Зараз у медіа та соцмережах обговорюють небажання футбольного клубу «Динамо» їхати до Маріуполя на матч з міською командою. Президент столичного клубу Ігор Суркіс вважає, що у прифронтовому місті недостатній рівень безпеки. При цьому в третьому турі української Прем’єр-ліги матч «Маріуполя» з одеським «Чорноморцем» став найбільш відвідуваним — за даними УПЛ, на стадіоні його подивились 8750 людей. І це не екстраситуація, бо середня відвідуваність матчів у Маріуполі майже така сама. 

«Останнім часом заходи безпеки на стадіоні («Іллічівець». — Ред.) дуже посилились. Наприклад, в останні два чи три матчі там з’явилась розумна система відеоспостереження. Щось може трапитися завжди і всюди, але тут заходи безпеки такі, що шансів на це мало, — переконаний маріупольський фотограф Іван Станіславський. — Спорт — це не тільки спорт. Це — політика, бізнес, піар. Але, крім цього, спорт — це громадянська позиція. Адже спортсмени, тренери, керівники здебільшого є громадянами України. Наприклад, представники футбольного клубу «Верес», коли були в Маріуполі, знайшли можливість відвідати з гуманітарною місією населені пункти поруч із зоною бойових дій. Ось вам і футбол! Який приклад подає нам «Динамо»? За останній час у Києві траплялось багато випадків стрілянини, вбивств, вибухів. Може, й нашим футболістам відмовитись їхати до столиці?».

Крім футбольних матчів, у Маріуполі проходить чимало фестивалів і вуличних святкувань. Близькість війни тільки підсилює важливість таких проявів мирного життя.

ТУТ ЧЕКАЮТЬ НА ТУРИСТІВ

От минулими вихідними у Маріупольському міському саду було гамірно і весело — бавилась дітлашня, дорослі танцювали. «У вихідні нас запросили взяти участь у вуличних заходах. Були два клуби: наш і  танцювальний центр Triumph. Ми скооперувались і зробили шоу-програму, маленькі майстер-класи — потанцювали з жителями міста, а наприкінці влаштували невеликий танцювальний батл, — розповідає Віктор КУСТОВ, тренер клубу соціального танцю Buena Vista з напрямків кізомба і зук. — Наш клуб практикує соціальні танці: сальсу, бачату, кізомбу, зук, реггетон, афро-хаус тощо. Такі танці називаються соціальними, бо, щоб навчитися їх танцювати, не обов’язково мати спеціальну підготовку. Практично будь-яка людина старшого віку може їх навчитися. А у вихідні був міні-експромт, щоб залучити людей займатися танцями і собою, розвиватися».

Розваги у міському саду організовувала Лариса Живко, яка разом з Наталією Колядою керує івент-агентством Big Day. «Ті заходи були до дня народження однієї маріупольської компанії, яка вирішила зробити місту свято із соціальною наповненістю і запросила нас це влаштувати, — пояснює Лариса. — Були дитячі локації, ми запрошували різні цікаві проекти, щоб люди побачили, що нового з’явилось у місті. Це і нестандартне вивчення англійської, і музикування, й арт-терапія для дітей. А центральна бібліотека представляла різні ігри. Ще були танці. Людям таке подобається. Сама ідея заходів, які ми влаштовуємо, — щоб люди не просто дивились на якісь події, а брали в них участь».

Лариса називає Маріуполь туристичним місцем, запевняє, що тут є що подивитись і де відпочити. До міста приїздять туристи з різних регіонів України, яким також цікаві селища на узбережжі Азовського моря, наприклад, Урзуф. А щодо місцевих жителів Лариса констатує: «Народ втомився бути в постійній напрузі, і ми намагаємось трохи його розслабити. Прагнемо показати, що життя триває. Містяни скучили за такими речами».

УЗДОВЖ МОРЯ НА ВЕЛОСИПЕДІ

Не оминув Маріуполь і велотренд. У тому-таки міському саду вихідними Велосипедна асоціація Маріуполя (ВАМ) влаштувала дитячі велоперегони. «У цій велогонці було небагато учасників через дощі. Зареєструвалось 34 людини. Зазвичай — близько 50—60 дітей різного віку. Як правило, є чотири вікові категорії — від трьох до 5—6 років, від семи до десяти, з 11 до 14 і старше 15. Крім цього, діти змагаються на самокатах, — ділиться Володимир Курський, голова ВАМ і депутат Маріупольської міськради. — У місті такі події відбуваються протягом, певно, чотирьох років. Цього року це вже четверта дитяча велогонка. Традиційно перші такі змагання ми проводимо, як тільки потеплішає, у квітні, а закриваємо сезон десь у жовтні».

Щороку ВАМ проводить близько 20—22 заходів, до яких долучається все більше людей. «П’ять-шість років тому, коли велорух тільки починався, у всеукраїнському Велодні у місті брали участь 60—80 людей, а цього року — 1140, — зауважує голова міської велоасоціації. — Завдяки загальній активності росте й активність дітей. Спільно з центрами позашкільної роботи ми влаштовуємо заходи, подібні дитячому велотуру, щоб заохотити молодь до здорового способу життя».

Щоправда, велосипедна інфраструктура у місті майже відсутня. «Раніше у нас не було багато велосипедистів. А інфраструктура, як правило, будується, коли є певна кількість велосипедистів, і їм стає тісно на дорогах, виникають складності у пересуванні, — коментує Володимир КУРСЬКИЙ. — Цього року в Маріуполі ухвалили стратегію розвитку міста до 2021 року і за нашої ініціативи туди включили підрозділ щодо розвитку велоінфраструктури, де йдеться про окремі статті бюджету на будівництво велодоріжок, велопарковок тощо. Також влітку ми запустили ініціативу «Здоровий Маріуполь», мета якої — щоб самодостатній бізнес, підприємства й магазини облаштовували на своїй території велопарковки. Так у місті вже зробили чотири парковки, ще три — на виході». Серед улюблених маршрутів маріупольських велосипедистів — довгі бульвари вздовж моря і парки з велосмугами.

Тож у Маріуполі є де сучасно відпочити, головне — не боятися відкривати країну. Єдине болісне питання — дорога. Бо, наприклад, з Києва їхати до Маріуполя потягом треба майже 18 годин. Але то вже інша історія.