Вже стало традицією, що у день відкриття «ЦеГлини» йде дощ. Утім, це не завадило прийти на захід численним майстрам і поціновувачам мистецтва. Гостям представили понад 70 робіт 33 авторів з України, Польщі, Литви та Японії – фестиваль вперше набув статусу міжнародного. Також цього року подія відбувається у новому керамічному арт-просторі «ЦеГлинаАрт», що відкрили якраз до початку фесту. Ідея проекту належить керамістці Олесі Дворак-Галік. Вона та Юлія Островська стали кураторами «ЦеГлини 2016». Проект реалізується за підтримки благодійного фонду Sky Art Foundation.

«РОБОТА МАЄ СТАТИ ПЕВНИМ ЛАБІРИНТОМ»

У фестивальному просторі одразу привертає увагу яскраво-зелена «галявина» - робота «Занурення» Беати Корн, яка, до речі, бере участь у події вперше. Вилискують дивні створіння Івана Фізера: «Химерна», «Чужоземний», «Піщаний». Різні «Голови» Олександра Мірошниченка розпадаються на фрагменти, на яких проступають обличчя. А жіноча фігура, що лежить, підібгавши ноги, – робота «У чотирьох стінах» Світлани Гібаленко – наче перетворюється на пейзаж. Чимало творів, представлених на фестивалі, відсилають до світу природи, тут багато гір, дерев, квітів і плодів, фігуративних та абстрактних. А загалом роботи, зібрані на четвертій «ЦеГлині», дуже різні за настроєм і виконанням: мала пластика, скульптура, інсталяція, панно.

«Ми хочемо, щоб наша кераміка звучала як арт, не як ужиткове мистецтво, - наголошує Олеся Дворак-Галік. – Керамісти – художники, які працюють з об’ємом. І ми боремося за те, щоб кераміка мала статус високого мистецтва». Основний принцип відбору робіт для фестивалю – це має бути технічно якісно виконаний твір, що розкриває певну ідею. Організатори заохочують художників експериментувати, хоча основні складники роботи кераміста такі, як і сотні років тому. «Глина, випал, поливи і думка художника – ось головне», - перераховує Олеся Дворак-Галік.

Ініціатори фестивалю декларують максимальну відкритість суспільству, тож у рамках події представили чотири роботи для людей зі слабким зором, які можна вивчати на дотик. Одна з них – «Корпускула» митця з Києва Гії Міміношвілі. Робота являє собою дві сфери, що зливаються. Або навпаки ось-ось роз’єднаються – можна трактувати по-різному. Сфери мають заглиблення, в яких лежать конусоподібні форми – якщо їх поворушити, роздасться гуркіт, бо в них теж сховані певні елементи. Автор зумисно не пофарбував свою роботу, щоб незряча людина відчула шамотний матеріал. «Я поєдную динаміку, ритміку, звук. Робота має стати певним лабіринтом», - пояснює Гія Міміношвілі.

«КЕРАМІСТИ – СТРАШНІ ТРУДОГОЛІКИ!»

Мисткині зі Львова Ганна Друль та Ірина Марко багато років працюють в одній майстерні і проводять спільні виставки. Серед іншого Ганна Друль представляє на фестивалі «Пейзаж», абстрактну роботу з тонкими кольоровими переходами, Ірина Марко привезла «Жовту квітку» і «Гранат». «Керамісти – страшні трудоголіки! – зізнається Ганна Друль. – Вони дуже прив’язані до печі і мало тусують по різних зібраннях. Насамперед – майстерня і піч, кераміка – це трудомістка тяжка робота. А поштовхом до створення чогось нового може бути все. Слово почуєш – і з’являється якийсь образ».

За словами Ірини Марко, нерідко роботи перефарбовуються.  «З часом дивишся на вже готову роботу, настрій не той, бачиш, що чогось бракує, і перефарбовуєш – так може бути разів зо п’ять, - розповідає мисткиня. – Інколи кажуть, що скульптура та живопис – високе мистецтво, а кераміка – прикладне. Це несправедливо. У кераміці є пластика, як у скульптурі, і колір, як у живописі. Такі роботи можуть розміщати в інтер’єрах та екстер’єрах, але основна їх задача, як у живопису та скульптури, – зачепити почуття людини, викликати певні філософські роздуми, показати ставлення автора до життя».

Щоб розкрити мистецтво кераміки якомога ширше, організатори «ЦеГлини 2016» підготували велику програму з дискусіями, творчими вечорами художників, презентаціями персональних проектів, лекціями тощо. Фестиваль триває у просторі «ЦеГлинаАрт» до 24 серпня.