Плавка лампи Аладдіна

Учора уряд України схвалив загалом Концепцію державної промислової політики, яку після доопрацювання протягом 10 днів разом із проектом відповідного указу буде передано до адміністрації Президента. Зі слів міністра промислової політики Василя Гуреєва, уряд буде пропонувати, щоб на основі цієї концепції йому було доручено почати розробку комплексної програми розвитку промисловості України до 2010 року.

Але, не чекаючи цього доручення та цієї програми, уряд учора затвердив також проект закону «Про Національну програму розвитку і реформування гірничо-металургійного комплексу (ГМК) до 2010 року». Чому раптом було потрібно бігти з цим рішенням попереду загальнопромислового потягу?

Річ у тому, що в такий спосіб, очевидно, було вирішено рятувати економічний експеримент у металургії, що викликав неоднозначні оцінки як в Україні, так і у світі в цілому (термін його закінчення припадає на 1 січня 2002 року). Саме небажання втратити чималі додаткові прибутки, зумовлені умовами експерименту (зниження податку з прибутку спочатку до 9, а пізніше до 15%, вдвічі менший збір до інноваційного фонду, скасування дорожніх відрахувань та зборів, списання пені та штрафів, 36-місячна відстрочка сплати податків та зборів за нульової ставки податкового кредиту та інші пільги) обумовили появу цього проекту закону, що дозволяє пролонгувати успішний експеримент, який, на жаль, для багатьох уже завершується. Безперечно, бюджетні преференції металургам (сума пільг — 2,13 млрд. грн.) багато в чому стали основою промислового зростання в Україні і надихають лобістів відповідних інтересів у парламенті і в уряді на подальші амбіційні проекти.

Один з їхніх аргументів: програма розвитку і реформування ГМК не вимагає бюджетного фінансування. Справді, намічена структурна перебудова, реструктуризація виробничих потужностей шляхом модернізації обладнання, для чого в черговий раз декларується створення умов для залучення вітчизняних та іноземних інвесторів, так само як і умов для прибуткової роботи металургійних підприємств нібито повністю лягають на плечі підприємств галузі. Але при цьому є невеликий нюанс. Якщо економічний експеримент буде визнано таким, що завершився, то цим, незважаючи навіть на прийняття закону та підтримку програми урядом, на ній можна буде поставити крапку або навіть хрест, бо в цьому випадку буде практично ліквідовано джерела її фінансування. Як повідомив «Дню» учасник учорашнього засідання уряду — голова підкомітету гірничо-металургійного комплексу парламентського Комітету з питань промислової політики Сергій Матвієнков, ним підготовлено проект закону про продовження економічного експерименту в гірничо-металургійному комплексі ще на рік. Як повідомили «Дню» в Міністерстві промислової політики, аналогічний проект є і в Кабміні. Основною відмінністю «старого» експерименту від «нового» буде те, що тепер кошти, отримані внаслідок продовження бюджетних пільг, не можна буде повною мірою направляти на поповнення обігових коштів, а основною сферою їх використання стануть інновації, тобто цілі, що визначаються програмою реформування і розвитку ГМК. Таким чином, провівши через парламент закон про цю програму, можна буде розраховувати на те, що автоматично пройде й закон про продовження економічного експерименту.

Втім численні компліменти на його адресу видаються безперечними далеко не всім. Так аналіз підсумків експерименту, виконаний Рахунковою палатою, нарівні з позитивними містить також інші висновки. Зокрема, з’ясовується, що зростання виробництва в металургії «дуже нестійке, оскільки переважно залежало від кон’юнктури зовнішнього ринку, а не спиралося на зростаючий попит на внутрішньому ринку». Зі слів авторів, це не дає підстав чекати в подальші періоди таких самих темпів зростання, які було досягнуто 2000 року. Крім того, Рахункова палата зазначає, що експеримент не викликав до життя змін у структурі витрат його учасників на випуск продукції: залишається високою частка витрат на сировину, матеріали та енергоносії. І зрештою, ще один досить серйозний висновок: надані підприємствам-учасникам експерименту відстрочки платежів до бюджету (в зв’язку з прийняттям закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»), схоже, ці платежі й зовсім поховали. За даними Рахункової палати, втрати бюджету можуть скласти близько 1,8 млрд. гривень.

Коментуючи на прохання «Дня» полеміку, що розгортається нині навколо гірничо-металургійного комплексу і наданих йому пільг, глава парламентського Комітету з питань промислової політики та підприємництва, співголовуючий фракції «Яблуко» Михайло Бродський зазначив, що експеримент у гірничо-металургійному комплексі показав, наскільки ефективніше — як для себе, так і для бюджету — працюють підприємства, не будучи задавленими шаленими податками. «Чого ми хочемо? — перепитує народний депутат, — щоб металургам стало так само погано, як і всім іншим або ж щоб усім стало краще — як металургам?» На його думку, розв’язання проблеми лежить у площині тотального зниження податків. «ГМК їх уже знизили, тепер те ж саме треба зробити для всієї економіки, — стверджує М.Бродський, — і віддача не примусить себе довго чекати. Одне слово, давайте розширимо цей експеримент на всю країну — в його результативності я впевнений». Ця, здавалося б, позитивна оцінка підсумків експерименту скоріше свідчить про зворотне і являє собою вимогу створити рівні умови гри для всіх господарських суб’єктів і платників податків. Відзначимо, що аналогічну вимогу до уряду неодноразово висловлював і Президент Леонід Кучма.

У своєму коментарі М.Бродський порушив ще одну тему, що гостро зачіпає як інтереси металургів, так і інших платників податків-експортерів — повернення ПДВ. Народний депутат вважає, що в цьому питанні кожен тягне ковдру на себе і хоче виторгувати що-небудь. На його думку, вирішити цю проблему можна лише скасувавши «цей самий абсурдний податок». Хоча «ліквідатори ПДВ» на сьогодні в абсолютній меншості. Навряд чи піде на такі заходи, які становлять пряму загрозу бюджету, і уряд. Навпаки, прагнучи залатати бюджетні дірки, пов’язані, зокрема, з недоотриманням коштів від приватизації, він вбачає одним iз джерел покриття бюджетної недоплати реструктуризацію повернення ПДВ, що, на думку експертів, може суттєво підірвати економіку не тільки металургії, але й інших експортоорієнтованих галузей. Зокрема, проти спроб запустити урядову руку в свої обігові кошти вже активно протестують зернотрейдери України, які стверджують, що навіть тимчасова відміна повернення ПДВ може вилитися в повне скасування й без того млявого українського зернового експорту.

Ще активніше протестують металурги. Наприклад, директор Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча Володимир Бойко прямо заявляє, що підприємство не може стабільно працювати через неповернення ПДВ податковими органами, котрi вилучили таким чином з обігу 300 млн. гривень. Між іншим, ця сума кореспондується з податковими та іншими пільгами, одержаними комбінатом у результаті економічного експерименту, що в черговий раз провокує висновок, який лунав уже багато разів: найкраща допомога держави підприємствам повинна полягати в тому, щоб не заважати їм.