Петро ПОРОШЕНКО: "Хочу, щоб у людей були гроші"

Минулого четверга в Києві відбулася урочиста церемонія вручення Міжнародної премії імені Пилипа Орлика за 1997 рік, котра проводилася вже вп'яте. Одним з її нових лауреатів з формулюванням "За особистий внесок у відродження національного товаровиробництва" став генеральний директор Українського промислово-інвестиційного концерну ("Укрпромінвест") Петро Порошенко. А це, безперечно, серйозний привід для зустрічі з одним з тих, хто представляє сьогодні нову генерацію ділових людей України - справжніх професіоналів, які доводять свою здатність змінити життя на краще не словами, а практичними справами.

Порошенко Петро Олексійович. 32 роки. Відомий підприємець, голова Спостережної ради ВАТ "Вінницька кондитерська фабрика", генеральний директор концерну "Укрпромінвест", голова спостережної ради ВАТ "Завод "Ленінська кузня". Заслужений економіст України. Закінчив з червоним дипломом факультет міжнародних відносин і міжнародного права Київського держуніверситету. Навчався в аспірантурі. Підготував підручник "Сучасні міжнародні економічні відносини". Очолюючи концерн "Укрпромінвест", домігся значного зростання обсягів виробництва в різних галузях.

- Наш концерн створено 1993 року, він охоплює понад 40 підприємств і є багатопрофільним. Передусім ми спеціалізуємося на виробництві кондитерської продукції: за оцінками Укркондитерпрому, концернові належать 29% українського ринку кондитерських виробів, вироблених у лютому. Таку насиченість ринку забезпечують Вінницька та Маріупольська кондитерські фабрики, Київська фабрика ім. К. Маркса (з нею створено спільне підприємство), нещодавно підписано протокол про наміри щодо входження в концерн Кременчуцької фабрики. За темпами зростання виробництва ми вийшли на перше місце в галузі: 1997 року вони становили 263%. Наша солодка продукція реалізується здебільшого в Україні, близько 14% надходять до Росії та інших країн СНД.

Зрозуміло, ми не зупиняємося на досягнутому і працюємо над розширенням асортименту і подальшим зростанням обсягів виробництва. А це - нові робочі місця: тільки за 1997 рік їх було створено близько 1200. Загальний обсяг інвестицій у кондитерську галузь перевищив $6 млн. Цього місяця відбулася презентація двох нових ліній з виробництва шоколаду в Києві та Вінниці: тепер випуск плиткового шоколаду складатиме відповідно 16-17 і 12 тонн щодня.

Ви, звичайно, знаєте, які перебої виникли в забезпеченні підприємств цукром. Цукрові заводи не виконують свої зобов'язання. Проплативши за 9 місяців 1997 року постачання 26 тис. тонн цукру, ми реально отримали 19 тис. Ми не можемо дозволити собі припиняти роботу через це, адже за нами - тисячі людей. І нам довелося досить серйозно зайнятися цукровим виробництвом. Зараз свої досить великі потреби в цукрі концерн задовольняє повною мірою.

Ще один важливий напрямок діяльності концерну - виробництво й фасування харчових концентратів та спецій. Щоб було зрозуміло про що йдеться, назву деякі з них: перець чорний - мелений і горошком, перець запашний, кориця, кардамон, лавровий лист, желе фруктове, желатин, гвоздика, ванілін... Більш як половину всієї продукції, представленої на ринку спецій і концентратів, виготовлено на підприємствах концерну. За моїм переконанням, тут у нас відкриваються добрі перспективи: після нашої участі в кількох виставках, проведених в Росії, темпи збуту спецій та їхнього експорту істотно підвищилися.

Концернові також належить великий пакет акцій АТ "Завод "Ленінська кузня". Усі знають про плачевний стан справ у суднобудівній галузі України: вісім заводів опинилися в боргах як в реп'яхах. Скрізь у світі ця галузь дотаційна, проте вона успішно розвивається за підтримки держави, створюючи нові робочі місця і забезпечуючи значні валютні надходження в країну. У нашої держави, зрозуміло, таких можливостей немає.

"Ленінській кузні" все-таки вдалося не потрапити в боргову яму: ми зупинили виробництво через відсутність беззбиткових замовлень і зачекали, доки сталися сприятливі зміни в кон'юнктурі ринку. У результаті сьогодні ми змогли домогтися розміщення двох великих замовлень, які, я певний, виявляться дуже прибутковими для заводу. Будівництво двох танкерів-хімовозів для Голландії, колиски світового суднобудування, стане першим кроком у бік завоювання західного ринку.

Почалося також будівництво риболовецьких траулерів для Росії. Головний корабель цієї серії, призначеної для роботи на Камчатці, взагалі не має аналогів. З ним ми пов'язуємо великі надії на розширення числа замовників. Як бачите, навіть у такій складній справі, як суднобудування, можна домогтися довгоочікуваного зростання. Проте важливе не тільки це, головне - те, що знову "задиміла труба", а отже, починає скорочуватися заборгованість у зарплатні. Держава заборгувала суднобудівникам у виплатах заробітної платні, і чекати на обіцяне будемо довго. У цій ситуації нам довелося за рахунок власного прибутку розраховуватися з робітниками за зобов'язаннями держави, хоч це і суперечить всім правилам ведення бізнесу.

На базі Черкаського авторемонтного заводу ми освоїли випуск автобусів, а на базі все тієї ж "Ленінської кузні" - виробництво автомобілів "Газель". Досить серйозно концерн займається і загальним машинобудуванням, про що свідчить перелік продукції, яка ним виробляється: тут і казани, і різні пристосування, і нафтогазове обладнання, і лиття. Картина була б неповною без згадки ще й про постачання запасних частин. Зараз ми серйозно починаємо займатися сільськогосподарською технікою.

Хотів би виділити один важливий аспект нашої господарської діяльності: ми з самого початку відмовилися від бартеру і платимо абсолютно за все "живими" грошима. Але при цьому вимагаємо, щоб якість послуг, які нам надаються, була адекватною. На жаль, там, де ці послуги надають державні монополісти (газ, електроенергія, водопостачання), доводиться стикатися з великими труднощами.

- Мабуть, це далеко не єдині труднощі в роботі "Укрпромінвесту"?

- Безперечно, проблем чимало. Підприємства концерну є великими платниками податків, і було б логічно, якби податкові адміністрації, принаймні, їх поважали. Тим часом податківці постійно виявляють до концерну упереджене, необ'єктивне ставлення, а частота перевірок, що їх вони проводять, уже перейшла всі розумні межі.

- Цікаво почути вашу думку про діючу систему оподаткування загалом.

- Я оцінюю її різко негативно. Власне кажучи, стрункої системи оподаткування у нас не існує, хоча про неї кажуть як про довершений факт. Загальну кількість податків слід обмежити 8-9 - не більше! Це не є нормальним явищем, коли сьогодні "Укрпромінвест" змушений платити більш як 50 різних податків і зборів. Після того, як Верховна Рада надала податковим службам право за припущені помилки в оформленні документів притягати винних до кримінальної відповідальності, підприємництво, не захищене від кримінальних структур і свавілля чиновників, перетворилося на вкрай ризикований бізнес.

Мене серйозно хвилює проблема платоспроможного попиту населення, я, як ніхто інший, зацікавлений сьогодні в тому, аби у людей були гроші. Ситуацію з виплатою заробітної платні я простежую за тим, як реалізовується наша кондитерська продукція. Наприклад, за останні 2-3 тижні видали зарплатню в Дніпропетровській та Донецькій областях, і це відразу сприяло підвищенню там обсягів реалізації. Тут залежність пряма: через невисокий рівень платоспроможності населення насамперед страждають товаровиробники.

- Підприємництво тепер, бодай зовні, не обійдене увагою Президента і уряду. Про це свідчать й ухвалені заходи щодо дерегуляції економіки. Якою мірою вони торкнулися вас?

- Для підприємств середнього та великого бізнесу нові нормативні акти практично не мають жодного значення. Інша справа - малий бізнес. Для людини, яка не має роботи і хоче відкрити свою справу, бюрократичних перешкод справді стане менше. Я б назвав ці послаблення рятівною соломинкою для людей, викинених волею обставин на вулицю. Завдяки цьому меншає тиск прихованого безробіття на ринок праці. А те, що цей тиск великий, ми відчули на собі: коли було вирішено створити у Вінниці 30 нових робочих місць і ми оголосили про це, то впродовж двох діб кількість тих, хто бажав працевлаштуватися досягло 1,5 тис. осіб (середня зарплатня на Вінницькій кондитерській фабриці, включаючи преміальні, - 347 грн. - П.І.)!

- Влада запевняє народ, що підвищення його платоспроможності неможливе доти, доки не відбудеться загального піднесення економіки. Невже жодні зрушення найближчим часом тут нереальні?

- Розгляньмо структуру заробітної платні, яка склалася сьогодні. 32% підлягають перерахуванню до Пенсійного фонду - це зрозуміло й жодних заперечень не викликає. Далі - 10% відраховуються до Чорнобильського фонду. Ось цього, відверто кажучи, я не можу зрозуміти: чому, скажімо, двірник або прибиральниця повинні зі своєї скромної зарплатні фінансувати заходи щодо ліквідації наслідків Чорнобиля? При цьому, завважте, надходження до Чорнобильського фонду несталі, вони прямо залежать від виплачених зарплат. Кошторис витрат на Чорнобиль повинен містити постійні величини і фінансуватися за рахунок прибуткової частини бюджету.

Інший резерв пов'язаний з прибутковим податком. І знову мені незрозуміло, чому при зарплатні 80 грн. людина зобов'язана платити цей податок, попри те, що її зарплатня нижча за прожитковий мінімум (він залежно від регіону оцінюється в 300-350 грн.). Треба вираховувати прибутковий податок, починаючи з позначки 300 грн. Це зовсім не популістська заява: частка прибуткового податку в загальній структурі бюджету не перевищує 3-4%, тож втрати для бюджету не такі вже й великі. А от у підприємств нарешті з'явиться можливість виплатити працівникам гідну зарплатню. Сьогодні я як керівник підприємства з кожної гривні, що підлягає видачі на руки, зобов'язаний 80 коп. перерахувати до бюджету. Якщо залишити то самий розмір фонду заробітної платні в структурі собівартості товару, то мені вдасться підвищити заробітну платню на 40 %, що автоматично підвищує платоспроможний попит.

- Законотворча діяльність народних депутатів, мабуть, вимагає окремої розмови...

- У нашому парламенті, безперечно, чимало шанованих людей, які прекрасно знають свою справу: письменники, поети, інженери, лікарі, аграрії. От тільки економістів катастрофічно бракує. Результати такої диспропорції та відсутність професіоналізму очевидні: внаслідок прийняття двох законів - про оподаткування прибутку підприємств і про податок на додану вартість відбулося вимивання оборотних коштів підприємств, а сам бюджет став боржником одразу всіх підприємств. У результаті цього січневе виконання бюджету становило 59%, не поліпшилася ситуація і в лютому. Держава фактично перетворилася на банкрута, вона неспроможна обслуговувати зовнішні та внутрішні борги.

Це було однією з причин зростання облікової ставки Нацбанку та відсоткових ставок за облігаціями державної внутрішньої позики. Для підприємств-виробників це унеможливило проведення будь-якої інвестиційної політики, бо брати кредити під 60% річних можна лише для спекулятивних операцій на фінансовому ринкові.

- Недовго залишилося чекати, коли до роботи приступить новий парламент. Яких радикальних заходів він має вжити, щоб розпочався вихід України з економічної кризи?

- Треба створити Податковий кодекс, який обмежив би максимальну ставку податку і впорядкував би систему оподаткування. Будь-який податок, що його не включено до Податкового кодексу, вважатиметься незаконним. Кожному громадянинові має бути чітко відомо, скільки і за що він зобов'язаний платити. Не можна чесного підприємця виштовхувати в "тінь", що зараз відбувається скрізь. Цей правовий нігілізм породжує й хибну громадську думку, за якою чесний платник податків є просто дурнем.

Не менш актуальним є і прийняття нового Цивільного кодексу: той кодекс, який сьогодні регулює стосунки на рівні людина - підприємство - суспільство, грунтується ще на нормах планової економіки - зрозуміло, що вони безнадійно застаріли і вже не спрацьовують.