Вчені створили інтерактивну аудіомапу для розпізнавання емоцій за спонтанними вигуками

Які емоції передають спонтанні вигуки, тепер можна з’ясувати на підставі інтерактивної аудіокарти. Для її створення вчені записали понад 2000 емоційних вигуків і попросили, щоб учасники дослідження їх оцінили.

Як з’ясувалося, лише на підставі односкладових вигуків ми можемо розпізнати принаймні 24 емоційні стани – зазвичай навіть субтильні тонкощі (зокрема різниця між негативним і позитивним здивуванням) не залишаються непоміченими.

Про це пише Збруч.

Чи несподіване «О!», чи перелякане «А!», чи збентежене «Ой»: аби висловити емоції, люди послуговуються не лише конкретними словами, а й вигуками. Дослідження доводять, що за допомогою цих вигуків можна здійснювати на диво різноманітну комунікацію. У вигуках можна розпізнати 13 видів різних емоцій – такими принаймні були результати попередніх досліджень.

Однак нещодавно науковці на чолі з Аланом Ковеном (Alan Cowen) з Каліфорнійського університету в Берклі з’ясували, що ця цифра насправді ще більша: вочевидь, наші спонтанні емоційні вигуки розкривають значно більший діапазон почуттів, ніж стверджували дотепер.

Спочатку для свого дослідження Ковен і його команда записали понад 2000 емоційно навантажених вигуків. Для цього вони попросили 56 піддослідних зі США, Індії, Кенії та Сінгапуру вокально відреагувати на сцени, які їм демонстрували. Крім того, вчені використали 48 вигуків з відеоплатформи Youtube. Ці вигуки виривалися у людей у повсякденних ситуаціях – наприклад, коли падала дитина, коли вони гладили цуцика або після захоплюючого магічного трюку.

Врешті зібрані вигуки вчені програли загалом 1105 дорослим американцям. Вони повинні були відповісти на запитання: яке значення мали ці звуки? Звучали вони позитивно чи негативно? Яке почуття виражали? Аналіз отриманих відповідей засвідчив: вигуки можна зарахувати принаймні до 24 різних категорій – тобто до суттєво більшої кількості, ніж припускали раніше.

Конкретніше, учасники розвідки розпізнавали емоції осяяння, злості, страху, розчарування, відрази, опіки, співчуття та полегшення. Ковен і його колеги повідомили: у записі піддослідні могли виявити відмінності між позитивним і негативним здивуванням або сміхом – збентеженим і щасливим. «Ці результати засвідчують, що наші голоси – значно могутнішій інструмент для виразу емоцій, ніж припускали донині», – констатував Ковен.

Як звучать різні емоційні стани, науковці записали у форматі аудіокарти. Вона демонструє також, що певні вигуки часто передають суміш кількох емоцій. Подивитися і послухати результат роботи вчених можна тут.

Команда науковців не вважає свою карту лише цікавою забавкою – вона може виявитися корисною для досягнення серйозних цілей. Наприклад, на основі цієї аудіокарти роботів можна було б тренувати краще розпізнавати людські емоції.

Іншу ймовірну галузь для застосування вчені вбачають у медицині. Так, хвороби на зразок аутизму й деменції часто супроводжуються обмеженими здатностями розпізнавати чужі почуття. «Наша карта відображає різноманітні емоції, яких людина з такими відхиленнями не розуміє, – сказав Ковен. – Можна використовувати карту й для того, щоби перевірити, чи пацієнт розпізнає субтильні відмінності між виразами певних емоцій».