Часто туристи, що прямують до підніжжя монументу «Батьківщина-Мати», проходять повз Московську Браму Печерської фортеці, не звертаючи на неї особливої уваги. Кілька століть тому ці ворота були південним в’їздом у Київ, через них проходила дорога на Москву (звідси, власне, й назва). Тепер це місце набуло нового значення для української державності. Саме тут керівництво музею розмістило Мартиролог загиблих у боях за незалежність і територіальну цілісність України.

ЦЕРКВА ГЕРОЇВ

«Коли заходиш у браму, то схиляєш голову, бо прохід дуже низький. Ти ніби входиш до церкви, і це правильне враження, - ділиться враженнями після перегляду міністр культури Євген Нищук. – У церкві ми пишемо записки із іменами тих, кого просимо згадувати. Ці імена та прізвища ми теж маємо пам’ятати, схиляти перед ними голову та виховувати молодь у повазі до них. Дай Боже, щоб перелік загиблих закінчився на останньому прізвищі. Але ми знаємо, що ця війна ще триває, що наші хлопці гинуть. Тож ми не можемо дозволити знівелювати героїзм тих, хто поклав життя за цілісність і свободу держави».

Увесь простір брами зайнятий проекціями свічок, які не гаснуть. На стінах – рухомі стовпці із іменами та прізвищами загиблих за більш ніж три роки бойових дій на сході України. Більш ніж 3000 імен. Фінальну крапку у переліку й досі не поставлено.

На стіну навпроти входу транслюються портрети військових. Хтось у камуфляжі, а чиїсь фото нагадають про мирне довоєнне життя. Більшість із них – молоді, усміхнені, із вогником жаги до життя в очах. Обличчя змінюються дуже швидко, глядач має лише кілька секунд, щоб зустрітися зі світлиною поглядом чи гірко усміхнутися у відповідь. Імена на фоні полум’я свічок врешті-решт зливаються у біло-помаранчеве мерехтіння на темному фоні. На перегляд усього мартиролога витрачається кілька хвилин. За кожною із секунд – навіть не одна, а кілька історій обірваних життів та надій на щастя, які не справдилися. «Послухайте тишу, усвідомте ціну життя», - закликає табличка перед брамою.  Люди виходять з неї серйозні, зосереджені. Їх одразу засліплює яскраве сонячне світло. Життя, за яке полягли тисячі українців, продовжується.

ЕКСПОНАТИ ІЗ АТО

Першими з воїнів пам’ять побратимів вшанували бійці батальйону оперативного призначення імені Героя України генерал-майора Сергія Кульчицького. Вони разом із волонтеркою Діаною Макаровою передали до музею легковий автомобіль «Крокодил». Він був першим автомобілем із саморобною бронею, який під час найзапекліших боїв возив на передову необхідні військовим речі та харчі. Тепер легенда зони АТО стає музейним експонатом. «Ми пишемо історію і повинні про це пам’ятати. Історія війни складається з маленьких історій – людини, автомобіля, танка. Ми повинні їх усі дбайливо зберігати і пам’ятати про них. Цей автомобіль був першим, мчав із допомогою до першого в своєму роді батальйону. Будьте гідними усіх тих історичних днів і усіх тих перших, чиї імена ми сьогодні вшановуємо» - закликала Макарова.

Бійці батальйону також поповнили музейні фонди елементами військової форми, уламками снарядів та гільзами, фотографіями. Не залишилися осторонь формування нової секції музейних фондів і військові кореспонденти. Журналістка ТСН Наталя Нагорна презентувала музеєві від знімальної групи телеканалу 1+1 таблички із населених пунктів на лінії розмежування, шматок снаряду, який зруйнував свиноферму у селищі Новолуганське, та чашку одного з полеглих бійців із кострубатим написом «Антибиотики от мамы». «Ми сподіваємося, що із часом буде створений великий музей пам’яті, присвячений тим українцям, які загинули, які чекали, які вижили і які продовжують чекати», - підкреслила кореспондентка.

Директор музею Іван Ковальчук подякував за кожну подаровану річ і пообіцяв зберігати їх належним чином. Це не перший проект музею, пов’язаний із подіями на Сході. Колектив продовжує не тільки збирати усю можливу інформацію, а й потроху формувати нові експозиції та приводити туди на екскурсію туристів, у тому числі іноземних.