Михайло Бокотей – про «змішування» національних шкіл

«Ми активно працюємо над реалізацією чергового проєкту за підтримки Українського культурного фонду — І Міжнародної резиденції European Glass Education («Європейська скляна освіта».  — Т.К.), який передбачає спільну роботу в майстернях нашої кафедри професорів і студентів усіх відділів художнього скла академій мистецтв Східної Європи: Естонії, Латвії, Литви, Польщі, Словаччини, Чехії, Угорщини, Туреччини та України. Звичайно ж, карантинна ситуація наші плани змінила, і мусимо цього року обмежитися українськими учасниками, а іноземних гостей запрошуємо тільки до дистанційних консультацій і презентації власних національних шкіл художнього склярства»,  — отаке повідомлення кілька днів тому опублікував на своїй ФБ-сторінці в.о. завідувача кафедри художнього скла Львівської академії мистецтв, кандидат мистецтвознавства, куратор багатьох культурно-мистецьких проектів в Україні, Польщі, Китаї, Литві та Чехії, також — директор єдиного в Україні Музею скла Михайло БОКОТЕЙ. — За концепцією, ми збираємо у себе на кафедрі художнього скла керівників, професорів і трьох студентів з кожної кафедри художнього скла Східної — Європи — Естонії, Латвії, Литви, Польщі, Словаччини, Чехії, Угорщини, Туреччини. У кожній з цих країн є по одній кафедрі художнього скла, крім Чехії, бо в Чехії таких кафедр кілька, але ми співпрацюватимемо з Празькою. Вони би мали перебувати у нас, у Львові, 10 днів і працювати у змішаних групах в майстернях — студенти з викладачами. Ми перед тим опрацьовуємо з учасниками ряд завдань у різних майстернях і різних напрямах. Вони виконують роботи, і потім ми виставляємо їх — як результат. Упродовж всієї цієї роботи щодня відбуваються зустрічі, конференції, кожна зі шкіл презентує свою специфіку, свої навчальні програми, досягнення, підходи. І в результаті ми напрацьовуємо якийсь матеріал для себе, створюємо так званий круглий стіл учасників цього освітнього процесу, який мав би також регулярно працювати, і спільно напрацьовуємо методичні рекомендації для удосконалення освітніх програм художнього скла у кожному з наших закладів. Бо кожна національна школа має свою специфіку, досягнення і переваги в певних техніках і трактуваннях. Скажімо, прибалти більш схиляються до дизайну, як, зрештою, і словаки. Ми схиляємося у технологічному плані до гути, а її ніхто, крім нас і чехів, не має. Поляки — схожа до нас школа, але більше мають схильність до дизайну, що нас би зараз дуже цікавило. Турки зацікавлені у розвитку і вдосконаленні  гути, бо тільки-но нову гуту збудували, а ми вже маємо в тому добрий досвід. Тому отакий обмін інформацією всім би був важливий. Звісно, добре, що ми робимо раз на три роки симпозіуми гутного скла, де йде більше акцент на індивідуумів  в царині художнього скла, який найбільше стосується творчої діяльності. А цей проєкт скерований, власне, на розвиток освітньої галузі, вищої школи.

— Чи є десь такі резиденції?

— Ні. Я не готовий говорити про інші напрями і види мистецтва, але в склі таких варіантів нема точно! Ні в світі, ні в Європі, ні в Україні. Ми, звичайно, маємо контакти зі всіма кафедрами, але вони не є інституціалізовані. Тобто один із пріоритетів цього проєкту — інституціалізація праці між вищими навчальними закладами в галузі художнього скла.

— Такі резиденції мають відбуватися щороку? 

— Так. Можливо, не в такому величезному масштабі, як цього разу, але плануємо. Цього разу до нас мали приїхати понад 50 учасників. Зрозуміло, що нам це все поламав ковід. Відповідно, ми перевели роботу в дистанційний режим. Тобто наші студенти працюватимуть з нами у групах, а іноземці  — дистанційно.

— Скільки визрівала ідея створення резиденції. Що, власне, стало підґрунтям до того?

— Ми давно спілкуємося з колегами з-за кордону. Але досі ніколи не переглядали одне одного програми...

— До речі, чи впевнені ви в тому, пане Михайле, що всі ваші колеги розкриватимуть свою «кухню», свої професійні секрети?

—  Дуже на це сподіваємося. Бо всі запрошені до співпраці — наші друзі. Ми готові ділитися з ними нашими науково-методичними досягненнями. Треба враховувати ще й такий факт. В рамках реформування вищої освіти в Україні ми є в тих самих рамках і маємо робити якісь кроки. Бачимо свої проблеми, свої недоробки. І це стосується не тільки науково-методичної роботи — і матеріального забезпечення нашої кафедри художнього скла також. І при нагоді цього проєкту ми отримали фінансування від УКФ в тому числі і на збагачення матеріальної бази, на певні інструменти та матеріали. Так само, як і минулого року, на симпозіумі гутного скла, за сприяння УКФ, ми підняли матеріальний стан кафедри — завдяки закупівлі окремих матеріалів і окремих інструментів. Аналогічна ситуація буде тепер. Такі вливання суттєво впливають на якість навчального процесу. Важливо, що це  — не одноразова акція. Це захід, який даватиме нам результати на роки.

— Повертаючись до мотивації створення резиденції... Можливо, це пов’язано і з тим, що у світі зростає цікавість до художнього скла?

— Мені здається, що ми постійно спостерігаємо збільшення такого інтересу. Причому не стільки на теренах Старого Світу (Європи чи Америки), де воно вже набуло якогось розвитку, а більше на Сході — в Арабських Еміратах, в Китаї зокрема, де дуже активно просувається робота над популяризацією такої галузі мистецтва, як художнє скло. В принципі, для них це — щось нове, щось таке, що вони готові вивчати і розвивати. В Китаї вже засновано три кафедри художнього скла, причому — в центральних містах (Шанхай, Пекін, Ганчжоу). Можливо, і в менших містах створюватимуть. Наразі так.

— Які терміни проведення резиденції?

— Остання декада вересня (20 — 30 вересня). У підготовчий період видамо багато друкованої продукції, присвяченої і нашій кафедрі, і кафедрам колег, що братимуть участь у заході. Також присвятимо час відбору студентів-учасників згідно з кваліфікаційними вимогами. Готуємо й майстерні — до роботи у нових напрямах. До цього часу, наприклад, ми не працювали з оптичним склом, не застосовували холодної обробки оптичного скла. В цьому надзвичайно потужні прибалти і чехи. І вони в цьому нам, звичайно, допоможуть зорієнтуватися. Але майстерні мусимо підготувати. Ми не дуже знаємо деталі техніки «Пат-де-вер», яку застосовували багато років тому французи. Тепер закуповуємо матеріали, які довший час були для нас недосяжні, бо дорого коштують, і сподіваємося, що колеги допоможуть нам в тому працювати.  Крім того, хол кафедри, а це коридор завдовжки 30 метрів, перетворюємо у галерею. Вздовж двох стін стоятимуть сучасні, з доброю підсвіткою, що дуже важливо для скла, експозиційні шафи, які спочатку використовуватимемо для показу робіт резиденції, а згодом у них виставлятимемо студентські роботи. І, звичайно, ведемо переговори з колегами — і про дистанційну, на жаль, їх участь у резиденції цього року, і про матеріали для публікування.  І дуже сподіваємося на те, що вже наступного року зробимо все по-людськи, без дистанціювання.