Ефемерні образи на оголених тілах

На загалом сонних берегах пониззя Дніпра, де соцреалістична мистецька цнотливість мужньо протистоїть "непристойностям капіталізму", раптом стався сюрреалістичний вибух: сонний Херсон водночас шокували аж чотири театри боді-арту. Свої екстравагантні дійства вони влаштовують скрізь, куди покличуть. Це може бути модельний подіум або ж "п'ятачок" елітної кав'ярні, берег Чорного моря чи затишний куточок парку...

Боді-артисти належать до того племені художників, котрим для самовираження не потрібні ані глина, ані полотно, ані папір, ані штукатурка. Лише фарби.

- Проте вони повинні бути зовсім нешкідливими для тіла, - наголошує художній директор театру "Дихітонія" Тетяна Крючковська.

"Про які фарби і яке тіло мова?" - може запитати читач. Ах, не всі знають про боді-арт? "Полотно" для таких художників - оголене до найпотаємніших місць людське тіло. Митці віддають перевагу дівочому, хоча без українських Шварценеггерів їм не обійтися.

Тетяна Крючковська сама виготовляє фарби з квітів, меду, дитячих шампунів. Творчого натхнення - не позичати: воно - єдиний свідок "одягання" херсонських дріад і наяд, у мальовані строї. Ще мазок - і на публіку виходить дівчина, зіткана з пластики, кольорів, пристрастей.

Вщухає музика, живі шедеври йдуть за куліси. Ще мить - і байдужий душ знищує ці теплі полотна! Залишаться хіба що світлини: в колекції "Дихітонії" їх назбиралося на маленьку Третьяковку. Залишаться й нагороди: на першому Всеукраїнському конкурсі-шоу в жанрі боді-арт 1996 року Тетяна Крючковська здобула гран-прі - за композицію "Музика сфер".

- Якось ми комплектували виставку знімків, - розповідає малярка. - На одному - космічний сюжет. Яку ж назву йому придумати? Погортали всі філософські словники, доки не натрапили на слово "дихітонія". Як вам це пояснити... Це існування поза часом і поза простором.

"ФАВН І НІМФА"