Наймасштабніший в Україні фестиваль військово-історичної реконструкції про добу УНР пройшов у місті над Бугом за участі майже 200 реконструкторів з різних куточків України. Програма заходів складалася з двох блоків – мілітарного та цивільного. У рамках першого відбулося відкриття виставок раритетної  та сучасної військової техніки, а також урочистої ходи захисників України. Другий представив презентацію книг, лекції про тогочасну жіночу моду і захоплення, а також прем’єрний показ фільму Валерія Шалеги «Таємна операція». Кульмінацією фестивалю стала реконструкція бою Армії УНР проти військ червоної та білої армій Росії.

За словами директора Центру історії Вінниці Олександра ФЕДОРИШЕНА, вінницький фестиваль традиційно проводиться з нагоди Дня Захисника України та 100-річчя Української Революції 1917–1921 років. Але цьогорічну подію організатори вирішили присвятити пам’яті Олександра Марківа, реконструктора Армії УНР, старшого лейтенанта Національної гвардії України, який загинув 27 вересня 2019 року в зоні ООС на Світлодарській дузі в бою з російськими терористами.

«Олександр Марків був членом військово-історичного клубу «Повстанець» та неодноразово брав участь у проведенні нашого фестивалю. Він мав бути і цього року, ми мали розмову про його участь у реконструкції. Але трагічна смерть не дала здійснитися цьому задуму. Тому ми вирішили, що проведемо відтворення бою на його честь, – «Тобі, друже Чумак», – відзначив Олександр Федоришен. – Власне, наш фестиваль «Вінниця – столиця УНР» проходить уже четвертий рік поспіль. Рік не ювілейний, але четверта річниця – це теж важливо. Вінниця кілька разів мала статус тимчасової столиці, але саме цього року виповнюється 100 років, тому хочемо відзначити це по-особливому».

УКРАЇНСЬКИЙ ВЕСТЕРН ПРО СИМОНА ПЕТЛЮРУ НА ВІННИЦЬКОМУ ЕКРАНІ

Головною подією першого дня фестивалю стала презентація кінофільму «Таємна операція», в основі сюжету якого лежить імовірний замах на очільника Директорії Симона Петлюру. В цілому фільм базується на підготовці та приїзді до Вінниці головного отамана Армії УНР Симона Петлюри і Маршалка Польщі Юзефа Пілсудського, що відбувалося 16–17 травня 1920 року у Вінниці. Історичні факти (варто відзначити, що не всі історики погоджуються, що замах на Петлюру справді був) тісно переплітаються з романтикою, шпигунськими пристрастями та побутом тогочасних мешканців міста.

Фільм не претендує на історичну правду, але цілком заслуговує на широку увагу глядачів, відзначає режисер кінострічки Валерій ШАЛИГА. Перед прем’єрою він нагадав, що зйомки кінострічки розпочалися влітку 2017 року. Відбувалися вони переважно в центральній частині Вінниці, де збереглися локації початку ХХ століття. Це, зокрема, вулиця, на якій розташований будинок, де жив Петлюра, перебуваючи у Вінниці, приміщення штаб-квартири Директорії та окремих відомств. У знімальному процесі були задіяні актори з Вінниці, Львова та Києва.

«Це художній фільм з історією кохання, дружби, внутрішніх переживань молодих людей, яким випало жити в дуже непростий час. Для мене – це український вестерн на Петлюру, адже сюжет будується довкола замаху на Петлюру, коли він зустрічається з Пілсудським у Вінниці, – розповідає Валерій Шалига. – Знімальний процес тривав довго, фільм народжувався дуже важко. Адже знімати історичне кіно в умовах сучасного міста дуже складно. Вінничани впізнають усі локації зйомок. Хочу подякувати міському голові Сергію Моргунову, бо саме завдяки його підтримці цей фільм вийшов на екрани. Після Вінниці презентуємо його у столиці».

На прем’єрний показ українського вестерна завітав міський голова Вінниці Сергій Моргунов. Він анонсував, що за пів року вінничани побачать ще один фільм від творчої команди Валерія Шалиги. Стрічка розповідатиме про період окупації Вінниці під час Другої світової війни. Прем’єра попередньо відбудеться до Дня перемоги.

«Ми потихеньку робимо так, щоб Вінниця була на рівні з Одесою та Києвом у плані кінематографа. Цей фільм знімався у нашому місті, він відображає події, які стосуються визвольної боротьби українців на початку XX ст. Тим більше, що на сьогодні – це актуальний виклик для нас починаючи з 2014 року і враховуючи те, що відбувається на сході нашої держави. Ми спеціально приурочили цей прем’єрний показ до Дня Захисника України. Гарна гра акторів, у фільмі є любов, революція, історичні моменти та навіть шпигунські пристрасті, щоб тримати глядачів у напрузі», – відзначив міський голова Сергій Моргунов.

До слова, історично-пригодницький фільм «Таємна операція» – це вже друга кінострічка, яку Валерій Шалига знімає у Вінниці. Першою, як писав «День», була соціальна драма «Тримай біля серця» – про сучасні події і війну, що відбувається на сході Україні.

ВІЙСЬКОВА ВЕЛИЧ НА ГОЛОВНИХ ПЛОЩАХ МІСТА

Події в межах фестивалю були орієнтовані як на шанувальників видовищ, так і тих, хто любить дізнаватися щось нове, цікаве і повчальне. Так, у холі міської ради вперше у Вінниці показали картину українського баталіста Артура Орльонова «Визволення Вінниці 10 серпня 1919 року». Також відбулася презентація книг: «Біографічний словник УНР. Вінниця», що містить інформацію про понад 370 уродженців Вінниччини, які брали участь в Українській революції. Окрім цього, діяли лекційні платформи на теми: «Панцирна міць Української революції», «Бунтарі велосипедисти» та «Відбиток світової війни у жіночій моді», під час якої йшлося про роль жінки у суспільстві. Для антуражу під час фестивалю середмістям курсував історичний трамвайчик, а на головних площах діяли виставки як найсучаснішої військової техніки, так і часів Першої світової війни.

Особливу увагу вінничан та гостей міста викликали три панцерники. Це вже добре відомий городянам військовий автомобіль з двома кулеметами «Отаман Петлюра», який відновили місцеві історики та реконструктори. Ще два панцерники доставили до Вінниці спеціально на фестиваль. Перший має назву «Черник», він створений на базі автомобіля «Остін» і має схожі характеристики з «Отаманом Петлюрою». Другий – раритетний «Фіат Іжора», виготовлений на базі італійського автомобіля «Фіат» за ліцензією США. Він значно потужніший за два попередніх авто, бо має потужність аж у 72 «конячки», міцну броню і два кулемети «Максим» на озброєнні.

Власне, всі ці три панцерники і представлені гармати часів Української революції були задіяні у реконструкції бою, який мав місце в історії, зокрема коли війська УНР опинилися у так званому чотирикутнику смерті на Поділлі і частині Волині. Тоді українське військо було затиснуте з чотирьох боків: армією денікінців, більшовиків, на той час ще не союзницьким польським військом та тифом.

МАСШТАБНЕ ВИДОВИЩЕ ЗІ СМИСЛОВИМ НАВАНТАЖЕННЯМ

Передувала реконструкції бою урочиста хода захисників України, яка пройшла центром міста від майдану Незалежності до Центрального парку, де і відбулися військові баталії. Розпочалися вони з хвилини мовчання за загиблими українським захисниками та другом Чумаком. На їхню честь реконструктори з усієї України, вишикувавшись у одну колону, виконали урочисту сальву – одночасно вистрілили з рушниць у повітря. Далі розпочався театр військових дій, який складався з трьох актів і мав на меті відтворення історичних подій, які мали місце у 1919 році на Вінниччині, зокрема поблизу Бершаді.

«Дехто скаже: «Для чого ви все це робите? Костюми, зброя, баталії?» Відповідь проста: реконструкція – це щеплення від історичної амнезії. Адже головна мета нашого фестивалю не лише показати силу єднання українського народу перед обличчям небезпеки, але й відтворити історичні події, щоб люди мали уявлення, як важко було за тих умов утримувати оборону і як важливо пам’ятати це зараз, коли ворог знову атакує, – відзначив керівник ГО «Жива історія» Віталій ГОЛОВЕНЬКО. – Можливо, хтось вважає це забавою, але ми не прагнемо створити розважальний захід. Навпаки – хочемо пробудити тягу до своєї історії, повернути українців до невивчених уроків. Прагнемо показати, що тоді відбувалося, і щоб хтось провів собі паралелі і засвоїв ці уроки, щоб не повторювати помилки минулого».

За умовним сценарієм військова реконструкція складалася з трьох актів. Під час першого бійці УНР, зокрема Галицької армії, звільняють південну частину Поділля і готуються йти на Київ. Вони поповнюються добровольцями з числа місцевого населення, які складають присягу перед військовим капеланом, опановують військову справу і готуються йти на Київ. Але восени 1919-го року ситуація кардинально змінюється: навколишні села одне за одним захоплюють більшовики і вони захоплюють табір УНР. Частина війська відступає, решту бійців беруть у полон і розстрілюють.

У другому акті більшовиків атакують «білі» війська. Денікінці нападають на захоплений Червоною армією табір Галицької армії і знищують їх, оскільки мали на озброєнні потужний «Фіат Іжора» та повну комплектацію. Цікавим момент є те, що у складі «білої» армії працює фотокореспондент, який всі події фільмує на камеру – від воєнних баталій та знущань над полоненими до розваг офіцерської знаті. Зрештою табір переходить під контроль білогвардійців, але не надовго. За кілька тижнів їх атакує запорізька група українського війська під командуванням Михайла Павленка, яка об’єдналася ІІІ Залізною стрілецькою дивізією. Під час потужного наступу, який був підсилений панцерниками «Отаман Петлюра» та «Черник», українське військо перемогло ворога і фактично роз’єднало «білу» армію, прорвавши лінію фронту.

«Це була третя частина військового театру. Особливо насичена, бо були задіяні петарди, димові шашки, вибухові пакети. Військові реконструктори не тільки стріляли з рушниць, а й боролися в рукопашну – шаблями, штиками. Через небезпеку на полі бою, журналістам можна було рухатися лише по периметру і дотримуючись заходів безпеки, з якими вони були ознайомлені перед початком бою, – прокоментувала заступниця директора Центру історії Вінниці, учасниця реконструкції Олеся КОВАЛЬ. – За годину ми стисло показали те, що відбувалося кілька місяців на околицях Вінниці. Дякуємо реконструкторам, які приїхали на подію з Києва, Запоріжжя, Хмельницького, Кропивницького. До нас навіть долучився учасник з Польщі. У відтворенні бою взяли участь три діючі панцерники, через це на площадці було багато диму, а повітрі пахло порохом. Але сподіваємося, глядачам сподобалося».

Більше, ніж очікували. За відтворенням бою по периметру спостерігало до тисячі глядачів. Вони були враженні побаченим, кожен другий знімав дійство на телефон. А коли військові баталії закінчилися і турнікети відчинили, вінничани рушили на «знімальну» площадку і ще упродовж години не відпускали реконструкторів, фотографуючись з найяскравішими акторами, які запам’яталися.