Велика концертна студія Будинку звукозапису Українського радіо виявилась на один вечір немовби магнітом для всіх, хто поціновує поезію. Саме там було представлено «Антологію української поезії ХХ століття. Від Тичини до Жадана» від «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». Задовго до початку події до Будинку звукозапису звідусіль простували гості — неквапом ішли подружні пари літнього віку, поспішали студенти, упевнено крокували митці.

Того, хто прийшов раніше, зустрічали голоси Тараса Чубая та Марії Бурмаки, які готувалися до виступу. Вони ніби налаштовували залу до приходу головної гості, за влучним висловом директора видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» Івана МАЛКОВИЧА, — поезії. І вона не забарилася...

СОБОРНА УКРАЇНСЬКА ПОЕЗІЯ

Гості почули вірші в авторському виконанні — Василя Герасим’юка, Андрія Бондара, Івана Малковича та інших поетів і поеток. Зокрема, Миколи Воробйова, представника «витісненого покоління», київської школи поетів. Це було справжньою удачею, оскільки поет рідко виступає на публіці. Крім того, в концертній студії пролунав голос Миколи Вінграновського — запис прочитання ним власного вірша. А нового життя віршам поетів першої половини ХХ століття і не тільки, уже як тексту пісень, надали Тарас Чубай, Марія Бурмака та Едуард Драч.

У залі прозвучали голоси поетів із різних куточків України: від Кривого Рога (Любов Голота) і Запоріжжя (Павло Вольвач) — до Черкащини (Микола Воробйов) та Сумщини (Наталка Білоцерківець). Недарма Іван Малкович ужив вислів «соборна українська поезія».

КНИЖКА «ПРИХИЛЬНА ДО ВАС»

У передмові до видання (2016 сторінок!) Іван Малкович згадує, що саме брак знань нашого суспільства про поезію ХХ століття спонукав його видати цю книжку. Він поставив перед собою доволі складне завдання — не тільки зацікавити, а й залюбити читачів в українську поезію. І для цього продумав і зміст, і формат книжки.

«Антологія української поезії ХХ століття. Від Тичини до Жадана» — це ретельно відібрані автори та твори, які допоможуть здійснити перші кроки у власному пізнанні світу українського слова. Значення цієї антології можна осягнути, лише помістивши її в історичний контекст. Марія Бурмака це і зробила, розповівши, як складно було знайти українську книжку ще зовсім нещодавно. А про таке зібрання важко було й мріяти.

Що ж до формату, то директор видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» неодноразово зазначав, що антологія може вміститися в жіночій сумочці й навіть охоче демонстрував це. Більше того, Іван Малкович переконаний: «Ця книжка прихильна до вас. Ви відкриєте її на початку чи на середині, вона лагідно лежатиме на вашій долоні й проситиметься, щоб її читали».

СВЯТО НАЦІОНАЛЬНОГО ДУХУ

Насправді подія вийшла далеко за межі пересічного книжкового представлення. Це було свято української поезії ХХ століття й нашого національного духу, втіленого у ній. Розпочали, наприклад, з вірша Василя Герасим’юка, в якому йдеться про часи УПА. Разом з Марією Бурмакою згадали Павла Тичину й героїв Крут. Співачка звернула увагу, що віршем про Аскольдову могилу нині можна починати кожне зібрання. А слова «На кого посміла знятись зрадника рука?» або «По кривавій дорозі ми йдем у світ» ніби написані тепер...

Разом з Борисом Гуменюком згадали сучасних захисників, котрі нині обороняють Україну на сході. Поет сам був на фронті, а обраний ним вірш написаний 8 серпня 2014 року під час боїв на Савур-могилі. Тож поезія і тоді, і зараз вбирає в себе те, чим жили й живуть українці.

Більше того, чимало поетів, чиї твори увійшли до антології, — представники Розстріляного Відродження. Тому ця книжка — як пам’ятник їхній сміливості й рішучості у творенні українською та українського, навіть коли такий вибір коштував життя... Видання демонструє також, чого досягла б наша поезія, якби митці мали можливість повністю втілити задумане...

Навряд чи для поета можна знайти кращу винагороду, аніж пам’ятати, цитувати його вірші. І як приклад, що надихає, можна назвати вірші Євгена Плужника, котрий творив у першій треті ХХ століття. Вони повертаються до читача оновленими — покладеними на музику. Це допомагає поєднати сучасність та минуле, відновити зв’язок поколінь.

ЛІТОПИС ІСТОРІЇ НАШОЇ ЕЛІТИ

Це, мабуть, і є одне з головних завдань антології — показати тяглість поколінь митців, яким не байдужа доля нашої держави. У різні часи, з різних куточків країни лунав український голос. І щоразу саме на плечі наших поетів лягало відповідальне, а незрідка й небезпечне завдання — оберігати пам’ять народу. Завдяки цьому ми досі знаємо, хто ми є і звідки родом.

Тому 2016 сторінок антології — це літопис історії нашої еліти. Якою вона була сто років тому і якою є сьогодні. Це роздуми та почуття людей, які обороняли українську духовність, апелюючи до фундаментальних речей — як національних, так і універсальних, людських. Дуже зворушливим є вірш Миколи Воробйова «Навістити матір», а слова, які рефреном звучать упродовж усього твору, важко забути: «Навістити матір — / кому холодно, кому вітряно, / кому вітряно, кому ніколи... / Навістити нікому».

Тож «Антологія української поезії ХХ століття» — це путівник не тільки у світ поезії. Це повернення до нас самих за допомогою Слова. І те, що відбуваються такі заходи, — приклад того, що пам’ять сильніша за час, тож прохання Миколи Вінграновського втілюється у життя. А воно звучало так: «Та я сказав: що хочеш, Часе, / Усе віддам тобі по край — / І юність, й молодості чашу, / Життя сьогоднішнє й вчорашнє. / Лиш Слова мого не чіпай!»