Така форма надає можливість і простір для кращої комунікації між різними мистецькими інституціями — музеями, галереями, художніми центрами, а також незалежними кураторами та актуальними художниками. Усього у «Мистецькому Арсеналі» представлено понад 30 художніх проектів, важливо, що їх створено авторами  із різних регіонів України.

Основну експозицію відкриває Платформа молодих художників. Проект «Індустріальний Едем» від групи молодих митців, серед яких — Антон Логов, Данило Шуміхін, Степан Рябченко, Юрій Сивирин, Ярослав Солоп, звертається до проблеми соціалізації. На думку авторів, цивілізований світ стає схожий на велику фабрику, куди всі хочуть потрапити на виробництво і переробку. Соціальна захищеність як така  стала міцно асоціюватися з рівнем інтеграції в техногенний світ. Поза його межами, здається, ніхто уже не здатний на нормальну адаптацію. Тож, щоб відчути себе єдиними людьми на всій Землі, яким пощастило, більшість жителів планети прагнуть створити у себе вдома власний індустріальний Едем.

А от учасники іншого групового проекту «Незнання — сила»  доводять, що в епоху інформаційного суспільства класичне гасло «знання — це сила» втратило актуальність. Сьогодні ми не маємо часу й потреби опановувати весь масив знань та інформації, створеної і накопиченої у попередні періоди історії. У ситуації, коли все вже винайдено й описано, чи не єдиною можливістю для творчості залишається незнання — воно відкриває шлях до поєднання несумісного, перевинайдення  давно відомого, до колажування і синтезу. Молоді художники доводять це власним прикладом: мистецькими успіхами біолог за освітою і сьогоднішній стріт-артист із вуличним псевдом APL315 та володарі філософських дипломів Олег Олійник і Волидимир Воротньов, можливо, завдячують саме відсутності спеціальної художньої освіти.

Уже досить відомий Міжнародний симпозіум сучасного мистецтва «Бірючий» представив проект кураторів Сергія Канцедала і Наталії Маценко «Зона виживання». Його започатковано 2006 року як колективну творчу лабораторію, «Бірючий» цього року зібрав понад 100 художників. «Зона виживання» включає серію авторських фільмів молодого режисера Юрія Єфанова про їхню роботу, а також власне твори Романа Мініна, Степана Рябченка та Олексія Яловеги.

Експозиція «Художники малюють» (А4, кулькова ручка) — це результат зусиль київського галериста Євгена Карася і впливового колекціонера Ігоря Воронова. Проект, який започатковано ще 2006 року, перетворився в найбільшу у світі колекцію малюнків кульковою ручкою (понад 1000 аркушів). В «Арсеналі» Карась виставив найкращі роботи з цього по-своєму унікального масиву графіки — вражаюче свідчення того, наскільки винахідливими можуть бути художники, які мають під рукою лише  стандартний офісний папір і кулькову ручку.

Окрім молодих, презентовано і представників старшого покоління, що прийшли ще у 1980—1990 рр.: постмодерністи Арсен Савадов і Олександр Ройтбурд, абстракціоністи Анатолій Криволап і Тіберій Сільваши, легкий і кумедний Владислав Шерешевський з галереєю медіа-образів MediaFace. Стилізатор і жартівник, майстер квазі-реалістичного портрету Шерешевський, малюючи у традиційний спосіб — олією на полотні  — обличчя зірок телеекрану, пропонує глядачу замислитися зокрема про власну індивідуальність. 

Загалом, найбільше запам’ятовуються саме виразно іронічні побудови.

Об’єднання «Жлоб-Арт» під проводом  Антіна Мухарського експонує 300 робіт художників-«жлобістів» (Івана Семесюка, Андрія Єрмоленка, Сергія Коляди, Стаса Волязловського та інших) — живопис, графіку, інсталяції, а також презентує каталог «Жлобологія», де зібрано 33 есеї українських письменників, художників, культурологів, що присвячено феномену жлобства. Постійно діючий перформанс на відкритті Art Kyiv Contemporary — це втілення естетики, проголошеної учасниками об’єднання — двоє виконавців за гратами доволі органічно виконують ролі таких собі «пацанчиків на районі», огрядна тітка поруч продає «сємкі» — все, як годиться. Як запевняють Мухарський і компанія, ця виставка є останньою в історії об’єднання.

А «Радянська Мандала» Анатолія Ганкевича — це відтворення у живописі точних копій килимів доби СРСР. Засіб шумоізоляції для мешканців хрущовок, де стіни були занадто тонкими, дефіцитний і напрочуд дорогий товар, нарівні з чеським кришталем і німецьким посудом, килим дуже швидко перетворився на омріяний мільйонами предмет радянської розкоші. Зрештою йому судилося залишитися одним із головних символів епохи, адже у кожному сімейному фотоальбомі знайдуться портрети на тлі килима. Якщо б на вернісажі був приз за найсмішніший зал, його безумовно треба було б віддати Ганкевичу.

Паралельно із основною експозицією Art Kyiv Contemporary у «Мистецькому Арсеналі» працюватиме також інноваційний освітній проект для дітей і підлітків «Арсенал ідей», котрий збере у творчій, науковій та інноваційній лабораторіях найновіші навчально-розвивальні програми і технології, що розроблено провідними педагогами, науковцями та митцями для розкриття талантів у дітей, стимулювання винахідництва і творчого мислення. У лабораторіях «Арсеналу ідей» відбуватимуться різноманітні майстер-класи, індивідуальні та групові заняття із дітьми.

Art Kyiv Contemporary триватиме до 24 листопада. Години відвідування — з 11.00 до 20.00, без вихідних.