«Пектораль. Знахідка століття»
У 1971 році експедиція Інституту археології під керівництвом Бориса Мозолевського досліджувала курган Товста Могила поблизу м.Орджонікідзе (нині м.Покров на Дніпропетровщині). Саме тут була знайдена золота скіфська пектораль, яка згодом стала найвідомішою археологічною пам’яткою України.
Проєкт уже набув неабиякого розголосу, адже експонуються унікальні артефакти з кургану Товста Могила, які раніше ніколи не були представлені широкій авдиторії. Виставка реалізується в співпраці з Інститутом археології НАН України під патронатом Міністерства культури та інформаційної політики України. Куратори: завідувач відділу історії ювелірного мистецтва в Україні Любов Клочко, а також провідні наукові співробітники МІКУ Оксана Ліфантій та Юрій Полідович.
ПРИКРАСА КІНСЬКОЇ ВУЗДИ. СРІБЛО
Експонати у вітринах розміщено за хронологією їх знайдення під час дослідження поховання скіфських аристократів. За задумом організаторів, це дасть можливість відвідувачу виставки відчути себе археологом-першовідкривачем кургану Товста Могила.
У своїй монографії «Скіфський степ» 1983 року Мозолевський пише: «Переді мною стояла гора, яка 23 століття німо берегла свої таємниці, гора, під якою лежали могутні володарі старовини, від самого погляду котрих тремтіли тисячі. ... Два тижні поспіль я прокидався о 5.30 і по 16 годин щоденно, без відпочинку і вихідних, до болю в очах вдивлявся в землю, намагаючись прочитати кожну її грудку, чистив і заміряв, знову все кидав і бігав від скрепера до скрепера, хапався за лопату, креслив і описував».
РЕКОНСТРУКЦІЯ ГОЛОВНОГО УБОРУ. ЗОЛОТО, ТЕКСТИЛЬ
Розкоп був надзвичайно вдалим: виявили незайману до того ніким нішу з похованням цариці з дитиною, яку супроводжували в потойбіччя слуги і численні скарби, а також кілька кінських ям із вцілілою збруєю. Але головна знахідка була попереду: 21 червня 1971 року о 14.30 у центральному похованні, згортаючи з долівки густий глинистий ґрунт, Борис Мозолевський відчув, як пальці щось боляче дряпнуло. «У серці солодко тенькнуло Обережно відгорнувши чамур [глину], я побачив, як зблиснуло золото, і якимсь невідомим відчуттям збагнув, що це саме те: річ була велика і явно лежала на своєму первісному місці, не зрушена грабіжниками», — згадував Мозолевський. Скільки ніг ступали над нею і не знали цього? Скільком жадібним вандалам не далась коштовна знахідка, щоб дочекатись свого часу і потрапити в гідні цього руки?
НАВЕРШНЯ ВІД ВОЗА ПОХОВАЛЬНОГО КОРТЕЖУ, ЗНАЙДЕНА НА ВИКИДІ З БОКОВОЇ ГРОБНИЦІ В КУРГАНІ ТОВСТА МОГИЛА. IV СТ. ДО Н.Е.
У вірші «Голос на світанку» Борис Миколайович написав такі рядки:
Дивні зубри залізні могилу беруть
на таран.
Ніжні руки мене піднімають із глини
і тліну.
При мені тільки меч мій та іще
золота пектораль,-
Що розкажуть вони цим прийдешнім
новим поколінням?
«Часто мене запитують, що я відчув, коли було знайдено пектораль? Втому. Розуміння колосальності знахідки, радість побачення з нею, задивування тим, чому вона трапилася мені, а не будь-кому іншому з багатьох поколінь моїх попередників, — усе це прийшло, точніше, поступово приходило потім, а відразу після відкриття я відчув лише величезну втому. Далося взнаки напруження останніх місяців, коли з вірою і без віри в те, що велике-велике й дуже блискуче з’явиться, доводилося працювати, тримаючи себе в руках з останніх сил. І коли воно таки з’явилося, автоматично включилася підсвідомість: заспокойся, вже сталося, це — пік, ти не брехун, тепер на хвилину можна й розслабитися. На інші почуття енергії бракувало», — згадував Борис Миколайович.
ПРИКРАСИ КІНСЬКОЇ ВУЗДИ
Пектораль та інші археологічні знахідки Б.Мозолевського з кургану Товста Могила з часу віднайдення зберігаються в фондах Музею історичних коштовностей України. Пам’ятка вважається настільки цінною, що постійно перебуває в спеціальному сховищі, а в експозиції музею зазвичай представлена її надзвичайно точна гальванокопія. Зараз же вперше за довгий час можна буде побачити саме оригінал, вік якого налічує майже 2,5 тисячі років.
ГРИВНА — ШИЙНА ПРИКРАСА. ЗОЛОТО, СКЛО
Про значення зображених на пекторалі сюжетів науковці сперечаються і досі. Популярними є версії про різноманітні свята, пов’язані з культом природи, ушануванням скіфами божества родючості або ж священних золотих дарів, які, за легендою, впали їм з неба. Дехто взагалі вбачає в пекторалі скіфський календар на кшталт ацтекського. Сам відкривач знахідки Мозолевський вважав, що це не довільно орнаментована прикраса, а культова річ певного призначення, трирівнева композиція якої відбиває космогонічні уявлення скіфів, пов’язані з концепцією трьох сфер світобудови. Видатний дослідник скіфських старожитностей початку ХХ століття М.І.Ростовцев доводив, що центральна сцена, на якій двоє чоловіків розтягують хутро, пов’язана з таємними релігійними церемоніями — містеріями, до участі в яких допускалися тільки посвячені.
ПРИКРАСИ ГОЛОВНОГО УБОРУ. СРІБЛО. VI-—VII СТ. ЧЕРКАСЬКА ОБЛАСТЬ, СЕЛО МАРТИНІВКА, СЕЛО МАЛИЙ РЖАНЕЦЬ
Провідний науковий співробітник музею Юрій Полідович висуває припущення, що на верхньому ярусі пекторалі втілена легенда про сходження на трон справедливого царя, сюжет якої зустрічається в перських та іранських епосах: «Із давніх-давен побутувала ось така легендарна історія. В країні правив жорстокий володар (завойовник). Із часом у нього почали з’являтися видіння (здебільшого уві сні), що скоро народиться той, хто вб’є його та звільнить країну. Незабаром справді народився хлопчик, про якого йшлося у видіннях. Володар намагався його позбутися, проте малюкові дивним чином вдалося вижити. Його виховали пастухи. Коли хлопчик виріс, він потрапив до царського двору. За деякий час вибухнуло повстання. Юнак виконав місію, покладену на нього богами, та став новим справедливим володарем».
ПОХОВАННЯ «ЦАРИЦІ» ІЗ БОКОВОЇ ГРОБНИЦІ В КУРГАНІ ТОВСТА МОГИЛА. М. ПОКРОВ, ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛАСТЬ, IV СТ. ДО Н.Е.
Більше версій про значення пекторалі і про дослідження кургану Товста Могила можна буде дізнатися на кураторських екскурсіях та інших спеціальних заходах, які готують працівники Музею історичних коштовностей України. Виставка триватиме до 31 жовтня за адресою: Київ, вул. Лаврська, 9, корпус 12.