Собача робота

Із 215 кримінальних справ, порушених минулого року відділом для боротьби з незаконним обігом наркотиків (ВБНОН) Чернігівського міськуправління міліції, близько 40 "на рахунку" Джини. У мене на очах вона за лічені секунди виявила схований за спинкою заднього сидіння невеликий гумовий м'ячик із маковою голівкою всередині. Набагато більше часу знадобилося веселому й грайливому спанієлеві, аби витягнути знахідку. Непосида Джина всюди суне свій ніс. А міліції тільки це й треба. Власника наркотиків викрито, а у черговому рапорті відзначено участь службово-розшукової собаки.

ПІОНЕР СОБАЧОГО НАРКОРОЗШУКУ

Ідея завести службового собаку, який може відшукати наркотики, прийшла в голову начальникові чернігівського ВБНОНу підполковникові Петру Пекуру п'ять років тому, коли й відділу ще не було, а наркоманів було "закріплено" за карним розшуком. У 70-х роках у Чернігові наркоманів можна було перерахувати на пальцях. Наркотичний бум почався на початку 90-х.

"А 1993-1994рр. у місті з'явилися перші паростки наркобізнесу. На Чернігівщину, до "сировинної бази", потяглися "косяки" збирачів макової соломки, ціни на яку буквально за три-чотири роки стрибнули від долара-півтора до п'яти-шести за склянку, - розповідає Петро Пекур. - 1993-го за власною ініціативою, але за спонсорські гроші, ми купили для розплідника спанієля в надії виховати з нього свого помічника. Серед перших знахідок Джини - мішок макової соломки, схований серед дров у хліві одного з приватних будинків. Щоправда, ми так і не довели, що наркосировина належить господарям, а не сусідам або невідомим, які підкинули або сховали мішок".

Так Джина стала піонером чернігівського собачого наркорозшуку, вписавши свій рядок в історію місцевого ВБНОНу.

МАТЕРИНСТВО ВАЖЛИВІШЕ ЗА РОБОТУ

Старший сержант міліції Лариса Мартіян - молодший інспектор-кінолог кінологічного центру облуправління міліції. У розплідник, що іменується кінологічним центром, вона прийшла у 1993. Взагалі вона все життя мріяла про коней. З дитинства займалася у кінноспортивній секції й навіть вчилася на тренера верхових коней, але через травму змушена була із мрією розлучитися. І тоді вона завела собаку породи ердельтер'єр. З нею й прийшла на службу.

- Колишній начальник кінологічного центру домігся, аби мене прийняли на службу до міліції, - розповідає Лариса, - мені на виховання дали службового спанієля. Через що, власне, довелося розлучитися з домашнім ердельтер'єром, який для цієї роботи не підходив. А два собаки у помешканні, де живуть батьки, виявилися надмірною розкішшю.

Лариса пригадує першу "справу". Джину, просто так, "аби собачка побігала", взяли до гуртожитку. Поки дільничний перевіряв паспорти, Джина сумлінно обстежувала кімнату й витягла прихований пакет із маковою соломкою.

- Доводилося нам працювати у потягах, на вокзалах, їздити у відрядження. Але після "декрету" материнські почуття перемогли, і Джина перестала працювати. Довелося підшукувати заміну, а Джина зараз живе у родині одного з працівників.

ПЕРЕБІРЛИВІ ГОСПОДАРІ

- У нас, на жаль, така робота, що доводиться перебирати й довго підшукувати придатного собаку, - говорить Лариса. - Взагалі у світовій практиці найбільш придатними, працездатними і витривалими вважаються лабрадори. Але для нас це екзотика, та й, до того ж, дорога.

Другим розшуковим собакою у чернігівському ВБНОНі був спанієль Моллі, що відрізнявся безліччю шкідливих звичок, які відволікали від основної роботи.

- В одному з помешкань Моллі виявила на балконі курей. Побачивши птахів, вона забула не те, що про мак, а, здавалося, про все на світі, й почала з ними гратися. Зараз у нас на службі новий спанієль, якого, як і основоположника собачого наркорозшуку, також іменують Джиною.

Це непосида, яку жодна щілина не залишає байдужою. Поки ми знайомилися у ВБНОНівському кабінеті, де Джина за службовим обов'язком "своя людина", вона досліджувала всі мислимі й немислимі закуточки, погралася з Ларисою й, очевидно, стомившись від виснажливого "допиту" господарки та неуваги до власної персони, вляглася під столом. Лариса Джиною дуже задоволена: "Це саме той собака, який здатний чудово працювати". Через це керівництво й обмежує її у природних бажаннях, уникаючи в'язки.

НЕ НАРКОМАН, АЛЕ НАРКОТИКИ ЛЮБИТЬ

Подейкують, аби собака добре працював, його треба "посадити на голку", розвиваючи таким чином справжню наркотичну залежність.

Лариса розповідає, що "постановка" Джини на наркотики починалася зі звичайної гри, яку та обожнює. Вона готова годинами віддаватися "апортикам", приносячи кинуті предмети, але ще більше любить - "риболовлю", полюючи за прив'язаним до вудлища м'ячиком.

- Наше дресирування грунтується на запаху. Колоти не колемо й годувати не годуємо (мається на увазі наркотиками). Спочатку підкладали у предмети пошуку макову соломку, потім - марихуану.

- Якось під час занять Джині потрібно було виявити людину, яка сховала макову соломку. Я знала, у кого вона, але Джина постійно кидалася на іншого. Виявилося, що у митника, який працював разом з нами, у кишені була марихуана, і її запах просто перебив запах маку. А марихуану до цього Джина понюхала два місяці тому.

Запах героїну чимось віддалено нагадує запах оцту. Можна "поставити" собаку на оцет, але тоді вона кидатиметься на будь-яку пляшку.

- Зараз, - говорить Лариса, - з'явилися спеціальні замінники наркотиків для дресирування. Адже той же героїн коштує шалених грошей, і за кожен грам треба "відповідати головою".

ВИКРАДЕНА КУРКА І ПЕРЕЛЯКАНИЙ НАРКОМАН

Джина, хоч на вигляд і непоказна у порівнянні з великими представниками собачого племені, але свою справу знає чітко й виконує сумлінно. Якось у відрядженні в Ніжині вона виявила два пакети із маковою соломкою. Але поки колеги розбиралися, власник наркоти вихопив своє зілля. Тоді Джина накинулася на нього. Жертва Джини змушена була благати про пощаду, погоджуючись на все, тільки б забрали собаку.

А ще Лариса розповіла випадок, коли один із її колег їхав потягом зі своїм собакою, а той раптом із сумки сусідки по купе витягнув курячу тушку. Господар злодійки хотів було, вибачившись, повернути вкрадене, але щось підштовхнуло оглянути трофей, всередині якого виявилася марихуана. Тож наші працівники і під час відпочинку завжди на посту.

ВИХОВАТЕЛЬ РОМКА

На відміну від господарки, яка з чоловіком і дитиною знімає помешкання, у Джини є "службова квартира" у розпліднику, де її сусіди - спанієль та кавказець. Але Джина віддає перевагу домашньому затишкові, де її годують домашньою їжею та обожнюють всі домашні. А Ромка, якому два з половиною рочки, навіть виховує, коли Джина порушує "громадський порядок". Тоді Ромка, як і мама, може прикрикнути на розбурхану "стихію". А ще він допомагає мамі дресирувати Джину.

- Коли треба "натаскувати" на людину, - говорить Лариса, - я сміливо даю в руки дитині макову голівку, знаючи, що Джина не подряпає і, тим більше, не вкусить. А про виконане завдання сигналізуватиме гавканням.

А у розпліднику, куди ми зайшли познайомитися з іншими службовими собаками, Джина продемонструвала свою майстерність, віртуозно долаючи сходи, бум та бар'єри.

- Чи отримує вона за це зарплатню, адже, що не кажи, а перебуває на державній службі? - не стримався я від запитання.

- Вона - ні, - сказала Лариса. - Зараз нікому зарплатню не платять...

Фото автора