Колючки та троянди тріумфаторів

Церемонію вела прима Нового каналу Тетяна Цимбал. Сидячи на сцені, вона, неначе телеакадемік, викликала переможців і коментувала те, що відбувається (іноді вдало). Хоч логічніше там було б бачити Б. Холода чи кого-небудь із членів Нацради, яка є засновником премії. Відзначеним вручали квіти, чотири пляшки вина й запалювали феєрверк. Цей сюрприз з’являвся раптово прямо зі сцени, і, як правило, лякав творчих працівників. Оговтавшись від феєрверку, нагороджені виголошували промову. Можливо, від цієї несподіванки майже всі говорили банальності. Лише оператор «Інтеру» Єгор Бенкендорф поділився тим, як стати відомим, отримуючи премії за А. Цаплієнка. І спасибі Дмитру Кисельову за проникливе закінчення церемонiї словами, що «телебачення не хвороба, а наркотик», і що він дякує всім, «хто сів на голку ІCTV», і пообіцяв і далі робити «людські новини».

Ви запитаєте: «А судді хто?» Склад експертної ради не було вказано ані на сайті (www. teletriumf.сoм.ua), ані в прес-релізі, ані під час церемонії. І тому на фуршеті замість того, щоб споживати червоний кав’яр та тістечка, я з’ясовувала цю таємницю. Ділюся здобутою інформацією. Переможців «Телетріумфу» обирали члени Нацради, представники телеканалів, телекритики й просто шановані люди. Щоправда, деякі члени Нацради були не згодні з результатами й чомусь згадували «Таврійські ігри». А деякі представники телеканалів скаржилися, що не всі телекомпанії перебували в рівних умовах.

Проте хто ж цього року став телетріумфатором? Уперше цього звання удостоїлися регіональні телеканали. Вони дійсно перебувають в іншій ваговій категорії, і з запровадженням нових номінацій у регіоналів з’явився стимул змагатися між собою. Найпомітніше явище з провінції — одеська студія «Маски-шоу». Вони вирізнилися й серед дитячих, і серед розважальних передач. Окрім відомих клоунів у їх творчій палітрі — симпатичні мультики.

Улюбленцем загальнонаціонального конкурсу стала новорічна казка «Вечори на хуторі біля Диканьки» («Інтер»). Цей музичний фільм неодноразово номінувався. Але кращими за цю роботу стали оператор і режисер. Хоча приз, на мій погляд, повинен був отримати (крім М. Гоголя) передусім композитор К. Меладзе.

Заслужено зриває оплески А. Цаплієнко. Спецкор «Інтеру» переміг у номінаціях публіцистичних програм як автор «N-кілометру» і як кращий репортер за зйомки в Афганістані. Хто сперечатиметься?

Також декілька разів була призером сатирична програма ІСТV «Насправді». Постійно жартувати, особливо на політичні теми, нелегко. Але раз перемогу отримано, можна констатувати — жартували політично правильно. Кращою музичною програмою стали «М-файли» (ІCTV), кращою ведучою загальнонаціональних новин — Оленa Фроляк, кращі новини — також ІCTV, «Факти». Потужний старт оновленого каналу було помічено. «Помаранчевий» дійсно неодноразово вражав новинною творчістю та свіжими підходами. Отримали заслужені нагороди й давні лідери у своїх галузях: О. Новосад («Імпреза», СТБ), С. Полховський (спортивний коментатор, «1+1»), «Студія+» — за економічну програму «Бізнес-кава» на ТК «Ера».

Ще одна сенсація. Програма «Підйом» (Новий канал) другий раз поспіль і єдина серед розважального шоу й усіх учасників конкурсу стала переможницею «Телетріумфу». Не знаю, чим зачарували таємничих телеекспертів ведучі Юра і Маша, але, на їх думку, «Підйом» — найкраща передача в країні.

Своїм досягненням організатори рейтингу вважають збільшення числа учасників більш ніж удвічі. Дійсно, можна вказувати на окремі недоліки, але українське телебачення рік у рік прогресує. Зростає професіоналізм, залучаються значні кошти. Колишній глава Національної ради Віктор Петренко згадує, що 1996 року телеканал «Інтер» мав 18 осіб штату. Було проблемою заповнити своєю телепродукцією мережу мовлення, а дехто монтував програми в себе на кухні. Передачі частенько знімалися на вулиці, щонайбільше — орендувалися приміщення УТ-1. А лише цього місяця «Інтер» та ІCTV похвасталися новими знімальними павільйонами з дорогим обладнанням. За декілька років наше телебачення казково змінилося. Рушій цього процесу — конкуренція, боротьба за глядача. Навіть традиційно консервативний УТ-1 кардинально змінив дизайн, форму новин і навіть поведінку ведучих у кадрі. Ніхто не хоче відставати. І щорічне вручення таких премій — верстовий стовп на широкій дорозі розвитку якісного українського телебачення. Це дає можливість звернути увагу на нові ідеї, нові особистості і, можливо, привернути увагу нових інвесторів.