Як повідомляє Громадське, виїзний суд відбувся в колонії №6 в Копейську 31 липня.

«Хотів би ще раз підкреслити, що моя мати вже досягла пенсійного віку, не працює і не має можливості мене утримувати. Крім того, в силу віку, вона дуже потребує моєї моральної, фізичної та — що важливо — матеріальної допомоги. Я молодий і працездатний. Я хочу і можу і продовжувати подальше навчання і працювати. Я не боюся фізичного праці. Замість того, щоб жити за рахунок платників податків, я міг би себе утримувати», — наголосив політв’язень.

Він також просив суд врахувати, що з моменту його затримання числиться на контролі у медичних працівників СІЗО і ІК-6 в зв'язку з дефіцитом маси тіла.

«Усунути цю патологію в умовах колонії при відсутності додаткового білкового харчування неможливо. Таким чином, ця проблема може перерости в хронічне захворювання і мати незворотні наслідки», — додав Кольченко.

Кольченко назвав примусові роботи «одним з можливих кроків до адаптації в суспільстві», а також заявив, що його подальше перебування в ув'язненні заважає йому продовжувати навчання в Таврійському національному університеті.

Свою відмову суд мотивував тим, що мають місце порушення режиму в колонії і з боку Кольченко та стягнення на його адресу.

Російський правозахисник Микола Щур назвав відмову суду виключно політичним рішенням. Правозахисники подали апеляцію в Челябінський обласний суд. Розгляд апеляції має відбутися протягом місяця. Але перспектив правозахисник не бачить. У коментарі Громадському Микола Щур також зазначив, що «поки немає можливості зачепитися за щось у формулюванні відмови суду, щоб звернутися до ЄСПЛ».