Київський мотоциклетний завод заснували у 1945 році. Кілька десятиліть тут робили мотоцикли, наприклад, «Киянин» і «Дніпро», фургони для розвозки товарів до магазинів і навіть автомобіль «Київ» (мотор від мотоцикла, гальма і рульовий механізм від «горбатого» «Запорожця»). Та у 1990-х все це заглухло. Тепер на території заводу, а це 500 000 квадратних метрів, хочуть створювати і, власне, вже створюють найбільш вартісний продукт століття — ідеї. Тут росте «місто в місті», інноваційний парк UNIT.City.

ТРУБА НА ЗГАДКУ

У 2017 році здали першу чергу парку. Це UNIT Factory, де готують ІТ-шників, кафе, спортивний зал і бізнес-кампус. Зараз будують два інші кампуси, загалом до кінця року їх має з’явитися ще чотири. Там розташуються офіси компаній, простори для подій, коворкінги, ресторани.

Поки освоєно кілька відсотків території, але у творців парку масштабні плани та є стратегія, як їх реалізовувати. Макс Яковер, виконавчий директор і керуючий партнер UNIT.City, показує макет того, як все виглядатиме за кілька років. Кампуси для навчання та офісів, житлові будинки, лікарня, школа — і це лише третина всієї території. Дещо залишиться від мотоциклетного заводу — цегляна труба заввишки 60 метрів, з якої битиме струмінь світла.

ЕКОСИСТЕМА ДЛЯ ІННОВАЦІЙ

У 1980-х роках у світі почали з’являтися технопарки. «Як правило, це було щось закрите, з корпоративними дослідницькими центрами. Зазвичай це було про науку. Така концепція завершилась всередині 2000-х. Тоді стало зрозуміло, що інновації приходять від молоді, а в неї інші вимоги до інфраструктури, ком’юніті, мобільності тощо. І навколо цієї молоді почали вибудовуватися інші простори. На Заході вони називаються інноваційними районами, або «discovery districts» (дослівно «райони відкриттів». — Авт.). Для себе ми називаємо це інноваційними парками, — говорить Макс Яковер. — Загалом це така територія майбутнього, де ти можеш робити все: вчитися, творити, працювати та відпочивати. Там є сильна екосистема, середовище для взаємодії усіх, хто всередині нього, з доступом до різних можливостей: до талантів, лабораторій тощо. Це дуже стиснутий простір, де ти постійно знайомишся з кимось і з’являється щось нове».

Квартали інновацій можна назвати трендом у розвинених країнах. Це, наприклад,  I. D. E. A. у Сан-Дієго, MaRS у Торонто, район Дефанс у Парижі, Бостонський інноваційний квартал тощо. «Є багато успішних прикладів побудови екосистеми стартапів та інновацій. І у кожній екосистемі є однакові компоненти: капітал, ринок, регулювання. Але Ізраїль прийшов до цього одним шляхом, Канада — іншим, Індія — третім. Неможливо скопіювати Кремнієву долину, в кожного є свій шлях, хоча драйвери однакові. Ми вивчаємо все, що відбувається у світі, і дивимось, які з кращих практик могли б застосувати в Україні, — розповідає Макс Яковер. — До речі, 86% подібних проектів у світі створюються за участю держави або за державні гранти. Ми входимо у ті 14%, які робляться приватними коштами, бізнесменом Василем Хмельницьким».

«ТРЕБА ПОЧИНАТИ З ПІДГОТОВКИ ТАЛАНТІВ»

Створення інноваційного парку в Києві починалось з UNIT Factory. Це освітній простір, де готують ІТ-спеціалістів за методикою французької Школи 42. Навчання безкоштовне, але потрапити туди непросто. Зараз у школі вчаться близько 800 людей, яких відібрали з 30 000. Цього року кількість студентів UNIT Factory планують довести до тисячі.

Цей освітній простір — «дріжджі», за рахунок яких ростимуть компанії, що працюють на території парку. «Задовго до відкриття UNIT Factory ми відправили людей вчитися до французької Школи 42. Вони провчились там — хто рік, хто два. Коли вони приїхали, компанії, куди вони потрапили, побачили феноменальний прогрес. Після цього вирішили, що ядром UNIT.City стане саме освітній простір, — згадує Яковер. — У цілому будь-який інноваційний парк має починатися з освітнього закладу, зі студентської атмосфери. З підготовки талантів».

Як пояснює Макс Яковер, Школа 42, з одного боку, дає фундаментальну освіту, а з іншого, відповідає на сучасні виклики. «Ми віримо, що креативність однієї людини не можна чимось обмежити, — продовжує він. — І ми хочемо готувати людей, які у цифровому світі почуваються комфортно і природно. Тому в нас немає викладачів. Зараз знання загальнодоступні, і не можна розумом однієї людини їх обмежити. Ми віримо, що одна з ключових компетенцій у майбутньому — вміння вчитися, і в нас це закладено всередину навчального процесу. Кожного місяця наші студенти занурюються в нову технологію. Ми віримо у «soft skills» (дослівно «м’які навички». — Авт.), а це — вміння розставляти пріоритети, працювати у команді, працювати зі стресом, тайм-менеджмент. Все це неможливо вивчити на якихось курсах, але цього можливо навчитися, коли ти поміщений у певне середовище. Це середовище ми створюємо».

ВИПРОБУВАННЯ «БАСЕЙНОМ»

Коли ми заходимо у UNIT Factory, бачимо кілька десятків людей за ноутбуками. Жартома це називають «маковим полем», від «Mac», назви комп’ютерів Apple. Школа працює в режимі 24/7, бо її засновники вважають, що кожен може бути ефективним у різний час — хоч зранку, хоч вночі. Макс Яковер запевняє, що у школі цілодобово хтось вчиться.

Щоб потрапити до школи, треба пройти відбір на логіку та пам’ять. Половина студентів — гуманітарії, інші — «технарі», їх вік від 17 до 30 років. «Ті, хто добре склав тести, потрапляють до чотиритижневого «басейну». Використовуємо порівняння з басейном, бо щоб навчити людину плавати, треба кинути її в воду. Дещо подібне відбувається в UNIT Factory», — каже Яковер. Невелика частина студентів у ці чотири тижні відсіюється.

Викладачі займаються підготовкою навчальних програм. Оскільки під час навчання студенти працюють самостійно, тести, які вони складають, перевіряються автоматично. Якщо комусь не вистачає балів, можна перевірити три-п’ять інших робіт. Макс Яковер зазначає: «Таким чином студент розуміє, що, так, він виконав своє завдання, але є щонайменше п’ять способів, як вирішити його інакше».

Навчання триває від року до трьох, за цей час студенти проходять два стажування по чотири і шість місяців у реальній компанії. Цікавий, хоча і знайомий в Україні механізм, — випускник UNIT Factory має три роки пропрацювати в Україні. «Це наша боротьба з тим, що називається «brain drain», «відтоком мізків», — продовжує Яковер. — Ми хочемо створити у парку всі умови для самореалізації і показати, що можна бути успішним, не виїжджаючи з країни. Це одне з наших завдань — дати українцям, які працюють у креативних індустріях, зокрема в ІТ, місце, де вони потрапляють у середовище таких, як вони, ростуть швидше, ніж в іншому місці, та отримують можливості пошуку талантів, доступу до капіталу, допомогу у виході на інші ринки та багато іншого, щоб створювати продукти в Україні».

ПРО «ФІЛОСОФІЮ КОНЦЕНТРАЦІЇ ТАЛАНТІВ»

Зараз на території UNIT.City працюють три лабораторії, три акселератори, перші 35 резидентів і також є кілька просторів для подій. «Коли ми відкривали першу чергу, то побачили колосальний інтерес до того, що робимо. Не тільки з точки зору інфраструктури, а й з точки зору філософії: філософії колаборації, концентрації талантів, подій, технологій», — говорить Макс Яковер.

Як діє ця екосистема, показує те, що за перший рік 35 резидентів створили 12 спільних проектів. До того ці компанії не перетиналися...

Серед стартапів, які працюють на території інноваційного парку, багато вже відомих у світі. Наприклад, Cardiomo — портативний пристрій, що відстежує основні параметри організму людини, як-от температура та ритм серця, і передає проаналізовані дані на смартфон. Його розробників відзначали на авторитетній виставці електроніки та техніки CЕS у Лас-Вегасі, вони мають багато замовлень з усього світу. Concepter розробив чохол зі спалахом для iPhone. А компанія Program-Ace, яка працює з технологіями віртуальної реальності, у своїй сфері входить до світового топ-3. Команда Jollylook створила вінтажний фотоапарат з картону, який отримав величезну суму на платформі для краудфандингу Kickstarter, а зараз розробляє проект найбільшого промислового 3D-принтера. Або FabLab Fabricator — як запевняє Макс Яковер, одна з найкраще обладнаних цифрових лабораторій у Центральній і Східній Європі. І це далеко-далеко не все.

«НА РІВНІ КРАЇНИ МАЄ БУТИ КУЛЬТУРА ПІДПРИЄМНИЦТВА»

Для Макса Яковера новий інноваційний парк — не перший масштабний проект. Раніше разом із Максимом Бахматовим, який зараз теж є керуючим партнером UNIT.City, він реформував «Експоцентр України», відомий як ВДНГ. Це теж певним чином історія про ревіталізацію — відновлення закинутої території. А до цього Яковер керував ІТ-відділом у Київському метрополітені. «Метрополітен — це величезна система, в якій задіяні вісім тисяч людей і яка працює, як годинник. Робота у ній дає абсолютно інакші навички, почуття швидкості та ритму, роботи з крупним проектом», — згадує він. Цікаво, що команда величезного UNIT.City — трохи більше 20 людей.

«Хоч де б я працював, завжди ставився до цього, як до свого проекту, в який вкладав усі знання, вміння та душу. У приватних проектах ти просто рухаєшся швидше, — продовжує Макс Яковер. — Мені дуже подобається UNIT.City, бо це один із найамбітніших проектів у наступні кілька років, зокрема за позитивним впливом для країни. Він створить величезну кількість можливостей для українців і дасть правильні сигнали для входу зарубіжних партнерів. Наша амбіція — створити один із найсильніших і найбільших інноваційній парків у Центральній і Східній Європі».

Щодо того, що загалом потрібно країні, щоб у ній розвивалися інновації, то Макс Яковер стверджує, що є кілька однакових для всіх рушіїв і компонентів. «Екосистема інновацій у жодній країні, наскільки знаю, не відбулась без участі держави. Має існувати ринок, повинні бути інструменти фінансування компаній-початківців на різних стадіях, регуляторна база, таланти, інфраструктура у вигляді акселераторів, інкубаторів і коворкінгів, інститут менторства, — продовжує він. — Потрібні успішні приклади. І на рівні країни має бути культура підприємництва — коли батьки скоріше порадять дитині створювати щось своє та нове, ніж йти до когось на роботу. Поки ми — на самому початку шляху».