Перепочинок після Освенціма

Франческо Розі зняв фільм в Україні, але прем’єра відбулася у Нью-Йорку.

Глобальні події породжують глобальне мистецтво. Максимально схематизуючи, «Перепочинок» («The Truce») можна окреслити як фільм про євреїв і німців, знятий італійцями в Україні англійською мовою за американські гроші. Хоча, власне, йдеться в ньому про долю лише однієї людини, яка пережила Освенцім і повертається через пів-Європи спустошеними містами й поруйнованими дорогами на батьківщину, до Туріна. Це повернення, однак, набуває метафоричного змісту — повернення людства до норми, пробудження зі страшного сну, одужання від смертельної, здавалось, хвороби.

В основу фільму покладено автобіографічну книгу знаного італійського письменника Прімо Леві (1920-1987) «Перепочинок» («La Tregua»), написану 1963 року як своєрідне продовження його першого автобіографічного твору «Пережити Освeнцім» (1947). Франческо Розі свідомо звернувся саме до другої книги, пояснюючи це тим, що зробити художній фільм про геноцид неможливо — «це було б блюзнірством», будь-який мистецький твір блідне у порівнянні з силою та промовистістю документалістики. Натомість «Перепочинок», пояснює Розі, «дає змогу відчути те, що сталося, за допомогою певних літературних засобів, через сюжет, який здатна відтворити кінокамера».

Подібним чином пояснює свій мистецький вибір і Джон Туртурро, виконавець головної ролі в «Перепочинку». «Я завжди вважав фільми про геноцид надто мелодраматичними, штучними, сповненими театральних ефектів. Тим часом, я переконаний, вони мусять вибухати, як документалістика».

Для більшої достовірності акторові довелося схуднути на 14 кілограмів. Зйомки фільму тривали п’ять місяців, однак підготовка до нього зайняла п’ять років. Під час зйомок в Україні помер оператор фільму Паскаліно де Сантіс. «Я не забобонний, — каже Туртурро, — але, можливо, таке трапляється, коли ти порпаєшся в минулому, дратуючи привидів».

Франческо Розі, який зняв добре відомі українському глядачеві фільми «Вельможні трупи» (1976), «Христос зупинився в Еболі» (1979) та «Троє братів» (1981), вважає роботу над останнім фільмом найскладнішою у своїй кар’єрі. «Мені весь час доводилося балансувати між гротескним і красивим у довколишньому житті, між трагічним і радісним, між жахіттями пережитого й насолодою повернення до елементарних повсякденних речей... Я не мав права на жодну фальшиву ноту, яка б образила пам’ять жертв геноциду, зрештою, пам’ять письменника, з яким ми востаннє бачилися за тиждень до його смерті і який невимовно зрадів моєму намірові екранізувати «Перепочинок».

Головний герой фільму, переживши Освенцім, повертається до власного дому й своєї родини. Далеко не всім так пощастило. Прімо Леві не витримав свого щастя — через тридцять років він наклав на себе руки, наче підтвердивши сумний афоризм німецького філософа Теодора Адорно про неможливість писання поезії після Освенціма.

Знаменно, що англійське слово «The Truce» зберігає практично всі значення італійського «La Tregua» — «перемир’я, перепочинок, передишка», — крім одного, можливо, найголовнішого: «відстрочка».