У Хмельницькій області розташоване стародавнє місто-фортеця — Кам’янець-Подільський. Його називають перлиною Поділля, а Леся Українка порівнювала місто із «квіткою на камені». Воно стоїть на скелястих берегах річки Смотрич, яка огинає Старе місто і утворює своєрідну петлю. Глибокий каньйон річки в давнину захищав місцевих мешканців від ворогів.

Кам’янець-Подільський вважається одним із прадавніх міст України. Вперше він згадується в литовських літописах 1374 р. Інші джерела свідчать, що перша документальна згадка про місто зустрічається у вірменських документах за 1060—1062 рр. У XI столітті стародавнє поселення мало назву Кам’янець. Пізніше місто дістало подвійну назву Кам’янець-Подільський. У різний час ним правили галицько-волинські князі, Литва, Польща, Туреччина, Російська імперія.

На території сучасного Кам’янця-Подільського були поселення трипільців, черняхівців. Зараз археологи знаходять тут стародавні монети, прикраси, предмети вжитку. А найранішим археологічним знахідкам — кам’яним знаряддям і бивню мамонта — близько 10 тис. років. Ці раритети представлені в місцевому Музеї старожитностей Поділля.

Упродовж майже 500 років у місті існувало кілька общин: українська, вірменська і литовсько-польська. Кожна — зі своєю мовою, культурою та вірою. Тут також була сильна єврейська община. Із середини XVIII століття Кам’янець-Подільський був одним із важливих центрів хасидизму. Таке мультикультурне суспільство наклало свій відбиток на культуру та архітектуру міста.

Про Кам’янець-Подільський ходить чимало легенд. Найвідоміша свідчить, що одного дня четверо братів, племінників литовського князя Ольгерда, полювали в цих землях. У лісі вони зустріли красеня-оленя, погналися за ним, а тварина вивела їх до того самого місця, звідки відкрився чудовий краєвид на скелі та каньйон. Побачили брати красу таку і вирішили побудувати місто, де й почали правити. Нині на кам’яних схилах можна роздивитися білі скульптури оленів, які нагадують про давню легенду.

Головна пам’ятка Кам’янця-Подільського — стародавня фортеця. Археологи вважають, що вона існувала вже в Х—ХIII століттях. Спочатку це була дерев’яна оборонна споруда. А пізніше, в XVI столітті, дерев’яні укріплення замінили на кам’яні. За всіх часів фортеця Кам’янця-Подільського була нездоланною. Одна з легенд свідчить, що 1621 року хан Осман зі своїм військом підійшов до міста, побачив стіни фортеці і здивувався їхній міцності. Хан запитав, хто побудував це диво. Йому відповіли: «Аллах». Тоді Осман вигукнув: «Нехай аллах і бере її.», і відступив. Лише двічі за всю свою історію фортецю захоплювали: 1393 року литовський князь Вітовт, а 1672 року — численне турецьке військо.

У Старому місті розташовано багато гарних і стародавніх пам’яток архітектури. Кафедральний костел Петра і Павла — один з них. Петропавлівський костел побудували ченці-домініканці у 1502—1517 рр. Через сто з гаком років, коли в місті панували турки, храм почали використовувати як головну мечеть і прибудували до нього 36-метровий мінарет. Після повернення міста польській владі костел знову став католицькою святинею. Мінарет зберегли, а зверху встановили статую Богородиці.

Гуляти Кам’янцем-Подільським і оглядати численні пам’ятки можна довго. Тут затишно, комфортно і колоритно. Вражають своєю красою та історією міська ратуша, стародавні башти, костели, церкви, фортеці, мости. Вулиці Кам’янця-Подільського вимощені бруківкою, а вечорами стародавні будівлі гарно підсвічують. Усе це додає містові певної загадковості і неповторного шарму.