Про репертуарну політику, кадрові поповнення і… мрію

Розпочинається 104-й сезон заньківчан 8 вересня оперетою «Наталка Полтавка» Івана Котляревського. Далі в афіші – «За двома зайцями» Михайла Старицького і дві прем’єри – європейський фарс «Віват, Бушон» Жана Делля та Жеральда Сіблейраса (запрошений режисер – Ігор Матіїв)  та сатирично-фантастична повість Григорія Квітки-Основ'яненка «Конотопська відьма» (режисер – Вадим Сікорський).

Про особливості нового театрального сезону «День» розпитав Вадима Сікорського, який від червня поточного року виконує обов’язки головного режисера театру.

ПОЧАТОК

– Всі хочуть, щоби цей сезон був успішний, – говорить Вадим Іванович. – І я хочу, щоби він успішний був – і для театру, і для себе особисто, і для тих, хто робитиме вистави і гратиме ролі. Хай би все у всіх було добре.

ВАДИМ СІКОРСЬКИЙ – В.О. ГОЛОВНОГО РЕЖИСЕРА ТЕАТРУ МАРІЇ ЗАНЬКОВЕЦЬКОЇ

– Для того, напевно, потрібно випрацювати певну репертуарну політику…

– Одна річ, якщо ти відповідаєш тільки за свою виставу і за себе, а інша -  коли треба відповідати за колектив, за репертуарну політику, за доречність або недоречність тієї чи іншої вистави в репертуарі театру. Тобто на все це треба час – і мені, і театру, щоби адаптуватися, щоби це сталося благополучно.

– Переглянула афішу. Бачу українську класику і дві нові постановки, які фактично закривали минулий сезон…

– Ми, складаючи програму, покладалися на бажання відділу промоції, який досліджує потрібність або непотрібність тієї чи іншої вистави, матеріалу.  Н 4і 5 вересня  випускаємо на Камерній сцені  «Злодія» Василя Стефаника. Проєкт – із двох новел: «Сина книжечка» і «Злодій», які є продовженням одне одного. Постановка моя, і я давно хотів її зробити. Після Нового року беру в роботу «Тараса Бульбу» за Миколою Гоголем. Крім того, до нас має приїхати режисер Мікалай Пінігін з білоруського Театру Янки Купали – зі своєю пропозицією. ..

РОБОЧІ МОМЕНТИ 

– У ЗМІ зчинявся галас  стосовно того, що списано багато вистав…

– Це нормальний процес, який відбувається у всіх театрах. Одні вистави відходять, інші – приходять.  Приходять успішні і не дуже успішні. А якась вистава, навпаки, стає несподівано успішною. Щодо галасу навколо цього… Його піднімають ті, що, орієнтуючись на минуле, шукав аргументи, щоби з’ясувати стосунки з Театром Заньковецької. Всередині колективу жодного спротиву не було.

ФРАГМЕНТ ВИСТАВИ «ВІВАТ, БУШОН»

– Можливо, відновлюватимете якісь вистави з «архівів»?

– Тут складніше. Тому що на відновлення вистави потрібен час. Бо ще лишаються спогади в глядачів від тієї, попередньої вистави. А повторити її – неможливо. Отже, якщо не витримати того часу, то відновлення вистави, як правило, – невдача! Вона, та відновлена вистава, коротко йде, потім списується. Я не пам’ятаю прикладів, щоб за короткий час поверталася певна назва і була успішною. Доречніше пошукати чогось нового якісного (а написано у світі багато якісного), ніж орієнтуватися «було, і давайте ще раз!». Тобто краще народити нове дитя. Бо того самого не народиш.

БІЛЬШЕ ПЛЮСІВ, НІЖ МІНУСІВ

– У кінці минулого сезону відбулася прем’єра «Тригрошової опери» Бертольда Брехта у постановці Максима Голенка. Читала відгуки на виставу – вони полярні: від захоплення до звинувачення у зраді (мовляв, це не іміджево і не годиться для Національного  театру, як Марії Заньковецької, бо не вписується у репутаційний контекст, який десятиліттями напрацьовувався і, головне, дотримувався десятиліттями)…

– У цій ситуації я бачу більше плюсів, ніж мінусів.  Це новий досвід для нашого театру, для акторів. Наші актори довели, що і цей напрям їм до снаги. І навіть та полюсність у думках, яку породила вистава, – на користь театрові. Тому що це – розмова про театр, про напрями розвитку, про добре, про недобре або дуже-дуже добре. Тобто з тим усім потрібно визначитися, а для того воно повинно відстоятися, а для того потрібен час. І тоді вже можна робити якісь висновки, які будуть коректними, а головне – не сирими. Зрештою, можливо, театрові й бракує тієї полярності думок, щоби вийти на якийсь зрозумілий середній рівень якості. Бо театр – живий процес. І на підсумок цього питання. Щоби враження збалансувалися і сформувалися, потрібен певний час. А його наразі мало, тому що «Тригрошова опера» закривала попередній сезон. І зіграно всього-на-всього кілька вистав. Тому… Побачимо, що буде далі.

ФРАГМЕНТ ВИСТАВИ «ТРИГРОШОВА ОПЕРА»

– Як головний режисер формуватимете  свою, особливу, лінію стратегії розвитку театру? Бо у всі попередні роки ми чули тільки про «українська класика в контексті світової», і це насправді було дуже здорово!

– Це питання, знову ж таки, часу. Крім того, я – головний режисер не приватного, а державного театру. І тому треба враховувати і розуміти завдання, які стоять перед державним театром. Також – перед колективом. Мені треба думати над тим, що потрібно колективу, що не потрібно чи не дуже потрібно, як не помилитися, як дотримуватися консенсусу… Там багато всього! Щодо якихось революцій або любові до себе любимого, то я такого не робитиму. Максимально буду враховувати інтереси нашого театру.

НОВІ ЛЮДИ

– Ви запрошували за останній час до постановок, зокрема, Тетяну Аркушенко, Олексія Кравчука, Станіслава Мойсеєва, Ігоря Матіїва, Максима Голенка… Список можна продовжувати. Чи збільшуватимете число своїх  режисерів? 

– Так, у нас передбачається конкурс на заміщення посади режисера.  Звичайно, нам важливо, яких театральних поглядів дотримуватиметься  людина. А от хто подаватиметься на конкурс?Час покаже.

–  Те саме запитання поставлю й стосовно акторів, бо, як на мене, є деякі вікові прогалини…

– І такий конкурс передбачається незабаром. Хоча за останній період наші лави омолодилися, з чого я тішуся.  Наші молоді актори багато вміють, вони контактні, вони мовні, вони комп’ютерні, вони читані, вони можуть бути у колективі, вони знають, що таке працювати (!). Ледачих я серед них не бачив. Навпаки – бачив прекрасних молодих людей. Вони – добрі актори. І вони спроможні рости далі. Зрозуміло, що в різні періоди життя вони по-різному рухатимуться, але перспектива є в усіх! Це безперечно!

– Можливо, Вадиме Івановичу,  матиме театр гастролі? Поки нема локдаунів?
–
– Та ми вже зараз чуємо про наступну хвилю коронавірусу – чи то в жовтні, чи то в листопаді… У разі ж, якщо все буде благополучно, то повинні б ми були їхати на фестивалі у Чернівцях та Коломиї. Побачимо, як розвиватимуться події.

ПРО МРІЮ

- Я хочу, щоби наш театр для всіх людей, які у ньому працюють, був успішним. Тому що жити в неуспішності, в нереалізованості означає погано жити. Це тоді вже не є життя. А от якщо театр робить всіма своїми силами, всіма своїми засобами, всіма людьми, які у ньому працюють, проєкт успішним – це дуже добре. Це – моя мрія. І дуже хочу, щоби я був у цьому процесі, докладався до цієї успішності.

На фото:

Вадим Сікорський – в.о. головного режисера Театру Марії Заньковецької.

Фрагмент вистави «Віват, Бушон».

Фрагмент вистави «Тригрошова опера».