Подвійний удар братів Клічко

Те, що вони унікальні й неповторні, як явище природи, як диво - ні в кого й тіні сумнівів не викликає. Та от тільки надто вже яскравих особистостей у наш час країна не пестить. Дивна річ - їх знають і люблять у всьому спортивному світі, беззавітно закохані в них сотні тисяч наших хлопчаків... і дівчат, в Україні чекають найменшої звістки про перемоги братів на рингах Європи та Америки, а на державному телебаченні цей факт не може бути аргументом за показ їхніх боїв втомленому від "розмовляючих голів" глядачеві. Чітко позначилася нині сіра смуга в житті УТ і, вочевидь, порушувати її межі ще не час. А шкода.

Хоч як парадоксально - братів цей факт лише розохочує, привносить азарт у роботу й не бентежить те, що їхні бої показує аматорська авторська програма. Вони філософськи ставляться до цього й не прагнуть ажіотажу та галасу довкола їхніх імен - воістину вони - українці ХХІ століття! Володимиру - 22 роки, Віталію - 26, різних титулів - рідкісна колекція. Навіщо їм квапитись? І, однак, кожна година розписана на працю й турботи, жодної "розпорошеності" чи пауз на "розслаблення"... Сам маю дорослих синів, професія в мене невгомонна - бачу й знаю дуже багатьох людей - їхніх ровесників, але, чесно, не боюся вчитися у братів Клічко зібраності та раціональної цілеспрямованості.

Власне, дивуватися тут нема чому: всі мої знайомі, видатні спортсмени, - не менш великі трудівники. Сьогоднішній їхній тренер у Гамбурзі, в клубі "Юніверсум" Фріц Едунек дуже часто просто силоміць та примусово уводить їх із рингу. Адже всі люди спорту знають, як іноді втомлює одноманітність і монотонність тренувальної роботи. Вони - індивідуалісти. Вважають, що бокс вимагає певного самозаглиблення. І нехай не викликає ця теза скептичних усмішок - вони вже давно довели її своїми інтелектуальними здібностями, знанням іноземних мов, написанням наукових розробок і підготовкою дисертацій. Вже самі по собі зовнішні досягнення в спорті спростовують розхожі поняття про тугодумність, дурість та легковажність спортсменів.

"Живі комп'ютери на рингу" - так визначають наших парубків мої колеги на Заході, але я ще додам: ЛЮДИ ТРЕТЬОГО ТИСЯЧОЛІТТЯ. І як тут не нарікати на відсутність належної уваги до них - адже саме на їхньому прикладі ми можемо виховувати людей у дусі істинного, а не "гаманцевого" патріотизму. Адже на всіх рингах, де вони проводять свої рейтингові й титульні професійні бої, звучить слово УКРАЇНА. Я сам неодноразово чув від іноземних колег: "Якщо у вас такі парубки, то ми заздримо народу, настільки сильному й розумному, по-доброму заздримо". А кількість боїв, що їх вони вже провели на професійному ринзі, сягає 40! І попереду ще багато захоплюючих видовищ у їхньому виконанні.

Тож не треба було б сором'язливо забувати про своїх героїв, а навпаки, - виховувати в усьому світі сприйняття українців як сильного й красивого народу, не боячись казати при цьому: "Ми найсильніші!"

Наближаються офіційні зустрічі. Настільки швидко, наскільки це можливо в "розкрутці" професіонального боксу. Десь наприкінці нинішнього року почнеться бум і шум навколо таких поєдинків. А поки що - Володимир виграв вже титульний бій за звання інтерконтинентального чемпіона і привіз пояс у Київ, кинувши на ринг уже в третьому раунді наймогутнішого темношкірого американця Маркуса Магентайера. Віталій мав боротися за звання чемпіона Європи з легендою німецького боксу Акселем Шульцем, але той, надивившись боїв за участю Віталія вирішив не спокушати долю й продовжити своє життя на рингу, відмовившись від бою і заробивши в світовій спортивній пресі невтішні титули боягуза й слабкого на нерви... Ось це авторитет українських парубків! Одного імені їх бояться імениті суперники.

Їхнє життя напружено-цікаве, їм рідко доводиться бувати в улюбленому Києві. Прилітає то один Володимир, то один Віталій. От зустрічаємося, нарікаючи на цейтнот, мріємо "солідно посидіти, обмінюючись інформацією" - це трапляється вельми рідко. От, приміром, лише на 4 години вони зібралися разом у Києві (між авіарейсами), я встиг лише записати телеінтерв'ю, а досхочу "побазарити", поринути в чудові плани та мрії про недалеке майбутнє... На жаль! Але саме в цьому вся чарівність їхнього життя сьогодні - "засвітилися" на мить вдома, а там, дивись, чуємо про нові перемоги братів! Останнього разу, вже на порозі їхньої другої професіональної весни ми говорили про те, що все ж знайдуться "розумні теленачальники" і бої наших "супертяжів" стануть обов'язковими для телетрансляцій на провідних каналах. Адже, якщо чесно, вони - саме те "небагато", яким сьогодні може пишатися наша країна...

НА ФОТО: ВАЛЕНТИН ЩЕРБАЧОВ І ВІТАЛІЙ КЛИЧКО