Собача смерть
На дев’ятій шпальті британської «Independent» — цілий підвал про птахів: сорокопудів, дроздів, в’юрків, дубоносів. Виявляється, вони все частіше відкочовують з Америки не на південь, а в Англію. Їх збиває з пантелику південно-західний вітер, що прориває холодний бризовий фронт над Атлантикою. Так чи інакше, але завдяки новим пернатим Англія стає з кожним роком все дзвінкішою.
На шостій шпальті — великий фотопортрет п’ятимісячної Тетяни та її матусі Етни. Вони живуть у заповіднику в графстві Кент. До Тетяни тут не народжувалися носороги, і вчені побоювалися, що родина носорогів геть зовсім вимре.
На другій — другій! — шпальті найсерйознішої газети — замітка «Смерть 18-річного завзятого лейбориста». Поряд фотографія: тер’єр Дізі з господарем, 85-літнім колишнім прем’єр-міністром і літературознавцем. Назвали Дізі на честь іншого прем’єра та романіста Дізраелі. Дізі помер від ниркової недостатності, діабету, артриту і старечого маразму. Декілька разів я бачив Дізі та його господаря на власні очі у величезному лондонському парку Гемпстедське Пустище. Кажуть, що на лейбористських збіговиськах тер’єр лютився і шкірився, але в парку не було пса спокійнішого за нього.
У букіністичній лавці, неподалік від цього парку, я одного разу шукав англійську енциклопедію одягу. Не знайшов. Зате перегорнув дюжину книжок на цю тему. Одна книжка була виключно про котелки, інша — про штиблети, третя — про бриджі. У цій лавці, мені здається, я зрозумів, в чому головна особливість зрілої культури — у великих планах. Родини, роди, види вивчено, описано. Черга за підвидами: чорнолобими сорокопудами, дубоносами Hesperiphona, панцирними носорогами, тибетськими тер’єрами. У гемпстедській лавці було стільки книжок — романів, словників, мемуарів, біографій, довідників, що я навіть подумав, чи не залишитися тут назавжди.
