Запах хризантем і черга до книги пам’яті у два ряди – перше, що зустрічає, коли виходиш з ліфту на п’ятому поверсі бізнес-школи МІМ-Київ. Тут - усі, кого знав, любив, підтримував і надихав Богдан Дмитрович Гаврилишин.

Люди приходять, кладуть квіти, плачуть, вклоняються перед труною, а хтось, як от міський голова Львова Андрій Садовий, опускається на коліна. Кожен має що згадати, розповісти про Богдана Дмитровича.

Президент МІМ-Київ Ірина Тихомирова та директор Фонду Богдана Гаврилишина Олена Бекреньова розповідають, що від самого ранку провести пана Богдана в останній шлях прийшло багато людей.

Зранку – одним із перших прийшов попрощатися з Богданом Дмитровичем голова правління МІМ-Київ, бізнесмен Віталій ГАЙДУК.

Десь о пів на одинадцяту приїхав заступник голови Адміністрації Президента Дмитро Шимків. Привіз Орден Свободи, яким напередодні 90-річчя Президент нагородив Богдана Дмитровича.

Майже о 14:00 один за одним приїхали два міністри: освіти та науки – Лілія Гриневич – і молоді та спорту – Ігор Жданов.

З величезним букетом білих хризантем у супроводі помічниці прийшов попрощатися з видатним українцем Святослав Вакарчук.

З парламентарів були, в основному, молодь – Ганна Гопко, Віктор Кривенко з дружиною-випускницею МІМ-Київ Оленою, Павло Кишкар, Іван Крулько, Віктор Галасюк.

Церемонія прощання тривала в Міжнародному інституті менеджменту МІМ-Київ з 8:00 до 14:00. Місце вибирала родина, і не випадково. 27 років тому, фактично, коли з’явилась перша нагода повернутись і допомогти Україні, Богдан Дмитрович привіз Батьківщині всесвітньовідомого бізнесмена Джорджа Сороса і …заснував бізнес-школу. За вікном був 1989 рік  і УРСР. І це в той час, коли в країні все ще розстрілювали за підприємницьку ініціативу. «Я працювала в газеті, і ми писали тоді про справу «Торгавтомат» - розстріл інженерів, які підпільно сконструювали на заводі автомат для продажу пиріжків», - пригадує головний редактор «Дня» Лариса ІВШИНА. У своїй колонці «Реліктовий перспективний українець» вона описала сім уроків Богдана Дмитровича, які він залишив усім нам. І один з них – дієвий патріотизм. «Як тільки з’явилася перша можливість, Богдан Дмитрович приніс в інтелектуально збіднений український простір найцінніше з того, що надбав, — сучасні знання, Світову Проблематику», - пише Лариса Івшина.

До речі, за життя Богдан Дмитрович з повагою ставився до «Дня»: читав і довіряв газеті друкувати свої думки та спогади. А особливою теплотою та увагою у нього користувалась Літня школа журналістики (ЛШЖ) «Дня», гостем-лектором якої він не раз був. Випускники ЛШЖ також прийшли попрощатися з паном Богданом у МІМ-Київ.

Усі ці роки Богдан Гаврилишин був вірним сином України. Взявши все найкраще, що міг дати йому вільний світ, він хотів принести і передати це українцям. На це він витратив свої останні 27 років життя.

З 16:00 і до 22:00 віддати останню шану Богдану Гаврилишину можна в церкві на Аскольдовій могилі. Саме сюди він приходив щонеділі, коли жив у Києві.

Де  буде поховано тіло Богдана Дмитровича  - наразі достеменно не відомо. Одне можна сказати напевне: родина виконає заповіт Великого Українця.