Донбас не встигає ховати

"Про шахтарів згадують, коли вони або страйкують, або гинуть у великих кількостях..."

Сьогодні відбудеться похорон 28 шахтарів, які загинули внаслідок потужного вибуху 4 квітня на шахті імені А. Скочинського. Завтра буде поховано ще 16 чоловік. Учора Донецьк прощався з 19-ма шахтарями, а в країні було оголошено траур.

Одна з найбільших трагедій у історії існування вугільної галузі України забрала життя 63 чоловік. Іще 43 гірники, які одержали травми під час аварії, перебувають у стаціонарі обласної лікарні імені Калініна, четверо - в обласному опіковому центрі...

За попередніми оцінками фахівців, природа вибуху на донецькій шахті унікальна. Він стався не в лаві, де це зазвичай трапляється за надмірного скупчення метану, а на конвеєрному штреку, тобто на чистому струмені повітря. Більше того, за чотири з половиною години до трагедії саме на цій дільниці було проведено планове струшувальне висадження - "сотрясалівка", що його проводять у рамках попередження метанових викидів згідно з планами створення безпечних умов праці шахтарів. Комісією вже встановлено, що графік усіх необхідних у цьому напрямі робіт на шахті дотримувався.

Чому ж усе-таки стався цей вибух? Фахівці, які працюють у комісії з розслідування трагедії, стверджують, що вони вперше зустрічаються з таким газодинамічним явищем і вважають передчасними будь-які версії. Однак за наявною інформацією багато хто схильний вважати, що йдеться про абсолютно невивчені для таких глибин (глибина виробітку на найглибшій шахті ім. Скочинського - 1000-1200 метрів) явища, пов'язані з мікроземлетрусами, які не відчуваються на поверхні землі, але призводять до скупчення метану в підземних пустотах, що виникають при цьому. Можливо, концентрація самого метану під час вибуху була не дуже високою, але на збільшення його сили, безперечно, вплинуло те, що газ сполучився з вугільним пилом, і потрапив на свіжий струмінь повітря.

Учора було оголошено, що кожна сім'я, в чию долю втрутилася ця трагедія, одержить матеріальну підтримку з боку держави. Родинам загиблих, як заявив прем'єр-міністр, уже нараховано, згідно з передбаченими законодавством нормами, виплати та допомоги. Надходження грошей очікується найближчим часом. За станом на 6 квітня виплати не проводилися. Законодавство передбачає одноразову виплату п'ятирічного заробітку загиблого, річний заробіток на кожного неповнолітнього або члена родини, який навчається, а також допомогу непрацездатним членам сім'ї загиблого...

Людмила Чичканьова, спеціально для "ДНЯ"

ДЕНЬ ТРАУРУ

... Мирно і цілком звично гули під прапорами з траурними стрічками натовпи киян. Прийшли їх повісити і на вулиці Басейній, біля середньої школи №78. Саме продзвенів дзвоник - і хлоп'ята стрімко почали вибігати на вулицю, залиту сонцем. На прапори ніхто не звертав уваги. Та ось дві дівчинки уповільнили крок. Підійшла, познайомилася: учениці 9-в класу Св'ятослава Блащук і Катя Шлапак. Так, про трагедію в Донецьку їм сказали батьки. Що знають про професію шахтаря? Дуже небезпечна, як, скажімо, у пожежників. Знають і те, що нікому зі знайомих однолітків і на думку не спало б працювати в шахті. Питання про те, чи відчувають вони в душі траур, трохи збентежило: "Треба щось робити... Відзначати. А взагалі про шахтарів згадують, коли вони або страйкують, або гинуть у великих кількостях...".

Тетяна ЗАХАРОВА, "ДЕНЬ"

Кров - ціна дешевої робочої сили наших громадян

Віталій КУКСА, "День"

51 888 нещасних випадків на виробництві сталося торік у нашій країні. Вони забрали життя 1646 осіб. На перший погляд, з 1991 року, коли в 132 969 нещасних випадках загинуло 2679 робітників, працювати стало безпечніше. Проте ці показники постають в іншому світлі, коли врахувати майже п'ятикратне падіння за ці роки обсягів виробництва. А також скорочення кількості робітників з 22 до 19 мільйонів осіб. Це без урахування тих, котрі перебувають у неоплачуваних відпустках. Кількість нещасних випадків на тисячу працюючих збільшилася за цей час із 23 до 28, з 2,01 до 3,17 збільшилася кількість смертельних випадків щодо загального травматизму. Тобто є очевидним зростання реального виробничого травматизму майже в півтора разу!

Те, що умови праці на українських фабриках і заводах не витримують жодної критики, ні для кого не є таємницею. Застаріле устаткування, культурально зумовлений низький рівень трудової дисципліни, відсутність матеріальної зацікавленості у виконанні правил техніки безпеки - очевидні причини високого травматизму. Закон України "Про охорону праці", ухвалений 1992 року, передбачає жорстку відповідальність керівництва підприємства за нещасні випадки, які сталися через порушення ТБ. Цим же законом передбачено централізоване формування й розподіл фондів охорони праці. Нагадаємо також, що основним документом звітності про нещасний випадок є підписаний директором акт Н-1, який містить докладний опис обставин, причин і наслідків події. Акти Н-1 зберігаються на підприємстві, однак системи оперативної та обов'язкової передачі їхніх копій до центральних органів безпеки виробництва... немає.

Наявний у державі фонд охорони праці ледве покриває видатки на ліквідацію наслідків нещасних випадків і компенсації потерпілим. На кардинальнішу зміну ситуації - оновлення основних фондів, навчання персоналу, контроль - коштів не вистачає і не вистачатиме. А це означає: травматизм зростає й далі зростатиме пропорційно зношуванню устаткування та ступеню наплювацького ставлення наших громадян до життя загалом і до його безпеки зокрема. Адміністрації підприємств й інші відповідальні за безпеку структури не можуть змінити ситуацію, та під тягарем відповідальності зацікавлені в заниженні показників травматизму. Фахівці схильні розглядати наведену вище статистику як неточну - приміром, багато актів Н-1 загалом не залишають стін підприємств. У результаті в державі немає інформаційної бази, яка давала б змогу проаналізувати чинники, котрі впливають на безпеку праці. І створити науково обгрунтовану систему її охорони.

У розвинених країнах нагромадження й розподіл коштів на підвищення безпеки праці здійснюють незалежні фонди. Вони ж проводять науковий аналіз умов праці, навчання персоналу. Тобто спрямовують кошти на основи безпеки, а не на "ліквідацію наслідків". Рівень виробничого травматизму на Заході на два порядки нижче нашого. Пригадаємо - саме високі витрати на безпеку праці зробили нерентабельними вугледобувну промисловість Великобританії. На початку вісімдесятих уряд Маргарет Тетчер закрив більшість шахт, які за виробничими показниками аналогічні донбаським. А наше вугілля дешеве за рахунок крові, з якою воно змішане.

В Україні також роблять спроби запровадити таку систему страхування. Вже кілька років Кабмін успішно гальмує прийняття закону "Про соціальне страхування від нещасних випадків", який передбачав би створення незалежного страхового фонду охорони праці. Можливо, хтось не хоче розлучатися з контролем над страховими грішми, адже вони в нашому хаосі можуть бути непоганою годівницею. А швидше за все на безпеку праці просто немає коштів.

І нашій державі залишається тільки пишатися дешевою робочою силою своїх громадян.

На прохання кореспондента "Дня" Інни ДОЛЖЕНКОВОЇ донецьку трагедію коментує начальник управління організації державного нагляду Комітету з нагляду за охороною праці Віктор Кириленко:

- На жаль, з початку цього року маємо збільшення кількості нещасних випадків на виробництві зі смертельним наслідком - у першому кварталі їх зафіксовано 371 проти 361 за такий самий період минулого року. Тільки в березні таких випадків сталося на 24 більше, ніж торік. Цю негативну тенденцію можна, в числі інших причин, пояснити ще й скороченням асигнувань на утримання місцевих органів нагляду за охороною праці: цього року на 31% скорочено їх апарат і на 38,5% знижено фінансування (з 13 млн. гривень торік до 8 млн. гривень цього року). Особливо тяжке становище на вугільних шахтах Донецька, де за 14-ма шахтами закріплено дев`ять державних інспекторів, тим часом на проблемних вуглерозробках їх потрібно по двоє.

Минулого року на 35 шахтах області була необхідна реконструкція вентиляції. Із 75 поверхових дегазаційних установок 14 вимагали заміни, 465 вентиляційних споруд слід обладнати апаратурою контролю. Торік було допущено 1282 аварійні загазування. Укомплектованість шахт апаратурою газового контролю для вугледобувних комбайнів вкрай незадовільна: замість 401 приладу було 34, а з необхідних 24490 переносних сигналізаторів метану - 13620, індивідуальних замість 48720 було 16610. Не мені судити про причини аварії, але, безперечно, згадані чинники відіграли свою зловісну роль.

Тим часом цього року Державний фонд охорони праці перейшов на громадські засади. А минулого року на його рахунку було 30 млн. 190 тис. гривень, 12 мільйонів з яких пішло на потребу вугільної промисловості.