Iнвестиції: глибоке заморожування

Грудень — час підведення нехай ще  не остаточних, але важливих для країни підсумків, а також перших прогнозів на майбутній рік. Головний радник прем’єр-міністра України та відомий словацький реформатор Іван Міклош упевнений, що результати 2017 року непогані: економіка зростає, забезпечена економічна стабільність. А підвищення мінімальної зарплати й осучаснення пенсій не зумовило, на його думку, якихось небезпечних наслідків. 

ОБМЕЖЕНИЙ ПРОСТІР

Радник знає, що більшість економістів пов’язують підвищення мінімальної зарплати в Україні з ризиками. Разом із тим він зауважує, що під час кризи  2014—2015 років була велика інфляція та девальвація, але підвищення зарплат і пенсій не було. «Так виник простір»  для того, щоб провести відповідні зміни і не отримати сплеску інфляції, каже Міклош. Більш того, за його словами, підвищення мінімальних зарплат понизило обсяг тіньової економіки та додало грошей до бюджету. Разом із тим, він зауважує, що простір для подальших підвищень обмежений і погоджується з тим, що таке різке підвищення в Україні можна здійснити лише один раз. 

«У моєму розумінні, — доповнює Міклоша виконавчий директор Центру економічної стратегії Гліб Вишлінський, — основна задумка підвищення мінімальної зарплати насправді полягала у прагненні уряду збільшити прибутки соціальних фондів від податку на прибутки тих фізичних осіб, які отримують основну зарплату в конвертах. Це фактично було підвищення оподаткування для підприємств, що виплачують тіньову зарплату, тобто перерозподіл прибутку їх власників на користь громадян, що одержують послуги від держави». Чистий ефект від цього заходу, на думку Вишлінського, є більш-менш нейтральним. 

ПОЛЬЩА ПРОДОВЖИТЬ «КРАСТИ» НАШУ РОБОЧУ СИЛУ?

«Та все ж він запустив, — вважає він, — інфляційний процес, швидше, на рівні чекань, тобто на рівні психології. Люди з вищою кваліфікацією також починають вимагати перегляду зарплати. До цього долучаються і профспілки. В результаті — зростання зарплати випереджає підвищення прибутків підприємств».  «Якби у країні зростали іноземні інвестиції, — заспокоює Вишлінський, — то це було б не страшно. За їхній рахунок можна було б купувати нове устаткування, технології та підвищувати продуктивність праці. Відповідно, зарплата українців наближалася б до зарплати наших західних сусідів».  

«Якщо ж цього не відбувається, то Польща, грубо кажучи, має можливість «красти» нашу робочу силу, пропонуючи вищі зарплати, — зауважує експерт. — Ураховуючи чинник мільйонів наших громадян, що працюють у Польщі, можна стверджувати, що це також впливатиме на те, що підвищення зарплати залишатиметься в Україні на порядку денному, незалежно від того, як чинитиме уряд. Просто так працює ринкова економіка. Але якщо при цьому не буде створений належний інвестиційний клімат і підвищення зарплат не супроводжуватиметься підвищенням конкурентоспроможності української продукції на міжнародних ринках, то це може призвести до того, що в країні утвориться зарплатний пузир».

ПРОВАЛИ В РЕФОРМАХ

Якщо поява цього виклику все ще проблематична, то, підбиваючи підсумки року, експерти не можуть промовчати про реальні негативи. «Найзначніший провал цього року, — наголошує Міклош, — це те, що ми не побачили жодного прогресу в приватизації, але знову почули про відкладення земельної реформи». «Лише стійкий шлях підвищує конкурентоспроможність, — упевнений він, — а для цього, всім зрозуміло, потрібно мати інвестиції та все, що їх забезпечує: хороше бізнес-середовище, верховенство права і все, що із цим пов’язане. Банківських кредитів у нас ще немає або вони в дорозі. Вчора Нацбанк підвищив облікову ставку до 14,5%. Це пов’язано насамперед з інфляцією. Коли вона зростає, то зростають і ставки. Коли бізнес-середовище ще не працює, а права кредиторів не захищені, банки бояться давати кредити». 

«Потрібні прямі іноземні інвестиції. Ситуація в цьому нехороша. Цього року ми очікуємо, що їх частка у ВВП складе лише 1,2%, тоді як торік було 3,5%. Таке скорочення пов’язане і з приватизацією, і з продовженням мораторію». На думку Міклоша, державні підприємства є сьогодні найголовнішим джерелом  корупції. Приватизація, як він вважає, усуне корупцію. І одночасно — активізує іноземні інвестиції.  Коли буде декілька хороших великих продажів, це змінить імідж країни за кордоном, і сюди прийдуть не лише для того, щоб купувати підприємства, але й інші інвестори, які створюватимуть тут нові компанії. 

Відміна мораторію на продаж власної  землі, і це дуже важливо, стане величезним джерелом для розвитку малого і середнього бізнесу, зауважує Міклош. Земля буде хорошою заставою для одержання кредитів, стимул-реакцією для регіонального розвитку. «Це дуже-дуже погано, що немає прогресу в цій галузі, — засмучується радник прем’єра і зауважує: — У питанні приватизації уряд зробив усе, що треба було. У парламенті вже ухвалений в першому читанні новий законопроект. Але до нього надійшло понад 700 змін, які  погіршують цей документ. Якщо їх приймуть, то він буде навіть гіршим, ніж старий».

КОРУПЦІЙНІ КАНАЛИ ПОГЛИНУЛИ ВІД $5 ДО $50 МІЛЬЯРДІВ

«Однозначно погано, що ми не просунулися в питаннях приватизації», — упевнений  виконавчий директор Фонду Блейзера в Україні Олег Устенко. Але при цьому він запитує: «А чи була взагалі зацікавленість  українськими активами? Не забувайте, що наша країна стоїть на п’ять рівнів нижче за інвестиційні рейтинги, які визначають світові рейтингові компанії. Це  підтверджує і вересневе розміщення європейських облігацій України під 7,4%». 

«Отже, особливого інтересу (на фоні апетиту іноземних інвесторів, що начебто збільшується, до ризикових активів) Україна на себе не абсорбувала, — констатує Устенко. — І лише тому, що у нас неякісний інвестиційний клімат і високий рівень корупції. За нашими оцінками, через різні корупційні канали протягом цього року розподілялося від 5 до 50 мільярдів доларів. Та й інших проблем у нас хоч відбавляй. Тому й інтересу до активів не було, та їх і не висували особливо. Торік був провал приватизації — продали менше 1% від того, що планувалося. Цього року програма може бути виконана на третину — за дуже сприятливих обставин. Дії наших властей схожі на поведінку собаки на сіні: і хотілося б продати, але страшно».

«А головне, — наголошує експерт, — корупціонерові потрібно зберегти свою ренту, яку він отримує. Тому ми бачимо приватизацію держмайна, продовження мораторію на землю і банки, що залишаються в державній власності. Цього року приплив ПІІ буде в кращому разі 2,5 мільярда доларів, хоча раніше, коли ми отримували по 10 мільярдів, я думав, що це чорна смуга, але тепер, я розумію, це була біла смуга». 

ІДЕТЬСЯ ПРО ВЛАСНІ КИШЕНІ

«Приватизація, безумовно, потрібна. Але, мені здається, що ми почали рух у протилежному напрямку, і це дуже насторожує. У прийнятому нещодавно бюджеті країни частка ВВП, яка перерозподіляється державою, складає 42%. І це вкрай небезпечно. Декларується одне, а робиться інше. Політичні еліти намагаються втручатися, куди тільки можна. Вони це роблять не тому, що їм так комфортно, а тому, що йдеться про власні кишені». 

Чи є провалом також і стосунки з МВФ, місія якого до нас не їде, всупереч заявам наших керівників? Міклош вважає, що після Євромайдану «українське суспільство вперше змінюється у напрямку ринкової економіки, яка працює, — багато що було зроблено». За його словами, це ілюструє і стосунки з МВФ. Дотепер Україна завжди після підписання меморандуму отримувала лише перший транш, можливо, ще один. «Зараз, як стверджує радник прем’єра, є проблеми, але програма з Валютним фондом (уперше в історії) продовжується. І це дуже важливо. Якщо її не буде, то Україна отримає величезні проблеми в стійкості фінансової системи». Але Міклош сподівається, що буде все ж прогрес у приватизації, в створенні антикорупційного суду й у відкритому поки питанні ціни на газ. І тоді можна буде чекати на місію, і в першому-другому кварталі буде транш».

«Ключова умова (у стосунках із МВФ), яку українська влада не хоче виконувати, це дуже популярна в народі вимога про створення антикорупційного суду, — наголошує Вишлінський, — тому що це вбиває систему недоторканості наближених до влади. Навіть особисто для Президента країни сьогодні, схоже, важливіше в цій ситуації не захист своїх бізнес-партнерів, а  мати в перемовах  такий ресурс — можливість пообіцяти недоторканість». 

«Але як тільки створюється корупційний суд, з’являється можливість отримати ще одного Артема Ситника, передбачає експерт. — Це і є той ризик, якого намагаються не допустити. Минулого тижня українська влада вибилася з більш-менш раціональної поведінки, що дозволяє вже навесні створити антикорупційний суд, щоб він міг працювати на початку 2019 року, коли Президент піде на вибори. І, як висловлюється багато людей у нинішній владі, вкотре «пропетляти». «На жаль, — додає Вишлінський, — поведінка влади стає все більш ірраціональною».