Половина G20 лояльна до РФ. Чим це загрожує світу?
Як повідомила нещодавно агенція Bloomberg, тільки половина з держав G20 (Групи двадцяти, Великої двадцятки) приєдналася до міжнародних санкцій, накладених на Росію внаслідок її вторгнення в Україну. «Велика двадцятка, що включає країни, на які припадає близько 85% світового економічного виробництва, повинна бути більш рефлексивною до світу. Проте лише половина їх приєдналася до міжнародних санкцій, накладених на Росію через її вторгнення в Україну», – зазначили аналітики агенції. Як і прогнозувалося, найбі льшим супротивником санкцій виявився є Китай. «За кілька тижнів до того, як Росія вдерлася в Україну, Сі підтримав Путіна і оголосив про "безмежну" дружбу. Витрати Китаю на російську нафту різко зросли після початку війни – у червні він витратив на 72% більше на закупівлю російських енергоносіїв, ніж роком раніше». Зі складу G20 санкції не підтримали Китай, Бразилія, Аргентина, Мексика, Індонезія, ПАР, Індія, Туреччина, Саудівська Аравія. Загалом аналітики агенції зауважують, що велика частина країн світу, особливо в Африці, Азії та Латинській Америці, не готова підтримувати зусилля США та ЄС з ізоляції РФ і Путіна.
Закономірно постає питання: що може об’єднувати всі вказані держави G20 одну з одною і з Росією? Адже вони дуже різні за суспільно-політичним ладом, за релігією, за ментальними орієнтаціями населення. Тоталітарна, а водночас і регульовано-ринкова КНР. Східна деспотія Саудівська Аравія. «Найбільша демократія світу» Індія. Авторитарна Туреччина. «Племінна демократія» (а як іще її назвати?) ПАР. Достатньо умовно демократичні Бразилія, Аргентина, Мексика, Індонезія. Який у них спільний знаменник?
Ненависть до білих? (варіант: до білих колонізаторів)? Але Росія – це імперія з досі численними колоніями та напівколоніями, причому «імперія білих людей». КНР також має колонії (Сіцзян, Тибет). А Аргентина – то взагалі «держава білих». Та й у Туреччині зовсім не негри живуть, чи не так? Ба більше: Росія веде проти України не просто загарбницьку, а взірцево-показову колоніальну війну. Тож теоретично всі ці держави мають – у силу свого історичного досвіду – бути на боці України та якнайжорсткіше пресувати російських колонізаторів. Але… І ще раз але.
Чи, можливо, це «гноблений Південь» повстав проти «визискувачки Півночі»? Проте причому тут Росія? Вона ж не просто справді північна багата (принаймні, якщо взяти її доходи від експорту енергоносіїв, збіжжя і різної іншої сировини) держава, а й претендентка на роль «хазяйки Арктики», а донедавна ще й учасниця G8, яка внаслідок агресивної політики Москви знову перетворилася на G7. Та й КНР до «гноблених» аж ніяк наразі не належить, і давня балачка Мао Цзедуна про смертельну боротьбу «світового села» проти «світового міста» як була, так і залишилася повною нісенітницею. Втім, можливо, йдеться про заздрість до т.зв. «золотого мільярду»? Проте до кого належить КНР («не перша, але і не друга економіка світу»)? І Саудівська Аравія, де рівень життя пересічного люду (не кажучи вже про шейхів) дуже високий, а капітали цієї держави відчутно перевищують бюджет Євросоюзу?
Як не крути, а єдиний реальний чинник, який об’єднує половину членів G20, - це бажання не просто істотно винищитися над Сполученими Штатами Америки, а й брутально обгидити їх. А разом із тим – вийти на більш високі місця у світовій геополітичній ієрархії. Видається, санкції проти Росії тут – лише сприятлива нагода «підкласти каку» американцям, принаймні, для більшості тих, хто заперечує ці санкції та не збирається їх запроваджувати.
Це настанова, яку можна зрозуміти, але не виправдати, бо її реалізація може відкрити шлях у зовсім не пречудовий новий світ. У якому нормою стануть агресивні війни з метою загарбання тієї чи іншої держави або її значної частини, геноцидні акції, ядерний шантаж чи навіть використання ядерної зброї, нехай і в дещо обмежених масштабах. Принагідно: якщо РФ раптом вдарить по Україні «спецвиробом» із ядерною боєголовкою чи влаштує ядерну катастрофу на якійсь АЕС, невже Туреччина в особі її влади вважає, що наслідки цього не зачеплять її територію? Натомість Бразилія, Аргентина, Мексика, Індонезія, ПАР, Індія й Саудівська Аравія вважають, що вони відсидяться у далечині, не беручи увагу, що у не пречудовому новому світі ще хтось можу роздобути ядерну зброю? Та й РФ збирається облаштувати базу в Нікарагуа, з чого не робить таємницю…
Але це далеко не все. Перша в ХХІ столітті та частково успішна (так, саме успішна) спроба викликати штучний голод у «третьому світі», здійснена РФ, мала б викликати бурхливу і різку реакцію з боку не лише держав Азії й Африки, яких цей голод торкнеться безпосередньо, а й від Індії, Індонезії та ПАР, які добре знають зі свого минулого, що таке недоїдання, а то й голодна смерть мільйонів людей. Але ні! В багатьох державах «третього світу» в загрозі масового голоду звинувачують Україну – чому, мовляв, вона не йде на поступки Росії, тоді б усе було добре. А чи добре? Якщо Росія поставила би під свій контроль Україну – у тій чи іншій формі, в цьому контексті не має великого значення, у якій саме, – то вона б «розвернулася» на Казахстан (також потужний експортер зерна, змушений робити це через російські чорноморські порти), а разом Україна, Росія та Казахстан – це близько половини всього збіжжя на світовому ринку. Це критична політична й економічна залежність життів десятків мільйонів людей «третього світу» від Кремля, і смішно думати, що він би не скористався такою залежністю. Є в цьому плані історія російського імперіалізму, її слід вчити та робити належні висновки. Але дехто з лідерів «третього світу», схоже, живе у міфологічних світах і також прагне «підкинути каку» Штатам – а там хоч трава не рости.
Загалом же ситуація доволі сумна. Україні за цих обставин важко буде достукатися до тих, хто не вміє чи не прагне мислити стратегічно. Але діяти треба. Не забуваючи підкреслювати (стисло і зрозуміло) що в минулому Україна також була колонією, що Росія – то традиційно колоніальна імперія, що проблема штучного голоду добре відома українцям із їхньої історії, тож ми добре розуміємо проблеми інших, але ж зрозумійте і підтримайте нас…
