Усьому нарешті є межа
Українці навіть після перемоги Майдану й помаранчевої революції не бажають бути господарями в своїй такій омріяній державі. Не хочуть і все! Іноді здається, потрібно лише кинути слухняному електорату якусь кістку. Це майже спрацювало 2004 року, коли тодішній прем’єр В. Янукович підняв мінімальну пенсію удвічі, навіть не спитавши дозволу Верховної Ради України. Ці авантюрні дії ми відчуваємо і сьогодні, бо власне тоді був запущений неконституційний механізм руйнування фінансової системи держави. Але голоси кількох «облагороджених» мільйонів виборців-пенсіонерів головний регіонал отримав. Так і нині ПР намагається примусити коаліцію збільшити розмір прожиткового мінімуму й мінімальної зарплати на 20-25%. У державах, які значно менше постраждали від фінансово-економічної кризи, навпаки, зменшують заробітну плату на 10-20%, щоб швидше цю кризу подолати. Але зробити це наші «благодійники» хочуть за наш рахунок. І зовсім не бажають повернути народові крадені ними десятки мільярдів доларів, захованих у зарубіжних банках або витрачених на спорудження великих панських маєтків і замків.
А мінімальні пенсії та зарплати тому такі жалюгідні, що надто високими є їхні максимальні величини. У розвинутих країнах Євросоюзу різниця між максимальними і мінімальними зарплатами становить лише п’ять-сім разів. В СРСР, наприклад, ця різниця була 20 разів, лише в Чеській Республіці всього чотири рази. Тепер в Україні вона зашкалює: 50 і більше разів! Оце і є найбільшим надбанням української соціальної держави? Згідно статистичних даних, у нас особливо великі пенсії мають понад півтора мільйона осіб за особливо великі заслуги перед державою! Хто ж ці люди і які такі особливі заслуги їхні, й перед якою державою — державна таємниця, недоступна простим смертним. Прикладом може слугувати прокурор, який, як прилюдно заявив про це В. Ющенко, відсудив собі пенсію у розмірі 50 000 гривень на місяць. Щоб установити європейську соціальну справедливість, потрібно, щоб у нас максимальна пенсія і зарплата не перевищували мінімальну більше, ніж у п’ять-сім разів.
Діяльність уряду та місцевих адміністрацій призводить до плачевних результатів. У їхніх лавах процвітає корупція, казнокрадство, здирництво та інші пороки. Де в Україні існує найбільша заборгованість із зарплати, де з’явились міста-привиди з покинутими будинками й цілими кварталами, де найменша народжуваність і найбільша захворюваність та смертність населення, де панує ВІЛ/СНІД, туберкульоз і сифіліс, де принижується все українське, де в пошані пам’ятники вождям більшовизму, на совісті яких мільйони і мільйони замучених українців? У регіонах, де повними господарями є Партія регіонів та БЮТ.
Нашій нації підсовують генетично модифіковану й загиджену різними отруйними добавками їжу, дешеве несвіже імпортне м’ясо, дорогі підроблені імпортні медикаменти. Слід лише сподіватися й чекати, що українці нарешті вичавлять із себе раба, стануть європейською нацією, розкриють затьмарені колоніальною облудою очі та стануть справжніми господарями своєї землі.
