Уже рік при Київському академічному театрі ляльок діє експериментальний проект «Бейбі театр», заснований режисеркою Мариною Богомаз і художницею Ольгою Філончук. Цей театр пропонує вистави для найменших відвідувачів: від початку життя і до трьох років. Кожна вистава проекту — а їх за рік поставили вже три — це величезна робота творчого колективу. Від добору теми до її втілення, від спілкування з психологом і розробки простих, але цікавих декорацій та реквізиту — до музичного супроводу і текстів. Усе має бути цікавим для малюків і надихати їх на пізнання світу. Не перевантажувати, не лякати, не бентежити.

Купити квитки на вистави «Бейбі театру» — «Каляки-маляки», «Крап-Ля» та «У бабусі Дусі» — не так просто, адже часто їх розкуповують за кілька годин після появи у продажу. Батьки буквально полюють за ними, бо для дітей такого віку є не так багато варіантів зустрічі з мистецтвом. Традиційні дитячі театри пропонують вистави для глядачів від трьох-чотирьох років.

«Вся наша команда професійно працює у театрі ляльок, ми ставимо вистави для дітей. І ми зрозуміли, що ніша для малюків від нуля до трьох взагалі не зайнята, там практично нічого не відбувається. Хоча, наприклад, наші європейські колеги практикують такі театри для немовлят вже близько сорока років, така практика існує в світі давно. Тоді ми вирішили, а чому б не спробувати? І можу сказати, що нам це страшенно подобається, — розповідає «Дню» Марина БОГОМАЗ, режисерка і співзасновниця «Бейбі театру». — Першою виставою були «Каляки-маляки». Коли ми її готували, то дуже хвилювалися, бо розуміли, що зайшли на невідому територію. Ми готували виставу десь півроку, вивчали досвід наших колег з Європи, думали про наших глядачів. Ми співпрацюємо з дитячим психологом, який нас консультує, дає рекомендації при створенні вистав. Тобто, дитяча психологія — це перше, за що ми беремося, коли вибираємо тему для вистави. Ми вивчаємо її, а потім вже подаємо у мистецькому вигляді. Ми беремо ті теми, які присутні на початку життя дитини: її розвиток, її пізнання. І це насправді велике поле для творчості».

Режисерка каже, що на виставу «У бабусі Дусі» їхню команду надихнули самі батьки, які не раз бували на виставах «Бейбі театру». Вони часто говорили, як добре було б показати щось і про тварин. Адже тварини — тема, яка присутня у житті малюків, цікавить їх.

«У бабусі Дусі» — це історія про ферму, на якій живуть кури, качки, гуси, поросятка, овечки, коні і корова. Сюжет простий і зрозумілий дітям, які одразу стають активними учасниками вистави. Приходить ранок, на фермі бабусі Дусі прокидаються свійські птахи. Малюки можуть їх «погодувати», зібрати з гніздечок яйця, погратися з ними. Потім прокидаються інші тварини, і так само малюки можуть їх погодувати, поїздити на них, погратися. Всі тварини і птахи зроблені з простих матеріалів і, як зауважує Марина Богомаз, можуть надихати батьків робити щось подібне вдома.

Перед початком вистави батьків попереджають, що в «Бейбі театрі» існує лише одне правило: жодних правил. Дітям дозволено сидіти і лежати, бігати, торкатися всього, що вони бачать, взаємодіяти з акторами, сміятися і верещати, співати і танцювати. Батьків просять теж активно включатися і допомагати малечі поринути в атмосферу дитячого театру.

У невеликій камерній залі немає як такої сцени і глядацьких місць. Кожен сідає там, де йому хочеться. А після закінчення вистави, яка триває 45 хвилин, ще близько 15—20 хвилин діти можуть лишатися у залі: погратися, краще роздивитися декорації та реквізит, закріпити новий театральний досвід.

«У наших виставах обов’язково присутній цікавий візуально-тактильний ряд. Усе має бути виразно візуальним і тактильним — дитина з усім має познайомитися сама, може торкатися до всього і не бути обмеженою у рухах. Тобто, головне для нас, — щоб тема розкривалася перед малюками через всебічне пізнання. Щоб діти і вистава були разом, а не так, що є вистава, а десь збоку є діти. Взаємодія дітей із мистецтвом дуже важлива для нас», —  акцентує Марина Богомаз.

Співзасновниця «Бейбі театру» говорить, що за рік діяльності проекту вже вимальовується його концепція, а відтак зрозуміло, куди рухатися далі. «Мені приємно, що ми разом із нашим глядачем ростемо від вистави до вистави. Ми менше помиляємося, робимо більше точних знахідок у наших виставах. Ми маленькі, наше мистецтво таке ж юне, як і наші глядачі, — пояснює Марина Богомаз. — Я навіть не думаю, що правильно говорити «вистава для дітей від нуля до трьох років». Мені більше подобається говорити — «для дітей від нуля до трьох та їхніх батьків». Тому що це допомагає спілкуванню між батьками і малюками, тому що це комунікація і для дітей, і для дорослих. Це ще і добрий посібник для батьків, що от ви можете все це пізнавати разом з дитиною не лише вдома з книжок або телевізора. Пізнавати світ можна і так — через засоби мистецтва. У нас на сторінці у соцмережах є девіз: «Почнемо дитинство з мистецтва». Це наша основна ідея».