Експозицію «Життя, проведене в театрі» показують у Національному музеї ім. Андрея Шептицького (проспект Свободи, 29). Це спільний проєкт Національного музею та Національного театру ім. Марії Заньковецької, тому виставка має двох кураторів, і це — генеральний директор ЛНМ Ігор КОЖАН та аспірантка Львівської академії мистецтв, дослідниця творчості Кипріяна — Оксана ШПАКОВИЧ (дисертація «Творчість Мирона Кипріяна: образно-стилістичні особливості»), що представляє заньківчан. 

Мирон Володимирович Кипріян (1930 — 2019) — головний художник Театру Заньковецької, народний художник України, лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка та володар багатьох інших відзнак.

1954 року закінчив курс Вітольда Манастирського у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва (тепер — Академія мистецтв. — Т.К.)

АВТОПОРТРЕТ

У 1954—1957 рр. — головний художник Львівського обласного театру ляльок.

Від 1957-го — художник-постановник, з 1963-го — головний художник Театру імені Заньковецької.

Загалом доробку художника — понад 300 вистав.

«Окрім того, він був живописцем, музейником та публіцистом», — говорить Оксана Шпакович. І додає, що Кипріян був відомий екстраординарністю, яка проявлялася і у широті його мистецького мислення.

«Цікаво, що ідея ретроспективної виставки творчості Кипріяна належить йому самому, — розповідає Оксана Шпакович. — Він заздалегідь зберіг, відібрав та оформив ескізи оформлення сцени та костюмів для вистав, створених упродовж усієї своєї кар’єри, а це — понад 60 років. Лише в Театрі Заньковецької він здійснив близько двох сотень постановок із такими корифеями, як Борис Тягно, Сергій Данченко, Алла Бабенко, Федір Стригун, Анатолій Кос-Анатольський. Серед представлених на виставці робіт є також ті, що він їх розробляв для театру ПрикВО, київського і львівського ТЮГів та обласного театру ляльок».

Рекордсмен серед українських сценографів, Мирон Кипріян відомий не лише своєю продуктивністю та відмовою від особистого життя на користь мистецтва, а й новаторськими пошуками у театральній справі.

«УКРАДЕНЕ ЩАСТЯ», І. ФРАНКА, 1976 Р., РЕЖИСЕР — С. ДАНЧЕНКО, ХУДОЖНИК — М. КИПРІЯН, МУЗИКА — Б. ЯНІВСЬКОГО

На думку дослідниці творчості Кипріяна, завдяки його новаторству Театр Заньковецької стає свого часу одним із найкращих театрів колишнього СРСР: «В оформлених ним виставах немає ілюстративно-побутового натуралізму. Кожна деталь сценографії максимально працює на розкриття сценічного задуму, стає образним символом, ключем у розкритті глибини літературного твору. Кипріян поєднує осмислення національної форми та європейського мистецтва, демонструє віртуозне використання сценічного живопису, один із перших творить дієву сценографію, яка, власне, і стає основою його творчого методу. Окрім того, йому притаманна лаконічність, багатозначність чорної коробки сцени. Він переосмислює драматургію, знаходячи образну структуру сценічного твору, його образно-метафоричну систему. Переконатися у цьому відвідувач виставки зможе на прикладі, зокрема, вистав «Отелло» Шекспіра,  котру Кипріян робив з Аллою Бабенко 1986 року, «Дама-невидимка» Кальдерона 1959 року (театр ПрикВО), «Кадри» Микитенка (Театр Заньковецької), «За щучим велінням» (Театр ляльок), «Безодня» Огородника (Театр Заньковецької ). Також у показі — «Украдене щастя» Франка  та «Камінний господар» Лесі Українки (спільні роботі Кипріяна з Сергієм Данченком), «Гайдамаки» Шевченка (спільна робота Кипріяна з Федором Стригуном)»...

«Люди йшли дивитися на творчість Кипріяна, — зазначає Оксана Шпакович. — І коли піднімалася завіса першої дії, вже лунали аплодисменти, тому що насправді оформлення Кипріяна було промовистим. Це була квінтесенція драматургії, була представлена головна думка, цілісний образ. Про це завжди говорять Алла Бабенко, Богдан Козак і Федір Стригун, які з ним працювали. І стверджують, що він підніс Театр Заньковецької на дуже високий рівень». 

Експозиція «Життя, проведене в театрі» включає й інсталяцію та слайд-шоу, але здебільшого її наповнення — це ескізи оформлення вистав та костюмів авторства Кипріяна за 61 рік (!) — з 1954-го по 2015-й. Серед представленого і знакові для українського театру постановки, про які багато написано в тематичних монографіях та дисертаціях, і маловідомі, але не менш варті уваги роботи художника, які вперше демонструють широкій публіці.

Метою проєкту також є освітній аспект, тому подія супроводжуватиметься кураторськими екскурсіями та лекціями від докторки мистецтвознавства Майї Гарбузюк та Оксани Шпакович.

Проте відзначення 90-річчя від дня народження Мирона Володимировича Кипріяна не обмежиться тільки показом «Життя, проведене в театрі» у Національному музеї. Як розповіла «Дню» завліт театру Тетяна Батицька, цей показ — перший захід із низки запланованих подій з нагоди ювілею художника. Згодом виставки, присвячені творчості Мирона Кипріяна, відбудуться в Галереї сценографії та в Історико-краєзнавчому музеї міста Винники, також на будинку у Винниках, де жив Кипріян, відкриють пам’ятну таблицю, а у листопаді та грудні його рідний Національний театр ім. Марії Заньковецької запросить на кілька вистав, сценографом яких був Мирон Володимирович.

Щодо виставки «Життя, проведене в театрі», то її встигнуть оглянути всі охочі — показ триватиме до 15 листопада. Її справді варто відвідати усім небайдужим до театру, бо, на думку куратора показу Ігоря Кожана, ця виставка — краща за ті, що були за життя Кипріяна. Та й узагалі: одна справа — відвідувати прижиттєві покази, інша — вшанувати митця вже по смерті.