У Малій галереї «Мистецького Арсеналу» відкрилась виставка «(Ре)контексти. Фрагменти», в межах якої відвідувачі у роботах митців побачать фіксування «білих плям» у міському просторі, пост-правди та локальних історій, що демонструють різні проявлення та осмислення минулого.

Так, художниця Алла Сорочан присвятила свою роботу академії, в якій навчалася (Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури), бо для неї та її друзів вона стала другою домівкою, в якій завжди панував творчий пошук і особлива атмосфера.

— Мені було цікаво дізнатися, що можуть розповісти люди, які там працюють, навчаються, чи просто туди заходять як гості. Я прагнула дізнатися абсолютно різні історії, які могли б мені розповісти люди про академію. Наприклад, я була здивована, що електрик пише вірші, а охоронець, який теж це робить, був навіть закоханий в одну студентку. Тож я фіксувала їх відверті розповіді і хотіла передати їх через інсталяцію: гіпсові голови передають атмосферу навчання в академії, а на них транслюють портрети людей, які пов’язані з цими історіями», — поділилася учасниця проєкту «(Ре)контексти. Фрагменти» Алла СОРОЧАН.

Олену Загребіну надихнула зробити серію фотографій база відпочинку «Перлина» у селі Лебедівка Одеської області. За її словами, люди, які потрапляють туди, стають випадковими моделями та свідками «обвального» пейзажу.

— Я вважаю, що художнику, як медіуму, щоб щось найкращим способом донести до свого глядача і викликати в нього емоції, — досить зробити щось буденне, тобто те, що найбільше для нас знайоме, звичне, але водночас надзвичайно впливає на нас. Іноді ми не помічаємо красу в таких щоденних, або буденних речах. Тож у той момент, коли я це усвідомила, то почала відразу фільмувати тих людей», — зауважила Олена ЗАГРЕБІНА, авторка серії фотографій «Обвал». ...Мені дуже імпонує проєкт «(Ре)контексти. Фрагменти» через те, що він про історії... І це також історія, бо щороку відбувається якийсь обвал: змінюються люди, ландшафт, падають дерева, навіть будинки руйнуються. З одного боку, це трагічно й драматично, але це про те, що відбувається у житті кожної людини, тобто постійні перетворення, а також обвали, після яких вона оновлюється, або втрачає контроль... А тут вже питання до глядача, як він це відчуває.

— Ми відбирали художників — учасників виставки — на конкурсній основі, які працювали з темою пам’яті в різних місцях, і могли через власний досвід перенести все це у візуальну площину, — розповіла менеджерка та співкураторка Лабораторії сучасного мистецтва Катерина ТИХОНЕНКО. — В експозиції представлено 9 проектів, переважно це мультимедійний продукт і фотографія. Художники працювали над ними спільно з експертами, які допомагали їм у доробці цих робіт. Тому те, що ми бачимо зараз, — це такий результат довготривалого обміну думками між самими учасниками та експертами. Ми таким чином хотіли показати, як митці рефлексують на міста, історію, як вони працюють з цим в художньому полі, а також те, як ми можемо якось озвучувати локальні історії, які приховані, яких ми не знаємо».

Додамо, виставка є результатом другої частини програми «(Ре)контексти. Історії», яка присвячена дослідженню колективної та особистої історії. Першу частину представили восени минулого року, а ця експозиція триватиме до 12 квітня.