Православна служба у католицькому храмі
Як відомо, Іспанія — одна із «найбільш католицьких» країн Європи; з Католицькою церквою пов’язані вельми важливі події її історії. Насамперед Реконкіста — «Відвоювання» іспанцями-католиками Піренейського півострова і вигнання звідти мусульман (маврів) та іудеїв — яка тривала майже шість століть. А також об’єднання населення півострова в єдину державу (кінець ХV ст.) за часів так званих Католицьких величностей — королівської пари Фердинанда та Ізабелли. У середні віки іспанці відзначалися чистотою віри (значною мірою, завдяки інквізиції) і навіть фанатизмом, сьогодні ж неухильно зростає число так званих непрактикуючих католиків, які, подібно багатьом українським православним, відвідують храми тільки у великі свята.
До церковних свят, однак, іспанці ставляться із великим ентузіазмом, беруть активну участь у вуличних процесіях і благочестивих виставах на біблійні та історичні сюжети. На Різдво, Великдень, а також у численні інші святкові дні вулицями міст, містечок, сіл вдень і вночі рухаються хресні ходи (по нашому); пливуть на плечах віруючих важкі підмостки з «Голгофою» чи «Віфлеємською печерою»; сунуть натовпи «покутників» у середньовічних костюмах, які стьобають себе хлистами. У кожному місті і селі відзначають свої місцеві, дуже шановані свята, навколо яких об’єднується громадське життя. Цікаво, що є чимало сімей, члени яких із покоління в покоління виконують одні й ті самі ролі чи функції — одні представляють трьох королів, що принесли дари народженому Ісусу, інші оновлюють середньовічні костюми, ще інші тримають у порядку платформу для вистав та ін.
У будні старовинні, величні, ні з чим незрівнянні іспанські храми-музеї заповнені майже виключно вервечками туристів-іноземців. Вони встигають кинути один погляд на готицький фасад, другий — на інтер’єр, межі якого ховаються десь у далині, за золотим сяйвом вівтаря, і бігом далі — мимо райського сяйва вітражів, мимо кам’яних святих із обличчями середньовічних майстрів, дивовижних химер і ящурів. Повз таємницю облич апостолів, написаних Ель Греко для храму у Толедо. Бігом і мимо навіть його ж «Наруги над Христом» у червоному хитоні — картини, у якій незбагненним способом сконцентрована вся містика католицької віри.
Але повернемося до згаданого вище жесту Католицької церкви — до безкоштовного надання храму православним. У чому тут справа? Адже серед іспанців православних немає. Виявляється, що йдеться про духовні потреби іммігрантів із Східної Європи, особливо з України, Білорусії, Росії, присутність яких в Іспанії стає все помітнішою. Цікаво, що найменш чисельна там російська імміграція і представлена вона переважним чином не будівниками, прибиральницями чи доглядальницями хворих і старих, а невеликими колоніями бізнесменів різного рівня та легальності. Так звані прості росіяни не поспішають на важкі закордонні заробітки. Є то проявом традиційного неприйняття і побоювання «чужого й іноземного»? Чи тільки більшої територіальної відгородженості від Заходу? А може, це є індикатор того, що в Росії вище рівень життя і нижче рівень безробіття?
Хоч як би там було, а передача православним католицького храму є значущою подією. Особливо на фоні того, що цієї весни ще більш загострилися і так складні відносини між католиками і православними — між Ватиканом і Московською патріархією. З тієї причини, що останнім часом Ватикан здійснив адміністративні зміни в структурі своїх церков в Росії та в Україні. Зокрема, в Україні утворено дві нових діоцезії (єпархії) Римо-католицької церкви — Харківсько-Запорізьку та Одесько- Сімферопольську (всього в Україні тепер 6 католицьких діоцезій). У Росії замінено так звані адміністрації (тимчасове управління) на регулярні діоцезії. Ця структурна справа Католицької церкви викликала вкрай обурену реакцію Московської патріархії, протести Данилова монастиря проти «католицької експансії» та порушення недоторканності канонічної православної території» (включно з Україною), проти агресії та прозелітизму. Висловила занепокоєння навіть частина депутатів Державної думи. А про можливість зустрічі патріарха Алексія II та папи Івана Павла II зараз і мови не може бути. Як заявив в інтерв’ю газеті «Известия» патріарх Московський і Всієї Руси Алексій II, така реакція зовсім не є страхом перед католицьким впливом на російських православних: «Ми лише хочемо встановити з Римо-католицькою церквою відносини взаємоповаги і конструктивності».
Саме ця ситуація спровокувала нашу розповідь про католицький храм в Іспанії, в якому тепер відбуваються православні богослужіння. Сподіваємося, що це буде сприйматися як прояв поваги та лояльності до православних з боку Католицької церкви.
