Культурно-освітній проект «Музей новин» приурочено до 20-річчя програми ТСН; вона виступила одним зі співорганізаторів. В офіційному прес-релізі зазначено, що  експозиція має розповісти про те, як створюються новини та як вони змінюють життя своїх героїв.

«Музей новин» налічує 10 залів з інтерактивними зонами, кожна з яких присвячена окремій темі, від Зали хаосу (понад 50 екранів, що мовлять водночас, створюючи заворожуючу какофонію) до Зали гордості (наші найбільші досягнення за останні 25 років на 4 екранах і волонтерський автомобіль «Сирник» в центрі зали). Процес виробництва й поширення новин тут буквально розкладено по поличках (по стендах, якщо бути точним). Відтворені навіть фрагменти студії з фоновими декораціями і професійним освітленням, представлені всі супутні подробиці, від раритетних моделей телекамер до повного комплекту обладнання фронтового журналіста (загальна вага, до речі – 50 кілограмів).

По суті, ця виставка, мимовільно чи ні, є музеєм новітньої  історії України. Бо, окрім суто журналістського наповнення, тут експонуються унікальні речі, які пересічний глядач не має шансу побачити в інших обставинах: фрагмент двигуна найбільшого у світі літака «Мрія», прапор України, занесений у Верховну Раду під час проголошення Незалежності, чернетка Акту проголошення незалежності – знаменитий автограф Левка Лук’яненка у простому шкільному зошиті, сукня, в якій Руслана виграла Євробачення в 2004-му, гасла з протестів різних років, щити й каски з Євромайдану, прошиті кулями таблички з Донецького аеропорту, прострілений наскрізь волонтерський автомобіль «Сирник», на якому врятували не одне життя в зоні АТО, оригінальні головні убори очільників чотирьох найбільших релігійних конфесій країни. Наскрізний сюжет виставки побудовано так, що, переходячи з зали в залу, наново переживаєш – проживаєш – ці останні нелегкі 26 років.

Це враження тим більш яскраве, що «Музей новин» за визначенням налаштований на максимальну взаємодію з відвідувачами, на їхню активність. Вочевидь, це найбільш високотехнологічна експозиція за час роботи «Мистецького Арсеналу». Тут є численні сенсорні екрани, віртуальні 3D-панорами Верховної Ради, Чорнобиля й зони АТО, в яких можна «прогулятися» і послухати пояснення, спеціальні тести (в тому числі один з найважливіших – на журналістську етику). Можна зробити власну фотографію в ролі ведучого прогнозу погоди чи інтерв’юера, або спробувати себе в якості ведучого новин у справжній студії, або навчитися відрізняти фейкові новини від справжніх; і це вже не кажучи про численні стенди й таблиці з найрізноманітнішою інформацією, про різнокаліберні екрани зі знаменитими сюжетами  -  «Музей новин» обладнано за стандартами сучасних західних інтерактивних музеїв і виставок.

Єдине питання лишається до власне ТСН. В усій цій вражаючій абетці новин бракує одного розділу – «Цензура». В житті безумовно шанованої служби новин був період, коли вона  контролювалася режимом Кучми й отримувала «темники» - втім, як і більшість наших ЗМІ, на жаль. Зразки тих-таки «темників», класичні випадки цензури і боротьби з нею, та й знамените звернення Роднянського в прямому ефірі в 2004 році про те, що відтепер телеканал «1+1» та ТСН дотримуватимуться необхідних стандартів чесності та об’єктивності – були би не просто гідним доповненням до виставки, не тільки показали би саму ТСН як дійсно сміливу і професійну медіа-структуру, а й стали би свого роду словом на захист всіх тих, хто в нашій країні страждав від цензури і боровся з нею.

Отже, наостанок, можна побажати ТСН на майбутнє бути сміливішими, а керівництво «Мистецького Арсеналу» поздоровити  з втіленням дійсно етапного проекту.