Уроки музики Которовича

Під склепіннями холу Українського дому пройшов перший концерт класичної музики елітного циклу «Музичні вечори Богодара Которовича». Знаменитий скрипаль, художній керівник Державного камерного ансамблю «Київські солісти» на репетиції був суворий зі своїми підопічними. Богодар Антонович помітно нервував. Зрозуміти маестро можна. Сама назва «елітний концерт» передбачає респектабельність, обраність, так би мовити, вищу пробу як на сцені, так і в залі. Втім, залом цього разу слугував хол Українського дому. І високий поміст, задрапірований тканиною, фанерні щити і штучні квіти явно дисонували з дійсно чарівливою музикою: «хотіли як краще, а вийшло як завжди». Щоправда, убозтво оздоблення організатори компенсували майстерністю «Київських солістів».

Для старту Богодар Которович вибрав відомі твори італійської школи (Антоніо Вівальді) й австрійської — Вольфганга Амадея Моцарта, виконані в інтерпретації ансамблю. Особливо сильно прозвучали концертна редакція для соло скрипки з оркестром Моцартового дивертисменту ре- мажор (соліст Которович) і друга частина його концерту № 21 для фортепіано з оркестром (соло на фортепіано — Євгенія Басалаєва).

«Я мрію про створення музичного клубу, що об'єднує різних людей: дипломатів, політиків, бізнесменів, у тому числі закоханих у музику, — підкреслив Богодар Которович. — Ми плануємо щорічно проводити концерти, в яких звучатимуть кращі зразки світової класики. Наступними в елітному циклі підготуємо програму за творами Петра Чайковського, а потім яскравого представника віденської школи — Франца Йозефа Гайдна.

Наша українська еліта тільки починає формуватися. Процес іде повільно, але що швидше вона зміцніє і стане законодавицею хорошого смаку, то гармонійнішим буде наше суспільство. Потрібні лідери в мистецтві, бізнесі, політиці. Люди, на яких рівняються. У нас десятиріччями витравляли інтелігентність. Я хочу, щоб повернулося відчуття свята, щоб публіка готувалася до відвідання концертів. Налаштовувалася не тільки зовні, одягаючи смокінг чи вечірню сукню, а й внутрішньо підготовлювалася до сприйняття того чи іншого твору».

— Богодаре Антоновичу, у вас молодий ансамбль «Київські солісти». За яким принципом ішов відбір музикантів? Ви чинили за методом Володимира Співакова — всі віртуози, чи як Юрій Башмет — молодість і амбітність?

— Я дотримувався власного принципу. У нашому колективі працюють представники, котрі сповідують українську школу, багато моїх учнів (Которович завідує кафедрою скрипкових інструментів при Київській консерваторії). Окрім високого професіоналізму, я вважаю за необхідне для музиканта вміти емоційно впливати на слухачів, розкривати всі відтінки виконуваного твору. Не визнаю вигаданих теорій «від голови», що сповідують раціоналізм. Тільки повністю віддаючи себе грі, відчуваючи твір серцем, можна добитися ідеальної злагодженості ансамблю. У нас майже всі оркестранти є лауреатами міжнародних конкурсів. Своєрідним днем народження «Київських солістів» стало 29 листопада 1996 року. Саме тоді наші артисти вперше виступили на відкритті відреставрованого Колонного залу ім. М.Лисенка Національної філармонії України.

— Дивертисмент Моцарта D-dur написано для струнних і двох валторн KV 334. Ви ж виконали редакцію для соло скрипки з оркестром у редакції Карло Цеки. Як до вас потрапили ноти?

— З Карло Цеки ми познайомилися ще в Італії, коли я виступав на Міжнародному конкурсі ім. Н.Паганіні. На початку вісімдесятих років він приїжджав у колишній Радянський Союз на гастролі. Саме тоді вперше прозвучала ця редакція твору Моцарта. Карло залишився дуже задоволений нашою творчою співпрацею і на згадку про концерт подарував мені свої ноти. Він був віртуозним диригентом. Мріяв, щоб ми попрацювали разом, присилав мені запрошення, але тогочасні чиновники з Держконцерту відповіли за мене «ні», посилаючись на мою зайнятість.

— Для свого музичного вечора ви вибрали концерт А.Вівальді з циклу «Гармонійне натхнення», а де, окрім музики, у звичному житті ви черпаєте натхнення і знаходите гармонію?

— І гармонію, і натхнення знаходжу в своїй сім'ї. У мене чудова дружина, прекрасна піаністка Євгенія Басалаєва. Вона солістка нашого колективу, справжній віртуоз. І наш оркестр може собі дозволити підіймати найскладніші пласти фортепіанної музики. На Женю я звернув увагу ще в консерваторії. Перший раз побачив і зрозумів, що це «діамант»: музикант і жінка. Ні хвилини не сумнівався, що ми обов'язково будемо разом.

— У вас дуже красиве й рідкісне ім'я Богодар. Таке враження, що батьки знали, що у них народилася незвичайна дитина, яка виступатиме на сцені?

— Я пізня і дуже довгождана дитина. На радощах батьки і дали це ім'я. У музичній школі відразу почав займатися на скрипці. Буквально з перших занять закохався в цей інструмент і це триває досі.

— 23 травня в залі філармонії, а 26 — в Національній опері України мають пройти концерти, де ви гратимете на скрипці Ніколо Паганіні. У нашу країну унікальний інструмент приїде вперше.

— Рішення про те, що скрипка Паганіні вирушить у гастрольне турне, прийняв муніципалітет міста Генуї. Це буває нечасто. Інструмент італійського віртуоза вирушить маршрутом: Україна — Іспанія — Америка —Японія. Так що кияни його звучання почують першими.