки інформаційна, культурна, музична. А Україна поки що програє війну на цих фронтах… І воїни, учасники проекту, достойно тримають оборону. А соціальна місія #ПісеньВійни у тому, щоб дати нашим бійцям після війни можливість реалізуватися творчо: записати свої пісні на професійній студії, заспівати їх у дуетах з професійними співаками, зрештою, почути свої пісні по радіо і по ТБ. Військові психологи кажуть, що наш проект – це для воїнів арт-терапія.

– Як добираєте професійних виконавців і чи були випадки, коли співаки відмовлялися від участі у проекті?

– Зіркових учасників наших унікальних дуетів обираю переважно інтуїтивно: мабуть, не дарма пропрацювала у шоу-бізнесі уже понад 15 років (спершу як музичний журналіст, а тепер – як менеджер та промоменеджер артистів). Мені важливо, щоби професійні співаки, яких залучаю у #ПісніВійни, були також активні та небайдужі як громадяни України. У нашому проекті немає випадкових людей. Лідер гурту «Антитіла» Тарас Тополя, співак Арсен Мірзоян, Сергій Фоменко із гурту «Мандри», вокальна формація «Піккардійська Терція», співачки Оксана Муха, АничкаЧеберенчик, Ірина Доля… Усі ці люди за останні три роки багато допомагали Україні, українському війську, зокрема. І далі це роблять. А чи хтось із артистів відмовлявся? Так, були такі випадки. Причина – не підійшла пісня (чи пісні), які я пропонувала тому чи іншому співакові. Не всі хочуть співати про смерть, втрати, кров, сльози… А був випадок, коли один із дуже відомих українських артистів захотів переробити пісню воїна до невпізнаваності – і текст, і музику, й аранжування. Кажу йому: «Так це ж буде зовсім інша пісня…» А він мені: «Зате я зроблю хіт...» Ми так не домовилися про співпрацю, бо, на жаль, співак не зрозумів, що у цьому проекті головне – пісня та її автор, а не зірка, яку залучаємо до дуету…  

– Скільки загалом пісень плануєте записати?

– 2016-го, за вісім місяців роботи проекту #ПісніВійни, ми записали і запрем’єрили шість синглів. Попереду – робота над іще 8–9 піснями. А у жовтні 2017-го, до Дня захисника України, має вийти альбом. Збірка об’єднає до півтора десятка пісень. Усі пісні записуємо на львівській студії JennyRecords. Це одна із найкращих студій в Західній Україні. За студійну роботу відповідають два талановиті саунд-продюсери – Остап Панчишин і Мар’ян Криськув.    

– Подальша ваша праця після запису – як поширюватимете сингли? Можливо, крім соціальних мереж, радіо і телебачення, зони АТО, шпиталів…, запропонуєте пісні військовим музичним колективам?

– Після того, як готова кожна наступна пісня проекту, я особисто дбаю про те, щоб вона, підкріплена відео, звучала усюди, де це можливо: на радіо, на телебаченні, в Інтернеті. А більшу частину тиражу альбому, коли він вийде, плануємо безкоштовно цільово розповсюдити у зоні воєнних дій на сході України, також – по військових частинах, полігонах і госпіталях. Якусь частину дисків хочу передати також у музичні школи та музичні училища по всій країні – з освітньою метою. Дуже хотілося б організувати концерти-презентації диску #ПісніВійни хоча б у Львові та Києві. Але ця справа – також із недешевих, тому шукатиму тих, хто підтримав би це фінансово. Сподіваюся, небайдужі знайдуться. А щодо того, чи запропонуємо ці пісні військовим музичним колективам, так вони і зараз можуть їх виконувати! Усі, хто звертається по відповідний дозвіл або по мінусовку, отримують їх. #ПісніВійни повинні звучати. Для цього вони і записуються, і випускаються у світ.

– Насамкінець хочу запитати про ваші особисті відчуття від проекту…

– Відчуттів насправді багато. Але розкажу про одне, найважливіше. За час роботи над #ПіснямиВійни  я познайомилася з дуже багатьма Справжніми Людьми. Це і наші воїни, і музиканти, і небайдужі люди, які зголосилися підтримати мою ініціативу. Спілкуючись із усіма ними, дуже чітко усвідомлюєш, що в України – чудове майбутнє, що все у нас буде добре. Бо поки є такі Українці, наш народ ніхто і ніщо не здолає. Дякую долі, що одного квітневого дня подарувала мені ідею зробити проект #ПісніВійни.