Сокира для кредитора

Убивць взяли приблизно через добу після злочину, через шість годин після виявлення трупів. За кілька годин до цього молодший, котрий мав в'язничний досвід, говорив старшому: "Заспокойся, Борисе, якщо відразу не взяли - вже не візьмуть".

Обласний прокурор Володимир Кривобок, котрий заарештував й першим допитав підозрюваних, повідомив "Дневі" про свій намір особисто підтримувати звинувачення у цій безпрецедентній справі. Остаточне звинувачення, найвірогідніше, буде пред'явлено відразу за декількома пунктах 93-ї, "розстрільної" статті.

"ПІДРЯДНИКИ"

Стисло про вбивць. Борис Ц., 26 років, одружений, має двох дочок, восьми років і семи місяців. Рахувався безробітним, але займався власним бізнесом - приблизно з 1994 року возив і продавав меблі з Польщі. Потім став робити їх сам, організувавши "фірму".

Ігор Б., 24 роки, жив разом з матір'ю, батьком і молодшим братом. Двічі судимий за крадіжку, перший раз у сімнадцять років. Звільнився 1995 року, постійної роботи не мав.

"ОПЕРАЦІЯ"

Безпосередньою причиною злочину послужили куплені небіжчиком у Бориса Ц. меблі. Десь півроку тому Сай замовив меблі, й Борис запропонував купити м'який куточок власного виробництва. Зійшлися в ціні - близько $600 за канапу і два крісла. Їх замовникові так і не доставили, а канапа не влаштувала його за якістю. Сай зажадав розірвати угоду. Частину грошей йому повернули, але залишилися винними ще двісті гривень. "Фірмачі" пропонували: ми заберемо меблі, продамо й повернемо борг. Пропонували й переробити канапу, що не сподобалася. Але покупець не погоджувався. 12 листопада минулого року дружина Сая знову зателефонувала меблевикам. Ц. обіцяв приїхати, подивитись і, можливо, забрати меблі, а також повернути гроші. Галина Семенівна зателефонувала на роботу чоловікові й попрохала, щоб він увечері був вдома: прийдуть "меблевики". У подружжя Сай того вечора був їхній син, котрий пішов близько шостої години. Батько сказав йому, що на восьму годину чекає меблевиків. Ця інформація згодом дуже допомогла у розшукові підозрюваних...

РІЗАНИНА

За матеріалами попереднього слідства, далі події розгорталися так. Приятелі приїхали до будинку Сая, що на проспекті Маршала Жукова, на "Форді". З собою взяли сокиру, а Ігор прихопив ще й медичні рукавички. Біля восьмої вечора гості ввійшли до помешкання. "Форд" залишили біля сусіднього будинку, так, щоб його не було видно від під'їзду Сая. Господар провів їх до горезвісної канапи. Відразу заявив: забирайте і поверніть гроші. Щоб продемонструвати недоліки канапи, Сай опустився перед нею на коліна і зняв боковини. Тут Б. і вдарив його сокирою. На шум з'явилася господиня. Б. уклав ударом сокири й жінку. Візитери пішли квартирою перевіряти, чи немає ще кого.

У ванній вони виявили 19-річного племінника господарів, студента, котрий приїхав до Харкова із Севастополя. Він сам показав, де лежить скотч, яким йому стягли руки й ноги, і 30 гривень, відкладені на квиток до Севастополя. Його кинули на ліжко й пообіцяли не вбивати.

Але тут отямилася господиня, лише оглушена ударом, і спробувала вибігти з квартири. Ігор добивав її сокирою, а Борис - взятим на кухні ножем. Потім отямився й захрипів господар. Його також добили. І, не наважуючись залишити живого свідка, увійшли до спальні. За попередніми матеріалами слідства, Б. сказав: "Ні, пацана я не можу". Тоді сокиру взяв Ц. Племіннику перерубали горло. Парубок захрипів. Щоб заглушити хрип, голову йому прикрили подушкою. Потім ще раз пройшлися помешканням: шукали гроші й цінності.

Але господарі жили хоч і забезпечено, але без "надлишків". Із собою грабіжники прихопили згадані 30 гривень, фотоапарат-"мильницю" (його Б. подарував своїй подружці), шкіряну куртку й коробку із запонками (виявилися не золотими).

Крики господині могли почути сусіди. Під час "обшуку" в квартирі кілька разів дзвонив телефон. Убивці вирішили: час йти. Дверима тікати побоялися, надумали - через вікно. Знизу до вікон примикала прибудова магазину, Борис та Ігор спустилися на дах, потім вниз і - до "Форду". Дорогою в річку викинули сокиру.

Наступного дня близько шостої вечора син прийшов до батьків. Відкрив двері і в передпокої побачив тіло матері, що лежало в калюжі крові...

Вийти на підозрюваних оперативникам допомогло повідомлення сина про те, на кого чекав у гості напередодні його батько. Про те, що вбивство пов'язане з нещодавно придбаними меблями, допомогли здогадатися й зняті боковини дивана.

Працівники КБ "Авіаконтроль", з якими розмовляв репортер "Дня", згадують Галину Семенівну Сай як дуже побожну жінку, котра часто відвідувала сусідній із КБ Пантелеймонівський храм. Вона годувала сім або вісім бродячих псів, що блукали навколо офісу бюро - їхньою "господинею" начальник дільниці КБ стала після того, як з невідомої причини кілька місяців тому помер її власний собака. Якби була живою ця прекрасна німецька вівчарка - то, можливо, трагедії б не сталося...