Величні кроки прогресу

У старовинному місті N, одному з епіцентрів еллінської культури, якось непомітно й дуже швидко настала нова ера духовного розвитку.

Головною її ознакою стала концентрація домінуючого інтересу суспільства на одній точці, власне навколо фалічного культу (у місті N це називалося словом "секс"). Розпочалося це захоплення з інтелектуальної та мистецької еліти, для якої зображення, поетичні описи, дослідження, варіанти та карикатури всього, що пов'язано з фалічним культом (далі у тексті "Культ"), стало єдиним престижним зайняттям.

Широкий загал, як завжди, плівся позаду, довго не розумів, про що власне йдеться. Однак поступово, під впливом шаленого інформаційного потоку, на глиняних табличках, сувоях папірусу та на бересті, "в голові стало світати" всім і кожному. Може, через снобізм, а скоріше тому, що Крези, найбагатша родина міста, почали робити бізнес на великому Культі й тому вирішили прилучити до нього всіх вільних громадян міста, незалежно від віку, статі, освіти чи достатку. Тих, хто не мав відповідних природних смаків, публічно звинувачували у відсутності інтелігентності чи у потаємних збоченнях. Найбільш віддано служили Культу жерці Публічного Храму Новин (у ті часи він скорочено називався ЗМІ). Там згуртувалися найбільш талановиті й освічені фахівці, які у всебічній подачі Культу вбачали свій громадянський обов'язок. Їхнє "культове" мистецтво досягло таких вершин, що еротичного забарвлення набули навіть знаки алфавіту.

Зрештою, стало просто непристойно займатися та цікавитися чимось іншим. Нечисленні диваки, які поклонялися чистій Діані, мудрій Афіні або ніжним Музам Аполлона, старанно приховували свої смаки за зачиненими дверима, а на людях крикливо сповідували Культ. Може, з остраху бути виведеними на чисту воду, а може, із якогось мазохізму, але саме вони - чисті й мудрі - стали вищими жерцями Культу, залишивши далеко позаду представниць і представників найстарішої в світі професії. Тим більш, що це заняття стало не тільки найприбутковішою, а й майже єдиною галуззю економіки міста.

І так воно йшло. Почали влаштовувати міжнародні еротичні змагання на честь богині Кибели та бога Пріапа, до яких готували "спортсменів" у спеціальних школах. Вивчення культових предметів розпочиналось із найніжнішого віку, для чого виготовляли іграшки у формах Культу. Всі підручники, починаючи з букварів, ілюстрували славетні на всю Ойкумену художники. Для них суть предмета не мала жодного значення. Навіть будь які технічні описи, як то корабля на 120 весел чи бойової катапульти нової конструкції, вони наглядно й грамотно ілюстрували образами і деталями Культу.

Попри прогнози скептиків, які століттями твердили про неможливість чогось нового у мистецтві, воно - мистецтво - таки суттєво змінилося. Архітектори розробили небувалі форми храмів і палаців, що віддзеркалювали все ту ж вічну тему. В літературі та образотворчому мистецтві виробився новий, цілком оригінальний підхід до розкриття образу героя. Тепер автори більше не займалися такими малозначущими деталями особистості, як колір її очей, усмішка, обличчя, хода чи думки. Людину почали характеризувати найсуттєвішим - її животворчим фалічним потенціалом. І якщо протягом попередніх тисячоліть скульптори традиційно ліпили погруддя чи голови видатних людей, то тепер зображали виключно нижню половину фігури в різних ракурсах. Особливо у парадних портретах, що ще раз підтвердили нещодавні археологічні розкопки залишків міста N. І через два-три покоління всім стало здаватися, що на світі взагалі немає інших тем, іншого змісту чи інших турбот; настала ера загальної вузької але глибокої спеціалізації.

Воно б, може, і нічого - яка різниця людям, перед ким схилятися, яким богам служити? Але чомусь діти та поети більш не народжувалися.