У Запоріжжі є люди, що рятують місто від ганьби

Учора в Запоріжжі з’явився плакат із зображенням Сталіна і напис: «Я вбив мільйони українців! А за що тобі поставлять пам’ятник?». Це чергова ініціатива журналістів газети «Суббота +» на зведення пам’ятника Йосифу Віссаріоновичу його місцевими послідовниками. В кінці минулого року вони вже розміщували величезний карикатурний плакат, де Гітлер, розводячи руками, запитує: «А чим я гірший за Сталіна?». Правда, простояв він не довго. Як буде цього разу, подивимося.

— Богдане, це вже друга достойна реакція на пам’ятник Сталіну. Яке сприйняття? — запитали ми редактора газети «Субота +» Богдана ВАСИЛЕНКА.

— Після першої нашої спроби я одразу сказав, що це не одноразова акція. Це не піар, це моя особиста і громадських активістів позиція. Ми разом розробляємо ці макети плакатів, виготовляємо і вивішуємо.

— Перший плакат із Гітлером довго не простояв.

— Так, не простояв, зараз плакат із Сталіним також може довго не простояти. Але наразі поки стоїть (розмова відбувалася учора ввечері — Авт.). Там одразу з’явилося багато міліції, представники СБУ в штатському. Сказати щось конкретно вони мені не можуть. Вони просто кажуть, що це порушення, а коли я питаю, порушення чого, відповісти нічого не можуть. Коли приїхали телевізійні камери, міліція від коментарів відмовилася і швиденько втекла.

Таку реакцію з боку влади, я, звичайно, очікував, тому для мене вона не дивна. Це вони плакати Януковича можуть охороняти спецзагонами, але коли виявляється громадська позиція... вона одразу припиняється. Тому що у нас будується не демократична держава. Наша верхівка будує тоталітарне суспільство, тому і захищає тоталітарні символи. Вони їх підтримують, а активістів, які виступають проти, різними методами гноблять.

Звичайно, до сталінських методів ми ще не опустилися, але такі задатки вже проявляються... Думаю, українське суспільство цього не допустить.

— А як, до речі, суспільство сприймає вашу ініціативу?

— Якщо в перший раз, коли була карикатура з Гітлером, у декого це викликало відразу, то зі Сталіним все зрозуміло. Поки тільки схвальні відгуки.

— Газета «День» оголосила 2012-й рік — Роком «Списку Сандармоху». Що про це чули і як ставитеся до такої ініціативи?

— Моя антисталінська позиція давня. Я її постійно висвітлюю у своїй газеті. Про ініціативу «Дня». Підтримує вас повністю. Нам треба пам’ятати про всіх репресованих, щоб ця історія не повторилася знову, щоб кожна душа була згадана. Особисто я тільки вітаю відзначення таких роковин. Ми зобов’язані пам’ятати про такі дати.

— Здається, у журналістів є проблема з комунікаціями між собою.

— Звичайно, є. Спілка журналістики не виконує тієї функції, яку мала б виконувати. Але тут більше проблема в самих виданнях. Це мені пощастило — я сам господар, редактор. Це сімейний бізнес. А в багатьох випадках, ЗМІ належать не патріотам України. Тому їх історичні події цікавлять мало, більш того, вони заважають таким ініціативам як наша, як ваша. Але я вважаю, що рейдувати інтелектуальний бізнес — дуже важко. Наприклад, якщо у мене захоплять одне приміщення, я можу переїхати в інше і продовжу свою роботу.