Без гарячої води, але зі здоровим егоїзмом
Причому без анінайменшої надії на немічну в цьому сенсі державу. Так, вона винувата в багатьох болячках, в економії на системі фізвиховання школярів, у зменшенні кількості ДЮСШ, у появі платних секцій, які для більшості батьків не по кишені і ще...
Але ж, якщо ми лише пасивно критикуватимемо й нарікатимемо, то так і різатиме слух і око сумна статистика: з кожних ста дітей — лише 10 можна вважати здоровими і такими, що нормально розвиваються, дедалі менше наших юних співгромадян мають навички в такому життєво важливому виді, як плавання, дедалі більше серед дітей хронічно хворих тощо. Наприклад, плавати дітлахів повинні навчити самі батьки.
Методика проста, фахівців чимало. Цим шляхом уже пішло чимало батьків. Наприклад, у нас в озерах і затоках Дніпра майже щодня бачу земляків із мікрорайону Оболонь, які наполегливо навчають своїх малюків плаванню — відкрите водоймище не вимагає плати за оренду доріжок, тепло, послуги тренера.
Ви скажете: «А якщо я сам не вмію плавати?» Озирніться довкола, зверніться до шкільного вчителя фізкультури, сусіда, друга — вам обов’язково допоможуть, бо людяність, як якість душі, ще не зникла в Україні. А в міру того, як ми спостерігаємо деградацію людяності у наших великих політиків, у простому народі посилюється і зростає розуміння того, що нам обов’язково треба підставляти плече одне одному.
Не забувайте про ранкову гімнастику, не соромтеся здійснити коротку пробіжку зі своїм «чадом», загартовуйте діточок (тим паче, що країна потурбувалася про це — ми вже забуваємо про гарячу воду). Пригадайте нетрадиційні, але такі прості речі, як городки, армрестлінг (боротьба «на руках»), волейбол, спрощений баскетбол, міні-футбол, допоможіть вчителеві фізкультури в проведенні найпростіших змагань із цих видів.
Не давайте дбайливим господарям автотранспорту мити його на берегах річок та озер, у яких купаються ваші діти. Забудьте про куріння в тих приміщеннях, де дітлахи відпочивають, граються, вчаться...
«Ну, нарадив, — скаже скептик, — життя таке, що самому, дай Боже, ноги не простягнути, а тут купа порад. Самі ви з цієї самої Країни Рад!» А що, коли було все-таки щось добре, не гріх звідти запозичити. І якщо ви бодай десяту частку цих найпростіших, доступних порад зможете втілювати в життя щодня, то за майбутнє дітей так боятися, як сьогодні бояться всі, вже не будете. У цей жорстокий час вони — ваші діти — тільки вам і потрібні. І саме в такому здоровому егоїзмі та піклуванні про самих себе сьогодні — порятунок. Так будьте здоровими!
