Місце зустрічі з мистецтвом, здається, давно відоме: перш за все, на думку приходять світлі зали музею або арт-галереї. Проте побачити твір мистецтва можна прямо посеред міста — на вулиці, під відкритим небом. Звісно, у першу чергу мова йде про скульптуру. Навряд чи ми у вирі справ і подій помічаємо, як цей один з найбільш складних видів мистецтва присутній у нашому з вами публічному просторі. На прогулянці в парку чи по дорозі у справах нам трапляються монументи на високих п’єдесталах, які настільки стали частиною звичного пейзажу, що сприймаються нарівні з деревами і кущами. Але якщо скульптура раптом з історичної пам’ятки і бувальщини перетвориться на живого, навіть провокативного співрозмовника? Про це та про інші важливі у світі мистецтва речі говорили в Центрі сучасного мистецтва «М17» у перший день Міжнародного скульптурного форуму. До розмови запросили трьох професіоналів поділитися досвідом того, як живе, щойно створене мистецтво, може існувати в побуті міста.

Хелен Фібі, керівниця кураторської програми у всесвітньовідомому Йоркширському скульптурному парку (Великобританія), говорила про місце мистецтва в житті кожного. Вона описала досвід інституції, яка, крім звичного формату галерей у приміщенні, експонує скульптуру на 500 акрах історичного парку. По суті, завдяки такому сусідству до діалогу з мистецькими творами залучаються навіть ті відвідувачі, які не ходять по музеях. Така інтеграція в форматі публічного парку-галереї дозволяє розширити кордони побутового сприйняття мистецтва загалом і скульптури зокрема.

Співдиректорка проекту «Скульптура в місті» (Лондон, Великобританія) Стелла Іоанноу розказала про взаємодію скульптури та урбаністичного середовища. Прямо в центрі Лондона на 11 місяців розміщують близько десяти скульптур сучасних митців, зміна відбувається уже вісім років. Важливий момент: експонування твору поза межами галереї означає, що відбудеться ближчий контакт з публікою. Його будуть торкатися, біля нього призначатимуть зустрічі, зупинятимуться, щоб перехопити бутерброд. І це чудово, адже так відбувається олюднення холодного простору хмарочосів.

Кураторка Ліза Паролла консультує Фонд Маріо Мерца в Турині, який активно займається розвитком скульптури в Італії. Вона визначила сучасне мистецтво як нову форму публічної комунікації. Це те місце, де індивідуальне і політичне перетворюється на культурне, а отже — загальнолюдське. І саме тут може відбутися змістовний діалог.

Скульптурний форум порушив багато цікавих питань і запропонував безліч сміливих ідей, які потребують подальшого осмислення. Різноманітні заходи, серед яких зустрічі з митцями, кураторські екскурсії, майстер-класи, триватимуть до початку червня.