Сьогодні ризикують усі

Убивство Вадима Гетьмана — один із найбільш резонансних замахів у історії незалежної України. Правоохоронні органи і преса відпрацьовують свої версії. Та вони, на жаль, уже не змінять долю видатного політика, банкіра і фінансиста. По його слідах продовжують іти банкіри, піднімаючись усе вище й вище професійними сходами. Однак де гарантія, що завтра у криміналізованій Україні на їхньому шляху не стане фатальним який-небудь ліфт, провулок чи бомба у сміттєвому баку? Таких гарантій сьогодні немає. Чи хвилює це банкірів, які, відповідно, не кинули фінансової діяльності заради спокою своїх сімей? Їм кореспонденти «Дня» поставили декілька запитань. Банкірів в Україні вбивають. Кому це потрібно? Заради чого ви ризикуєте? Чи виникали у вас побоювання за своє життя? Що треба зробити, щоб убивства не повторювалися?

Леонід ЧЕРНОВЕЦЬКИЙ, голова правління концерну «Правекс»:
— Почну з того, що в особі Вадима Гетьмана вбили політика, а як банкіра його не вбивали. Наскільки мені відомо, великих банкірів, керівників комерційних банків, ще не знищували фізично. Можливо, тому, що банкіри сьогодні недостатньо впливові в українському бізнесі. Убивають же, як правило, людей, пов’язаних із кримінальним світом. Однак Вадим Гетьман — професійний фінансист і результативний лобіст із криміналом пов’язаний не був. Тому його вбивство можна розцінювати як попередження всім підприємцям, незалежно від того, працюють вони в тіні чи діють у межах закону. Так що, у принципі, сьогодні ми всі ризикуємо. Щодо мене, то я особливо ніколи й не реагував на різного роду загрози. Однак, коли, наприклад, під час виборів мої служби заявили про те, що за моїми родичами стежать, я офіційно й відкрито звернувся за цим фактом з заявою до Президента. Коли років чотири тому, заради викупу, викрали одного з моїх підлеглих, наручниками прикували до нього дипломат із динамітом і я, виручаючи його, чотири години перебував серед справжніх кримінальних головорізів. Тоді, справді, було не по собі. А, взагалі, вважаю, що для великого підприємця найстрашніше — перестати функціонувати, тобто втратити не гроші, а свою справу. Хоча в мене досить часто виникають побоювання за власне життя, але, гадаю, такі почуття виникають у багатьох підприємців, які працюють у криміналізованій Україні, котра нагадує сьогодні Чикаго 30-х років. Вихід із такої ситуації — забезпечення стабільного й прозорого законодавчого поля для підприємницької діяльності.

Олександр СОРОКІН, голова правління «Укрексімбанку»:
— На жаль, у всьому світі комусь стає «вигідним» убивати не тільки банкірів, фінансистів, а й людей інших професій, які працюють у різних сферах: у політиці, економіці, мас-медіа, шоу-бізнесі тощо.

Стосовно будь-якої фінансової структури, у тому числі й найбільш успішної, завжди доречне поняття ризику. Де великі гроші, там великий ризик. Особливо актуально це для періоду перехідної економіки. У таких умовах банкіри ризикують найбільше, а після зухвалого вбивства В. П. Гетьмана у повітрі немов зависло запитання: «Коли це закінчиться і чим?» Запитання риторичне...

«Застрахувати» банкіра, та й будь-якого громадянина нашої країни, убезпечити його приватне життя і його бізнес, повною мірою можна тільки державними методами, за державної підтримки. Це прерогатива держави, хоч яким би складним був цей шлях.

Василь БУРЯК, перший заступник голови Ощадбанку України:
— Безумовно, вбивство банкіра комусь вигідне. І цей крайній захід говорить про те, що банкір, унаслідок своєї фінансової діяльності, часом «перетинає» небезпечні доріжки, нехтуючи чиїмись інтересами. Стосовно моєї діяльності й посади в банку, то можу сказати, що я ніколи особливо й не ризикував. Певно тому мені й не страшно, і побоювань за своє життя не було. А щоб подібне не повторювалося, у країні треба навести лад, створити необхідні умови для безпечної і нормальної праці. На мій погляд, насамперед змін та істотних поліпшень вимагає макроекономіка.