Для України будь-яка угода є поганою оборудкою

Східна Україна залишається горячим котлом в той час як українські солдати обстрілюють проросійських сепаратистів у Донецьку та Луганську. Схоже, що українська армія досягає успіхів, а тим часом сепаратисти, здається, втрачають позиції. Існує відчуття, що у цій кризі наступає переломний момент. Канцлер Німеччини Ангела Меркель відвідає Україну в суботу а 26 серпня президенти Росії та України Володимир Путін і Петро Порошенко зустрінуться в Мінську, щоб обговорити конфлікт.

При такій великій кількості невинних цивільних, які опинилися в смертельній битві, заманливо шукати припинення вогню або який тайм-аут, що призвело б до дипломатичних переговорів. Але що може досягти пауза і дипломатія? Слід уникати будь-яких переговорів, які зберігатимуть це нагноєння в Україні. Єдиним прийнятним рішенням є задній хід агресії Путіна.

Агресія це - правильне слово. Хоча сепаратисти можуть не носити російську військову символіку, ніхто не повинен перебувати під ілюзіями: це повстання мало свої коріння в Москві. Після анексії Криму пан Путін запалив пожежу в Східній Україні для того, щоб втручатися і контролювати. Підхід пана Путіна був надзвичайно хитрий, від "маленьких зелених чоловічків", які взяли під контроль Крим без опізнавальних військових знаків, до "повстання" в східній Україні бойовиків, у володінні яких раптом опинились протиповітряні ракетні комплекси. Марк Галеотті з Нью-Йоркського університету недавно написав у тижневику Foreign Policy, що пан Путін продемонстрував в Україні методи боротьби його служби військової розвідки, які є «сумішшю хитрості, заперечення, підривної діяльності, та хірургічного насильства.» Ми можемо додати: обурливої брехні та пропаганди.

Відповідь на такі тактичні методи – не йти на компроміс і не легітимізувати їх. Будь-яке обговорення, яке призводить до крихітного успіху нелінійного війни Путіна буде заохочувати до подальшого використання такої тактики. Пану Путіну треба показати, що це не спрацьовує і що Захід має мужність блокувати його хитрощі.

Другим аргументом на користь його відступу – не дати Путіну скористатися перевагою нерозв’язаної суперечки. Якщо пан Путін зможе продовжувати тління війни за Донецьк, то він зможе утримувати Україну з нестійкому стані та під своїм контролем. Це завдасть шкоди шансам України на інтеграцію з Європою, що пан Путін хоче зіпсувати. Лідер Кремля також може розраховувати на те, що Сполучені Штати і їхні союзники втратять інтерес і дадуть йому повну свободу дій. Не треба йти ні на припинення вогню, ні на дипломатичний торг, що може ефективно заморозити цей конфлікт в регіоні, створюючи ще одну Абхазію або Придністров'я.

Якщо конфлікт на сході продовжиться, навіть у стриманій формі, це може «отруїти» майбутнє України і знову загрожувати її крихкій стабільності. Це було б перемогою для Путіна і втрата для всіх інших.

The Washington Post, Редакційна стаття, 21 серпня 2014, переклад Миколи СІРУКА, «День»