Цього разу не без ексцесів. Люди, які після мітингу на Майдані, вирушили до Аскольдового провулку, де утримується затриманий в п’ятницю лідер «Руху нових сил» Міхеїл Саакашвілі, напали на магазин Roshen. Вихід гніву прийшовся на один з десятків магазинів Roshen в столиці, які уособлюють для обурених мас зло і біди народу. Цікаво, що поза увагою залишаються вітрини інших закладів за якими стоїть конкретний російський капітал. Але це вже штрих для розуміння так би мовити поверхової мотивації натовпу. Після походу до Аскольдового провулку, марш частково розділився. Кілька сотень протестувальників пішли до Генеральної прокуратури на вулиці Різницькій скандуючи образливі гасла. Дорікань дісталось і поліції, яка охороняла двері ГПУ.

Щодо кількості учасників акції, то тут не варто впадати в крайнощі применшуючи її або прибільшуючи. Людей було дійсно багато – до 10 тисяч. Відчуття того, що на Хрещатик прийшло майже половина Києва досягалось виключно ракурсом зйомки. Але головне – кількість людей зростає з кожним разом, з кожною ходою, яка стає регулярною. Якщо перші марші починаючи з 17 жовтня носили довгий перелік вимог в яких не всі учасники могли розібратись, то тепер все зводиться до одного слова – імпічмент. Причому слово це вже отримало свій логотип та розтиражоване на відповідних значках. А це говорить, що за справу взявся не Саакашвілі – він образ – і не ті, хто вкотре волав зі сцени Майдану. В тему імпічменту хтось вкладає серйозні матеріальні ресурси. Не будемо забувати, що організовано привезти людей з різних міст в Київ так само є справою не з дешевих.

Та навіть, якщо хтось штучно роздмухує протест, він, тим не менше, впевнено приростає учасниками.  І це факт. Факт тривожний, бо за формою протесту важко збагнути сутність вимог натовпу. Якщо прислухатись до учасників маршу, то все зводиться до невдоволення життям, яке фокусується на одній проблемі – Порошенко. І як висновок – потрібен новий «месія». Він бо порядок і наведе. «Як в Грузії». На жаль, іншого «конструктиву» я в натовпі не почув, окрім хіба що вимоги звільнити Саакашвілі з під варти і припинити тиск на НАБУ, яке тепер так само для присутніх на мітингу уособлює взірець боротьби з корупцією. Ті ж хто виступав на сцені схоже чітко усвідомлюють це і мітять точно в ціль – в обурення мас. Людям живеться нелегко, і на цьому «нелегко» досить легко грати. Не стала винятком і запрошена на акцію дружина Саакашвілі – Сандра Рулофс. Гасло «Київ вставай!» з її вуст виглядало особливо провокативно і породило логічне запитання: чому дружина колишнього президента Грузії провокує українську столицю до повстання?

Безумовно «жару» додало попереднє затримання Саакашвілі. І тут до правоохоронців дійсно багато питань. З одного боку, вони виправили свою помилку, коли намагались затримати колишнього президента Грузії, але не змогли. З іншого боку, у експертів багато питань до дотримання процедури правоохоронцями. Ну і головне, якби не було «зеленого світла» від Порошенка, то навряд чи затримання було б можливим. Звісно, вся ця історія ще більше додає популярності Саакашвілі. А це знову ж таки наштовхує на прикрі паралелі. Зростаюча кількість протестувальників натякає: кращий спосіб формування опозиційного руху – це невмілі «репресії». А саме як «репресії» в натовпі сприймається заарештований Саакашвілі, хоча той, хто його туди запроторив не зміг добитись навіть зняття недоторканності з відвертих проросійських політиків. Якщо зараз влада зможе екстрадувати Саакашвілі, то цим зробить ще одну послугу тим, хто стояв сьогодні на згаданій сцені. А точніше – тим, хто стоїть за ними та за стилізованим написом «Імпічмент».