Відкриття «Французької весни», фестивалю, що проходить уже в десятий раз, зчинило багато галасу. У прямому й переносному сенсі. За традицією, починається фестиваль з вуличної вистави. Глядачам подобається. Ажіотаж рік від року зростає. Минулого вівторка, він, здається, досяг свого апогею. Як написав користувач ФБ Serge Danylov: «Суперечливі відчуття. На мітинг київських виборів прийшли тисячі, на відкриття «Французької весни» до ботсаду — швидше десятки тисяч киян. За розповідями очевидця — колони йшли Печерськом. Водії машин запитували, що сталося. Напевно, думали, що революція почалася. І хотіли приєднатися. Ось. Тяжіння до європейської культури».

Можна було б повеселитися разом з автором статусу, якби не один нюанс. Йдеться про піротехнічну виставу «Вогні», яку французькі гості забажали показати ні мало ні багато в Національному ботанічному саду ім. Гришка. Вони забажали. Дирекція академічного об’єкту радісно погодилася. Ну, воно й правильно. Де ж іще «європейські» феєрверки влаштовувати? У своїх дворах ми, прости Господи, наші вітчизняні кожні свята спостерігаємо. А тут — оаза, де все після довгої зими нарешті готове розквітнути.

Причому цікаво, що ні вчених з Ботанічного саду, ні гостей не збентежив ще й той факт, що якраз напередодні, 1 квітня, відзначався міжнародний день птахів. Ми начебто теж відзначали, розуміючи, що турбота про пернатих і їхній захист — показник (один з) цівілізаційності суспільства, простіше кажучи, його душевного здоров’я. А тут якось незручно виходить: начебто час птахам гніздитися і — піротехніка, шум, тріскіт. Але, з другого боку, й законів гостинності ніхто не відміняв (назвемо так хронічну нездатність сказати «ні»). Утім і у нас іще не всі «по-європейськи» бувають політкоректними. Так, головний редактор «Дня» візьми та й заяви не в унісон із загальним захватом: «А «жителям» Ботанічного сподобався такий похід за «європейською культурою»? Як вам парад піротехніки й приліт птахів? Що з деревами, травою?.. Щоправда, чула, «тубільцям» обіцяли 20 тисяч гривень за витоптане... Що говорять совісні вчені: ботаніки, орнітологи?..»

У відповідь — тиша. Але ми все-таки деяких відповідей добилися.

Володимир КВАША, науковий співробітник Національного ботанічного саду ім. М. Гришка НАН України:

— Для святкування цієї події в ботанічному саду були визначені спеціальні місця — в центральній частині, біля головного входу. Про це подбали заздалегідь, адже раніше йшлося про те, щоб ботанічному саду не було завдано шкоди. При цьому на заході були присутні директор ботанічного саду, заступник директора з ландшафтного будівництва... Хоча для населення, що мешкає поруч, захід виявився трохи шумним, проте самим насадженням шкоди це не завдало. Якщо говорити про використану піротехніку, то важко давати далекий прогноз. Наголошу, що захід був нетривалим — з 20.00 до 22.00. Звичайно, вечірній час для птахів — це час спокою. Але святкування проводилося в таких місцях, де масового скупчення птахів немає. Ті птахи, які постійно у нас гніздяться, перебувають у ботаніко-географічних ділянках. Це — досить віддалені території від місць, де проводився захід. Не думаю, що він міг такою мірою вплинути на флору і фауну, що можуть бути якісь негативні наслідки. Хоча це не означає, що не потрібно вивчати нашу орнітофауну. На превеликий жаль, фундаментальних досліджень птахів, які мешкають у нас, ніхто не проводив.

Тоді ми звернулися до Зоряни Лук’янчук, представниці Українського товариства охорони птахів: «Насправді птахів трохи потурбували. Водночас це залежить від видів — здається, на території Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України гніздяться ворони, які вже фактично на гнізді. Також там є чорні дрозди, ворони й граки, які вже носять в дзьобі гілочки, будуючи свої гнізда на повну силу, але на них ще не сидять. Це було серйозним дискомфортом для ворон і хижих птахів, наприклад яструбів, якщо вони там мешкають, оскільки вони вже сидять на гніздах. Загалом міські птахи адаптовані до надмірних міських звуків. Є багато досліджень учених, які свідчать про те, що пернаті в місті спокійно переносять такі шумові забруднення. Хоча цих птахів повністю назвати міськими не можна, тому що вони мешкають на досить великій площі неміського типу».

«День» попросив відповісти керівника Французького інституту в Україні на запитання: наскільки доречно було проводити в ботанічному саду піротехнічне шоу і як це дійство відповідає поняттям європейської культури, зокрема й культури екологічної? Які (окрім Ботанічного саду ім. М.Гришка) ще були варіанти проведення піротехнічного шоу? І ось яку відповідь ми отримали.

Франкі БЛАНДО, виконавчий директор Французького інституту в Україні:

— Вуличне мистецтво, вуличний театр — дуже популярні у Франції, а французькі вуличні театри — одні з найвідоміших і найцікавіших у світі. У Франції і Європі вуличні вистави відбуваються в різних громадських місцях — на площах, у парках, садах. Світлові й вогняні інсталяції, велетенські маріонетки, феєрверки «оживляють» публічний простір, змушують глядача побачити його в новому світлі і спонукають повернутися сюди ще і ще. Безумовно, для вистави «Вогні» від компанії La Machine (яка дає вистави по всьому світу — в Іспанії, Японії, у Франції — Нант, Руан, Тулуза, Париж, Монпелье і близько десятка інших міст) ми пройшли всі необхідні процедури для отримання дозвільних документів на проведення вистави.... як і щороку для всіх вуличних вистав відкриття «Французької весни».

Ну ось. Можна ставити крапку. Адже все за правилами, «всі дозвільні документи отримано...» Але, як кажуть, осад залишився. Все одно, якщо дивитися на екран і бачити Депардьє у фільмі, скажімо, «ХХ сторіччя», і тут же на тому-таки екрані — Депардьє, який із дурнуватою посмішкою отримує російський паспорт. Різниця є. А тут ще в редакції пригадали, що й Познер французьке громадянство має. Весь такий «європейський»! І як це в’яжеться з «російським» панським хамством у пасажах про Україну? До чого це? Та до того, що, мабуть, піротехніка — окремо, а Ботанічний сад — окремо. Вам пташок не шкода?..

Сигнальні вогники

Олексій КУЖЕЛЬНИЙ,  народний артист України

Насправді масові видовища, якими відкривалися попередні фестивалі мистецтв «Французька весна» були потужними просвітницькими вогнями. Мистецтво вуличних театрів у нас знаходиться не просто в темряві нерозуміння, а в чорній дірці байдужості й презирства.

А дарма. Очільникам нашої культури варто б було побачити як цілі міста виструнчуються  в очікуванні не просто театрального свята,  а акту спільності переживань багатотисячної глядацької громади.

Громади, яка на якийсь час єднається здивуванням, захопленням, тишею пізнання і громом задоволення.

Такими громадами від вистави до вистави, від свята до свята, від дійства до дійства формується єдність городян, для якої життєво значущим стає постійний ріст естетичного цензу життя. І це є благодатнє грунтя для міського патріотизму, для формування унікальності культурного клімату.

А в решті решт - це цілком реальний додаток до міського бюджету, починаючи з економії на усьому, що пов’язано з проблемами сміття і закінчуючи принадливістю міста для туристів. Тож не дарма у Франції найважливіше міністерство називається «Міністерством культури і туризму».

Нещодавно аналогічна організація і в нас так називалась. Але яка культура, такий і туризм. Титул проблем не вирішує.

Французькі вуличні театральні компанії демонстрували захоплюючі дійства лазерне шоу «Скерцо» на фасаді консерваторії, «Під кінець Одиссеї» на Хрещатику, «Вогняна інсталяція» та «Площа янголів» на Софіївській площі, «Ловець місяця» біля арки Дружби народів, «Дивацтва на воді» в Гідропарку, «Концерт вогню» компанії «Ударні десантники» на Співочому полі, «Шалені дзвонарі» від компанії «Transeexpress» на Софіївській площі, про які свого часу інформувала наша газета. З кожним показом зростала кількість бажаючих долучитися до цих майстерних неочікуваних мистецьких імпрез і сприймалися вони на одному і єдиному диханні. Велика радість було коли думка «як здорово, що це у нас було» переважала над питанням «а чому у нас нема такого?». В оптимістичній позиції енергія творчості плодотворніше, хоча і праведний гнів буває потужним мотором. Не скажу гніву, але невдоволення організацію минулорічного майданного відкриття «Французької весни» було дуже багато. Софіївська площа, підходи до неї були забиті людьми і рух натовпу інколи ставав небезпечним. Дітей виносили на піднятих руках.

Така сама ситуація сталася і цього року на піротехнічному шоу «Вогні» у Ботанічному саду ім. М.Гришка на Печерську. Тільки цього разу додалося невдоволення і від побаченого.

Навіть за дуже великого бажання зрозуміти хай не сюжет, ідею, а просто відчути мистецьке хвилювання авторів,  «композицій» із смолоскипів, свічок, котлів з вогнем підвішених на триногах, що дуже нагадували ватри революційних матросів, мені не вдалося. Між людей грали саксофоністи, з маленької сцени хтось співав, здається українською. Потужне стокатто демонстрував піаніст у… протигазі. В небі нервово кружляли птахи, яких остаточно розігнав фінальний феєрверк дачного масштабу. Птахи повернуться! В цьому чудовому парку вони щовесни гніздяться й щороку множаться. А от чи прийде так багато людей на наступний  театралізований пленер французів – велике питання? Затиснутий натовпом студенток раптом подумав: «Якби розцвів бузок!». Може й справді організатори сподівалися на інші природні умови?!.

Хтось прошепотів: «Вони навмисно створюють натовпи, щоб звітувати фотками про успіх заходу». 

Французи кажуть: «Якщо жінка образила тебе – вибачся перед нею»! Тому в будь-якому разі маємо дякувати Франції за повагу до нашої країни. Наша весна з Французькою вже точно подолають зиму. А вогні смолоскипів нагадають про дорогу до людяності, доброти, любові, бо навіщо дорога,  яка до них не веде.

Наша газета інформуватиме вас про виставу «Маленькі подружні злочини» від компанії «ROSEAU THEATRE» і звичайно познайомить з автором однойменної п’єси сучасним геніальним драматургом Еріком-Емманюелем Шміттом, який вперше приїде у Львів  і Київ.