Щоб побачити сьогодні справжню Україну – за всіма медіа-шумами і політичними кривими дзеркалами – потрібно вийти зі своєї зони комфорту і прийти на XVII Міжнародну фотовиставку газети «День». «Я сподіваюся, що Фотовиставка викличе суспільний інтерес, адже вона заслуговує цього. Ми називаємо її фотобієнале країни, – говорить головний редактор «Дня» Лариса ІВШИНА. – Цьогорічна фотовиставка «Дня» – це безперервний перетин поглядів: військових і політиків, медиків і переселенців, дуже різних людей… І завдання вдумливого відвідувача – осмислити цю реальність.

Варто пройти залами фотовиставки, щоб «пазл» склався. Серія «Політичний трилер. Мінськ 2» переходить у «День виходу з Дебальцевого» з «200-тими», «Втратою Маріуполя» після обстрілу мирного міста уві сні, «Останньою шаною», яку віддають на колінах мешканці міста Самбір Львівської області. А навпроти – «Батьки системи»… Від причин до наслідків – все життя країни можна побачити у 350 фотографіях, які від сьогодні розміщенні у галереї «Лавра». Вже від завтра і до 15 листопада кожен охочий може відвідати Фотовиставку «Дня».

Цього року статистика традиційно вражає — близько 200 учасників прислали понад 3200 фото. За словами члена журі фотоконкурсу, більд-редактора «Дня» Миколи Тимченка, на конкурс прийшло багато робіт із зони АТО, фотографії бійців прислали як професійні фотографи, так і волонтери. До постійних номінацій конкурсу — «Події», «Життя, як воно є», «Політика», «Жанрове фото» і «Світ очима дітей» — додалися нові. Так, окрема номінація від міжнародної організації ПРООН «Будуємо нову країну разом» тепер включає у себе підномінації: «Я реформую країну!», «Новий Донбас», «Переселенці. Жити заново!», «Чиста та зелена Україна». Вперше цього року нагородили фотографів у номінації «Птахи водойм». До слова, усі охочі мають можливість не тільки споглядати світлини на виставці, а й стати їх щасливими володарями.

«Майданчик фотовиставки газети День дозволяє побачити багатьох, адже виставка – унікальне явище, - говорить у своєму вступному слові на відкритті фотовиставки Лариса Івшина. – Безпрецедентна кількість партнерів, призів, непростих, але талановитих знімків. А починалася виставка разом з газетою. Ми зробили гарне фото своїм союзником. Сьогодні є багато техніки і всі можуть зробити знімок, але не всі бачать, не всі відчувають, не всі мислять, коли знімають. Фотоконкурси «Дня» – це найкращий перекладач наших проблем для розуміння в світі. Ми – за якісне майбутнє України. До нинішніх проблем і війни нас довело те, що ми жили не зовсім так, як від нас вимагає наша фотовиставка. Змінюймося!»

Звісно, найбільш хвилюючим моментом, на який очікували усі присутні на церемонії відкриття фотовиставки, стало оголошення володаря Гран-прі та Призу Призів «Золотий День». Цього року вручення Гран-прі стало особливим, адже цю високу відзнаку вперше отримали двоє фотографів! Тож, Гран-прі від «Промінвестбанку» - депозитний договір на 25 000 гривень поділили між собою Руслан КАНЮКА за роботу – «Феміда опустила очі» з серії «Справа без терміну давності» та Михайло МАРКІВ за роботу «Батьки системи».

Руслан КАНЮКА, «Феміда опустила очі»

«Виставка вражає як завжди. Я ще не бачив слабких виставок. Ця – яскраве відображення одного з найскладніших років життя України, - говорить пошановувач фотомистецтва та Фотовиставки «Дня», незмінний партнер і друг видання, перший заступник голови правління «Промінвестбанку» В’ячеслав ЮТКІН, який нагороджує переможців Гран-прі. – «День» завжди на вістрі і помічає найважливіші моменти. Переживаєш все заново, але по-новому, бачиш чим країна жила і буде жити далі.

Я вибрав декілька робіт: виявилося, що вони пов’язані дивною ниткою подій сьогодення. Але зрештою спинив свій вибір на двох. Перша – «Батьки системи», три Президенти України, що дуже мило посміхаються. Шкода, що четвертого не було. Він би теж органічно виглядав поруч з ними. В результаті чого 23 роки маємо те, що маємо. Але це навряд чи стосується життя цих «батьків» і інтересів цієї системи. За все платить країна. Друге фото стосується іншої частини системи – «Феміда заплющила очі». Я вважаю найбільшим соромом країни розслідування «справи Гонгадзе». При двох із цих трьох президентів було зроблено все, щоб ця справа не розслідувалася. Це найголовніші опорні точки цієї виставки, у результаті чого з’явилися інші фото і відбулися всі відображені події. Насправді, крім війни в Україні ще багато проблем, які стали частиною вибудованої «системи». Тобто, ці роботи – це демонстрація причин, сьогодення і наслідків. Один президент створив систему корупції, інший – не зумів використати шанси України. В результаті загинула велика кількість людей, і ми отримали розруху, бідність і горе для всієї країни. Виставка «Дня» цього року більше, аніж просто про війну, хоча війна – це все ж тема номер один. Але «День» показав не тільки страшні картини, але й обличчя людей, як вони переживають цю війну. У війни тут людське обличчя. Воно проглядається у настроях світлин. Це обличчя не горить злобою, а демонструє впевненість у майбутньому».

Про історію своєї роботи, що отримала Гран-прі, розповідає Михайло МАРКІВ: «Фото з трьома президентами знято 27 листопада 2014 року. Я чекав на балконі з іншими фотографами та операторами на участь Президента в першому засіданні Верховної Ради України VIII скликання. Завжди стараюся прийти на подію якомога раніше. Дуже часто щось цікаве може бути перед початком події або після її завершення. Так було і цього разу. Хоча цей кадр був і неосновний для мене в той день, проте я натиснув на спуск камери.

Михайло МАРКІВ, «Батьки системи»

У кожного президента своя унікальна історія, біографія, мрії, погляди, щось зроблене і незроблене. Тут вони просто зустрілися в одному кадрі. А висновки хай робить глядач. А щодо виставки, то вона, звісно, відображає рік нашої України. Це і трагедії, і війна, і десь проблиски оптимізму, і смуток. З виставок «Дня» щороку можна видавати класний альбом. Це історія нашої країни в кадрах».  

«Я не очікував цієї перемоги, - каже Руслан КАНЮКА. – Цього року представлено багато сильних робіт, які заслуговують на Гран-прі. Але вибрали мою. Коли я подавав цю серію робіт із суду у «справі Гонгадзе», що перемогла, я розумів – треба більше говорити про цю справу. Сподіваюся, те, що відзначили мою роботу, нагадає суспільству про важливість цієї справи».

А Приз Призів «Золотий День» отримав Олександр КЛИМЕНКО за роботу «Союзник». «Наш приз – це той акцент, на якому ми хочемо наголосити, – зазначає Лариса Івшина. – Хоча усі 350 робіт, які тут виставлені – уже нагороджені. Багато фотографів, роботи яких тут представлені, починали працювати з газети «День», а потім продовжили кар’єру у політичних колах, знімали президентів, і це – успіх. У фото, з яких ми вибирали… було багато приреченості. Але у тому знімку, який ми вибрали для нагороди, відчуваються позитивні зміни у суспільстві. Це не відбудеться моментально, але якісні зміни підходять. Вони не завжди народжуються в Києві, в політиці, але вони тут, я бачу їх в обличчях на портретах з виставки. Я вірю, що ці діти, змушені швидко дорослішати, піднімуть Україну. Але відповідальність дорослого покоління – не примножувати зло».

Олександр КЛИМЕНКО, «Союзник»

«Нагорода стала для мене великою несподіванкою, - ділиться враженнями Олександр КЛИМЕНКО. – Робота «Союзник» мені самому дуже подобається. Знімок зроблений у Кураховому, містечку поруч з лінією фронту, влітку 2014 року. Переселенці з Мар’їнки, міста, що знаходиться на передовій, приїхали до Курахового і оселилися у школі. Там в актовому залі постелили матраци, і там жили маленький хлопчик – він є на фото, декілька жінок і чоловік. Зняв фотоісторію про них. Жінки плакалися, а ця дитина була дуже безпосередньою. Чоловіка на фото звуть Сергій. Не знаю його прізвища, він тільки повернувся з Ліберії. Чоловік просто присів до хлопчика, пригорнув, а хлопчик подарував йому яблуко. Потім вони їли, після цей чоловік пішов, а хлопчик побіг за ним – саме цей момент потрапив у кадр. Можливо, той чоловік уособлював для хлопчика захисника. І ще, порепаний асфальт на знімку – наче лінія життя. Після цього їздив на схід дуже багато, не знаю, що сталося з цими людьми.

Без всякого підлабузництва, фотовиставка «Дня»  – дуже крута подія, унікальна для України. Дуже вдячний головному редактору «Дня» Ларисі Івшиній, що завдяки їй ця виставка відбувається. Фотографія – це взагалі дуже суб’єктивна штука. Я досвідчений, м’яко кажучи, фотограф. Бачив мільйони фотографій і тисячі зробив сам,тому мені тяжко судити, яка зі світлин тут найкраща. Але особисто мені багато фото на цій виставці запам’яталися», - завершує володар Призу Призів «Золотого Дня».

Сьогодні нам варто вчасно помітити, розгледіти те, що відбувається із нашою державою і суспільством. Наразі бачать одиниці, як от художник-монументаліст Олександр Мельник. Його пам’ятають за його роботою «Бачу справи твої, людино», на якій зображено очі Господні, і яка стала частиною «пазлу» обкладинки новинки «Дня» із публіцистичного триптиху «Котел», або Справа без терміну давності». Для тих, хто хоче посилити враження від перегляду фотовиставки і прояснити деталі – книги Бібліотеки «Дня», які можна придбати у галереї «Лавра» прямо на фотовиставці. Адже запізнілі висновки можуть призвести до незворотних наслідків, коли доведеться дивитися в очі померлим, «віч-на-віч» (одна із робіт фотовиставки – «Віч-на-віч» Миколи Лазаренка, на які зображені очі Сергія Нігояна на муралі, перед яким стоїть президент).

ВІДКРИТТЯ ЗАКІНЧИЛОСЯ, АЛЕ ФОТОВИСТАВКА ТРИВАЄ! ЧЕКАЄМО ВАС ВІД ЗАВТРА І ДО 15 ЛИСТОПАДА. А НАРАЗІ – ВРАЖЕННЯ ПЕРШИХ ГОСТЕЙ ВИСТАВКИ:

«ДЕНЬ» НІКОЛИ НЕ ЗАЛИШАЄ СВОЇХ ЧИТАЧІВ НА ОДИНЦІ З ТРАГЕДІЄЮ»

Володимир ПАНЧЕНКО, український літературний критик, літературознавець, професор:

- Фотовиставка «Дня» – це драматургія часу. Цього року на ній багато сильних робіт, після яких залишається відчуття, що країна стоїть на порозі Руїни. Але «День» ніколи не залишає своїх глядачів і читачів на одинці з трагедією, тому загальний настрій виставки скоріше оптимістичний. Він дає надію.

«ДИВЛЯЧИСЬ НА ЦІ ЗНІМКИ, Я РОЗУМІЮ, ЩО МИ МАЄМО ПІДСТАВИ ДИВИТИСЯ В МАЙБУТНЄ З ОПТИМІЗМОМ»

Станіслав КУЛЬЧИЦЬКИЙ, доктор історичних наук, професор, завідувач відділу історії України 20-30-х рр. ХХ ст. Інституту історії України Національної академії наук України:

– За ці роки, впродовж яких існує Фотовиставка газети «День», вже склалася певна традиція. Постала ціла плеяда фотохудожників, які цілеспрямовано щороку готують матеріали для конкурсу. Цього року Україна вдягнулась у камуфляж. На яку б фотографію ми не подивилися, вона так чи інакше кореспондується з темою війни. Війни, яку ми щодня ведемо, хоча вона й не була оголошена. Представлені тут фотографії стануть хорошою ілюстрацією для майбутньої історії України. Історія України в фотографіях – дуже важливий жанр. Дивлячись на ці знімки, я розумію, що попри все ми маємо підстави дивитися на наше майбутнє з оптимізмом. Ті прояви героїзму, які ми можемо спостерігати на фотографіях, повинні нас надихати. Можливо, цього року на світлинах трохи менше гумору, ніж у попередні роки. Натомість ми бачимо тут своєрідний поворот від високої політики, від так званої еліти до народу, людей. На жаль, в реальному житті Україна поки що до цього не прийшла – влада і суспільство залишаються роз’єднаними. Дуже сподіваюсь, що за результатами конкурсу з’явиться фотоальбом – це було б дуже корисно. Найбільше сподобались фотографії, на яких зображені діти, але одну улюблену поки що виділити не можу – надто багато вражень. З цією метою прийдуть, мабуть, на фотовиставку ще іншого дня.

«У ЦИХ ФОТОГРАФІЯХ – ДУША УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ»

Олександр ЧАЛИЙ, український дипломат:

- Як завжди, на цій фотовиставці представлені тренди, які є в українському суспільстві. На нинішній експозиції я виділив би два таких тренди: запит на мир і бажання знайти «золотий»  баланс між реальністю і сьогоденням, в якому живе наша країна. Тут є багато фотографій, які відзеркалюють непросте життя України за цей рік: як у зоні АТО, так і поза нею. Між тим, ця виставка дає позитивні сподівання на майбутнє. Я переконаний, що в цих фотографіях – душа українського народу, який в ці дуже непрості часи страждання, вірить у мирне і стале майбутнє. Тому проведення подібних виставок архіважливо.

Газета «День» - творить історію. Пройдуть віки і те, що залишиться про наш час, найбільше запам’ятається фотовиставками та світлинами «Дня». Не менш важливим є розширення масштабу фотовиставки. Ви давно вже показуєте ці світлини на регіональному рівні, але, думаю, прийшов час представити їх на світовому рівні – організувати фотовиставку «Дня» в країнах-партнерах, які підтримують сьогодні Україну. «День» - інтелектуальний центр сучасної України. А фотовиставка газети – це один із фантастичних монументів, які творить колектив видання та його головний редактор Лариса Івшина.

«ДЕНЬ» НЕ ОБМЕЖУЄТЬСЯ НИНІШНІМ ДНЕМ, АЛЕ Й ЗАГЛЯДАЄ В ДАЛЕКЕ МИНУЛЕ

Євген ГОЛОВАХА, український психолог, соціолог та громадський діяч; доктор філософських наук, професор:

- Якщо попередня фотовиставка була, в основному, присвячена Майдану та першим місяцям війни, то на нинішніх світлинах представлена війна в самому розпалі.  Нинішня експозиція справляє неабияке враження. Тут представлені різні фото: художні, документальні  і просто публіцистичні,  але всі вони відображають українську дійсність.

Я помітив, що на нинішніх світлинах дуже суттєво «скоротилося» життя у його різноманітті. Я пам’ятаю фотовиставки «Дня», коли був мир. Тоді на них була представлена найрізноманітніша тематика. Однак зважаючи на війну, втрачається простір для творчої та духовної самореалізації людей. Я не говорю, що тут стало значно менше талановитих фотографій, але всі професійні фотографи зосередилися, переважно, на трагедії - повсякденного життя тут майже немає.

Попри це, щороку фотовиставка газети «День» – позитивна і важлива подія в культурному житті України. «День» віддзеркалює сьогоднішні події, але від будь-якої іншої щоденної газети «День» відрізняє те, що він не обмежується нинішнім днем, але й заглядає в далеке минуле. Це надзвичайно важливий аспект. Осмислення подій, як це подає «День» - надзвичайно важливо. Ми не зрозуміємо сьогоднішній день, якщо  не зазирнемо у те, що було колись.

«ІНТЕЛІГЕНЦІЯ БОРЕТЬСЯ, ЩОБ ЗРОБИТИ ТАК, ЩОБ НАСТУПНОГО РОКУ НА ФОТОВИСТАВЦІ МИ ПОБАЧИЛИ БІЛЬШ ОПТИМІСТИЧНИЙ НАСТРІЙ»

Тамара МАРУСИК, проректор Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича:

- З кожним роком фотовиставка «Дня» стає ще більш вагомою, потужною і змістовною. На виставці я бачу цей надзвичайно складний рік – як і з огляду на те, що відбувається всередині держави, так і з огляду на події зовнішнього світу. Надзвичайно важко щось прогнозувати, але ми сьогодні були на нараді з питань охорони пам’яток, і там дуже багато говорили про Крим, його пам’ятки всесвітнього значення, зокрема Херсонес, який нині перебуває в окупації, але наголошували на тому, що це тимчасово. Інтелігенція налаштована лише на позитив. Це має велике значення, тому що серед пересічних громадян багато песимізму, і це зрозуміло в нинішній ситуації. Але все-таки інтелігенція бореться, щоб зробити так, щоб наступного року на фотовиставці ми побачили кращий настрій і кращий розвій сил нашої країни. Звісно, душа болить за те, що багато фотографій на військову тематику, про переселенців. Два-три року тому ми бачили більше позитивних життєвих фото, а сьогодні життєві фото, на жаль, не такі, які хотілось би бачити. Але водночас дуже приємно вразили світлини з серії «Птахи водойм» - ця підбірка природи просто чудова! Будемо жити надією на те, що наступна фотофставка буде насичена більш позитивним настроем, бо такими стануть життєві реалії.

«ЦІННОСТІ, ЯКІ СТОЇЯТЬ ЗА ЦИМИ РОБОТАМИ, - ЦЕ СПІВЧУТТЯ, ВІРА, СИЛА ДУХУ»

Богдан ТИХОЛОЗ, заступник декана факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка:

- Фотографія має ту особливість, що вона, ніби фіксуючи минуле, пропонує систему цінностей. Ця система цінностей і дає проекцію у майбутнє. Я уважно глянув всю експозицію. Не можу сказати, що на мене всі роботи справили однаково глибоке враження, але, звичайно, ми можемо формувати узагальнений образ нашої доби. Цей образ скорботний, він сповнений драматизму і напруги, у ньому багато болю. Але я сказав би, що при цьому в ньому багато любові. Я побачив багато страждань на цих роботах, але не побачив ненависті. Мені здається, що саме це і дає нам надію. Ми побачили обличчя дітей, їхні щирі сльози, але й щирі усмішки. Фокус, який дає ця фотовиставка на певних акцентах нашої доби, звичайно, є дзеркалом. Але це не є пасивне дзеркало, яке просто відображає світ таким, який він є. Цінності, які стоїять за цими роботами, - це співчуття, віра, сила духу. Саме це і дає нам надію. На мене особливе враження справила робота Віктора Ковальчука, яка так і називається, - «Сила і віра». На ній зображений вояк, здається, «Правого сектору» поруч із іконою. Ця світлина стала для мене особливо знаковою. Наш університет нагородив роботу «70 років потому» Олександра Синельникова – вона більше про минуле і минущість. Про те, що було і не вернеться, про молодість, яка втрачена. Мені здається, що нам треба шукати опертя в такому векторі – сила і віра. Вони нас врятують від відчаю та безнадії і дозволять зробити той український прорив, про який ми мріємо.