Сьогодні перестало битися серце Бориса Олійника

30 квітня в клініці Шалімова на 82 році життя помер видатний український поет, перекладач, академік НАН України, Герой України, лауреат Шевченківської премії  голова Українського фонду культури Борис Ілліч Олійник.

Історія життя Бориса Олійника — це історія України останніх 80 років. Друга світова війна, формування радянського режиму, репресії проти культурної еліти, Чорнобиль, розвал СРСР, нестабільність та конфлікти між його колишніми союзниками, і зрештою сповнені випробувань 24 роки незалежної України. Все це Борис Ілліч пропускає крізь себе й реагує — віршами, справами, громадянською позицією. Обстоюючи лівий, комуністичний світогляд навіть тоді, коли це суперечило кон’юнктурі, Борис Олійник водночас завжди займає чітку державницьку, проукраїнську позицію. «Спочатку я — українець, а потім уже — член фракції, народний депутат і таке інше», — пояснював поет в інтерв’ю газеті «День» (див.  №80 від 7 травня 2008 року). З вершини свого непересічного життєвого досвіду Борис Олійник чітко діагностував «хвороби» сучасності. «На цій трибуні моїх героїв немає — прийшов до вас, і тільки до вас — не до них!» — говорив він зі сцені ще першого, помаранчевого Майдану. На жаль, не втратили ці слова своє актуальності й через десять років...

Борис Олійник — автор понад 40 книг, віршів, есе, статей, які друкувалися в Україні, в усіх республіках колишнього СРСР, перекладались російською, чеською, словацькою, польською, сербською, румунською, італійською та іншими мовами. Лауреат всеюгославської премії «Лицарське перо». Друкуватись почав ще в школі. Перший вірш опубліковано в 1948 році. Перша збірка його лірики — «Б'ють у крицю ковалі» (1962) — книга про повоєнні часи, про пережите особисто та про пережите народом. Творчий доробок поета нині — понад сорок книг. Найвідомішими вважаються «Вибір» (1965), «Коло» (1968), «Стою на землі» (1973), «Заклинання вогню» (1978), «Сива ластівка» (1979), «У дзеркалі слова» (1981), «Поворотний круг» (1989), «Таємна вечеря» (2000), поема «Сім» (1988).

Після неодноразового перебування на фронтах Боснії-Герцеговини написав есе «Хто і з якою метою сатанізує сербів?», яке було надруковане в Югославії окремою книгою українською і сербською мовами. Коли розпочались бомбардування, прибув до Югославії. Написав есе «Хто наступний?»…   

Не всі знають, що Борис Олійник, по суті, зупинив будівництво промвузла у Каневі, що загрожувало усипальниці Тараса Шевченка. Ще у Верховній Раді УРСР виступив проти зведення мосту через Хортицю, що й змусило урядовців відкласти реалізацію свого заміру…

Борис Ілліч був різноплановою  і складною  постаттю , яку ще потрібно буде нам фундаментально осмислювати. 

«БОРИС ІЛЛІЧ БУВ  ВЕЛИКОЮ ЛЮДИНОЮ»

Дмитро ДРОЗДОВСЬКИЙ,  головний редактор журналу «Всесвіт»:

 - Роль Бориса Олійника в українській культурі для мене пов‘язана з тим, що  він зробив для прийняття Закону про мови ( ще за часів УРСР), з тим, що він зробив аби розказати людству про Чорнобильську трагедію… Незважаючи ні на що Борис Ілліч був  великою людиною. Велика людина може робити помилки, в неї летять «блискавки», але  він завжди піднімався  над дріб‘язковими обставинами для того, щоб здійснити щось велике і величне на різних рінях. Олійнику особисто  доводилося рятувати багатьох людей, митців, представників української культури, які у радянський час говорили про те, що тоді виходило за рамки дозволеного і мали величезні неприємності… Борис Ілліч завжди старався говорити правду і ніколи не йшов проти людини. Він міг пожартувати,  тет-а-тет пожурити, порадити бути розумнішим,  обачнішим, мудрішим, не казати  зайвого, але завжди захищав вчинками і ніколи не встромляв людям «ножів» у спину. Олійник часто по-батьківськи підтримував у важку хвилину, особливо часто в час, коли за радянщини український дух тодішні можновладці у нас викорчовували…

Те, що обірвалося земне життя Бориса Ілліча – це надзвичайно сумно. Жахливо усвідомлювати, що його вже немає разом із нами… Історія розставить всі акценти про діяльність Б.І. Олійника,  як людини. Так, були різні дискусійні моменти, помилкові судження і ствердження, не з тими людьми він зустрічався, але  те, що саме він доклав багато зусиль, щоб Україна стала незалежною державою – це факт нашої новітньої історії. Він мав мужність говорити про такі речі, про які чимало знаних людей боялися говорити. Ми повинні пам‘ятати  про непересічну людину і великого поета, який був нашим сучасником.

Пам’ять про Б.І.Олійника назавжди лишиться в наших серцях.

Хай земля йому буде пухом! Царство йому Небесне!