«Патронатом» по патрону!
1 серпня, у день смерті Лесі Українки, біля її пам'ятника в центрі Луцька відбулася традиційна урочистість. Письменники, діячі культури, поклавши до монумента квіти, говорили про літературний геній і немеркнучу славу видатної поетеси. Однак було у мовленому не стільки патетики, скільки болю. Досі належно не вшанована в рідному краї мати Лесі Українки — Олена Пчілка, також виняткова в українській культурі постать. Досі в Луцьку немає музею родини Косачів, хоча мова про нього йде вже десятки років. А урочище Нечимне, де народився задум геніальної «Лісової пісні», нині повністю занедбане. У якій державі живемо?
Відомий волинський журналіст Микола Вельма ніби спеціально відповідає на це запитання у газеті «Волинь»: «У мене завжди був великий сумнів відносно того, що в Україні побудована повноцінна демократична держава. Свавілля чиновництва набрало таких розмірів, що іноді стає страшно. Часом навіть здається, що частині його закони взагалі не писані. Хабарництво, корупція, казнокрадство набрали просто-таки загрозливих масштабів. І не схоже на те, щоб із ними активно боролися. А якщо до цього додати бiднiсть та злидні, в якій перебуває багато людей, безправ'я, що панує в суспільстві, то стає взагалі сумно».
Думки журналіста красномовно підтвердив на цьому тижні Ковельський міський суд. На лаву підсудних тут сів майор міліції Микола Байчук. Він звинувачується в тому, що особисто «прикривав» завезення на територію області 40 тонн нелегального спирту. Одначе суд уже вкотре не прийняв рішення по суті справи, яка тягнеться цілих два роки. І протягом усього цього часу майор, навіть будучи підсудним, продовжує виконувати обов'язки (кого б ви думали?) начальника відділу по боротьбі з економічними злочинами Ковельського міськрайвідділу міліції.
А злидні та крайня нужда народна продовжують волати з кожного населеного пункту. Голова Маневицької райдержадміністрації Леонтій Кричкевич оприлюднив такий убивчий факт. Закон про статус населення, яке проживає на території, що постраждала від аварії на Чорнобильській АЕС (Маневицький район — саме така територія), передбачає спеціальні кошти на харчування дітей у школах. Торік це було 2,6, а цього року — 1,7 гривні школяреві на день. Якщо ж дитина з якихось причин не відвідує школу, ці гроші в порядку компенсації виплачуються батькам. І тепер батьки навмисне не пускають дітей у школи, щоб хоч таким чином одержати рятівну живу копійку. Про зарплату вони вже й думати забули.
Статистика ж на теми заробітків просто гнітюча: за червень у Волинській області нараховано працівникам комунального господарства — 182, транспорту та зв'язку — 160, промисловості — 149, охорони здоров'я — 128, культури та мистецтва — 80 гривень. Найнижча зарплата в сільському господарстві — 60, а за перше півріччя — лише 49 гривень. Причому в селі її не виплачено 70 відсотків. Загалом в області не отримали заробленого 248 тисяч чоловік, тобто 8 із 10 тих, що працювали. З цим і йдемо до виборів.
До речі, в останні дні на Волині набув популярності такий анекдот: «Восени в Україні відбудуться вибори. Вибори відбудуться під патронатом Леоніда Даниловича». Це жартівливе передбачення може, однак, не збутися. Бо, чим ближче до виборів, тим дужчим стає «головний конкурент» Президента — кандидата в президенти.
