Останні два тижні до будинку на вулиці Дмитрівській, 60 щоденно приходять активісти. Зведений на початку ХХ століття, зараз він зноситься, від даху та стін практично нічого не лишилось. Завершити знесення заважають щоденні протести біля об’єкта: активісти по декілька разів на день викликають поліцію, під примусом будівельники роботу зупиняють, та тільки-но всі розходяться – демонтаж продовжується далі.

Нещодавно київська громада провела своєрідну акцію прощання з будинком. Розуміючи, що зупинити демонтаж уже не в змозі, намагались хоч якось завадити  планам будівельників.  Їх від містян забудовник не приховує, поруч із зеленим парканом довкола споруди висить щит з інформацією, що ведеться реконструкція з надбудовою житлового будинку на дев’ять поверхів. Замовник та виконавець будівництва – КП «Спецжитлофонд», що підпорядковане Київській міській держадміністрації. Тобто місто за гроші киян руйнує історичну пам’ятку! Бо те, що побачив «День» на Дмитрівській, 60, важко назвати реконструкцією. Заглянувши у щілинки паркану, видно купи цегли та каміння і залишки однієї стіни, все решта – знесено.

«РЕКОНСТРУКЦІЯ – ЦЕ НЕ ЗНЕСЕННЯ, А ПОКРАЩЕННЯ ІСНУЮЧОГО СТАНУ»

Вулиця Дмитрівська нині – це мікс будинків різного стилю, віку та культурної значимості. Тут є так звані «хрущовки», унікальні будиночки зі столітньою історією у стилі бароко, чимало новеньких будинків, спроектованих у ретро-стилі. На жаль, останніх щороку тут більшає, з’являються вони на місці справжніх ретро-будинків, навіть тих, що внесені до  державного реєстру пам’яток. Як це відбувається? Схема для Києва, на жаль, класична: будинок викреслюється зі списку пам’яток, доводиться до руйнації, демонтується, а далі – з’являється новобудова.

Така ж сама доля спіткала будиночок на Дмитрівській, 60. На початку 2000-х років він був викреслений зі списку об’єктів культурної спадщини. У 2004 році КМДА підготувала розпорядження №736 від 05.05.2004 «Про відселення мешканців із аварійного житлового будинку на вул. Дмитрівській, 60/19 "А", "Б" у Шевченківському районі і надання дозволу на його знесення та будівництво нового житлового будинку». Однак цей документ втратив чинність, бо КМДА підготувала інше розпорядження № 61 від 17.01.2012 «Про реконструкцію з  влаштуванням надбудови житлового будинку на вулиці Дмитрівській, 60 у Шевченківському районі». Замовником і виконавцем робіт призначався «Спецжитлофонд». Та в усякому разі про демонтаж уже не йшлося. Наразі у забудовника на руках є дозволи виключно на реконструкцію.

«Банда провернула чергову махінацію, хотіли знести та побудувати висотку, відселити людей. Олександр Попов (тодішній мер Києва – Авт.) у 2012 році розуміє, що це історичний фасадний будинок, скасовує рішення попередників і готує нове, в якому ні слова нема про руйнування. Реконструкція – це ніяк не знесення, це покращення існуючого стану будівлі», – розповідає активістка, голова ГО «Барви життя» Лідія Гончаренко.

«Відновити його практично неможливо або знадобляться дуже великі кошти, – приєднується до розмови києвознавець Олександр Станков. – Цей будинок зроблений з унікальної цегли, вона золотавого кольору, її виготовляли на київському заводі, заснованому у ХІХ столітті. Цеглинки були іменними, на кожному з них був напис «І.В. Кнотте», це ім’я власника заводу. Але в радянські часи, певно, будинок ремонтували, і цегла вже була звичайна. Можна було б на цьому місці зробити сквер у пам'ять зруйнованого будинку,  а також викласти тут уцілілі цеглини. Для цього треба збирати підписи мешканців та звертатись до КМДА».

ЯКА ПРИЧИНА ПАСИВНОСТІ ПОЛІЦІЇ?

Києвознавець звертає нашу увагу на сусідні будинки, за його словами, вони просто шикарні, зведені у стилі пізнього бароко, їх би відреставрувати…Та відсутність на спорудах пам’ятних табличок насторожує: це перша ознака, що місто чи забудовники мають щодо них інші плани. Громадськість побоюється, що доля будинку під номером 60 може спіткати решту історичних споруд цієї вулиці.

«Ми пройшлись по Дмитрівській, тут є шедеври архітектури, які доводяться до аварійного стану свідомо і цілеспрямовано. Наприклад, будинок №52. Це пам'ятка архітектури 1903 року. Його цинічно і злочинно підкопують, руйнують фундаменти! А потім, мабуть, будуть руйнувати і бити ковшем екскаватора, як будинок на Дмитрівській, 60», – зазначає Лідія Гончаренко.

У тому, що відбувається на Дмитрівській, громада частково звинувачує правоохоронні органи: поліція приїздила на виклики із двогодинними затримками, не завжди оперативно зупиняла роботу екскаватора, а слідчі практично не займались відкритим кримінальним провадженням.

«Поліція навіть не хотіла порушувати кримінальне провадження, лише після того, як я поспілкувалась з прокурором Шевченківського району і вручила йому офіційний лист від ГО «Київське віче», щоб вніс відомості до Єдиного державного реєстру, справу таки порушили. Якби поліція оперативно реагувала на наші звернення, то будинок би не знесли. Бо з самого початку наша вимога була зупинити роботи, оскільки на це немає дозволів», – прокоментувала активістка, депутат Київради 7-го скликання Олена Єскіна, котра теж останні тижні намагається зупинити протизаконне знесення будинку.

«УСЕ, ЩО ПРОТИПРАВНО ЗНЕСЕНЕ, МАЄ БУТИ ВІДБУДОВАНЕ»

Перебуваючи біля зруйновано будинку кілька годин, помітили, що захищають історичну спадщину Києва одні і ті ж активісти. Містяни здебільшого проходили повз мітингарів, на їхні розповіді у гучномовець, що на очах киян знищується історичне надбання столиці, реагували мляво та байдуже. Траплялись невдоволені мешканці прилеглих будинків, котрим заважав чомусь не шум екскаватора, а гучномовець пікетувальників. Поліцейські після сварки з активістами, чому не зупиняють знесення, таки пішли до будівельників та домоглись тиші від екскаватора, а слідчі пообіцяли громаді, що упродовж тижня накладуть арешт на об’єкт.

Та все це запізніла реакція. Якби у місті був хоч один приклад, коли за руйнування історичних пам’яток хтось дійсно поніс покарання або ж був змушений відновити те, що злочинно зруйнував екскаватор, певно, гарячих точок у різних куточках Києва було б значно менше.

«Усе, що протиправно знесене, має бути відбудоване. Якщо зараз без дозволів зноситься історичний будинок, за це мають бути притягнуті до відповідальності  чиновники, що видавали протиправні дозволи, і забудовники, котрі, знаючи законодавство, все ж таки робили злочинні речі. Цей будинок був цінним як елемент унікальної історичної забудови Києва. Забудовник має лише документи на реконструкцію, але те, що вони зараз зробили, жодним чином під термін реконструкції не підпадає, – зауважує Олена Єскіна. – Забудовники упевнені, що їх ніхто не примусить відбудовувати будинок, тому можуть зводити на його місці все, що завгодно. От на вулиці Мельникова, 51 був двоповерховий будинок дворянки Олени Згірської, цю земельну ділянку Київрада віддала за одну гривню у користування дирекції з обслуговування іноземних представництв, потім ця дирекція за типовою схемою передала ділянку забудовнику нібито для реконструкції будинку, за проектом лишався фасад, а всередині зводиться багатоповерхівка. Але будинок взагалі знесли, на його місці спочатку планували 9-поверхівку, котра плавно переросла у 20 поверхів».

Громада готова далі захищати будинок на Дмитрівській, 60, уже практично знесений. Якщо влада не погодиться на повне відновлення, вимагатимуть створити на його місці сквер.